16. Платонов визначив у структурі особистості:

1. Чотири підструктури: соціально зумовлену підструктуру спрямованості осо­бистості; підструктуру досвіду; підструктуру психічних про­цесів; підструктуру біопсихічних властивостей особистості; другий ряд — підструктури здібностей і характеру;

2. Го­ризонтальний вимір складається з чотирьох «компонентів»: мотиваційного, чуттєвого (або емоційного), пізнавального, діяльнісного. Вертикальний параметр особистості розглядається як внут­рішній результат «горизонтальної» діяльності, як внутрішні сили особистості, котрі утворюють нашарування у формі диспозиції психічних

властивостей, навичок, звичок

3. Фізичні та духовні параметри;

4. Духовну, біологічну та соціальну природу;

17. Вивчення проблеми індивідуальності ведеться у двох зустрічних

напрямках:

1. Ототожнення "частини" й "цілого" у характеристиці окремих властивостей;

2. Визначення джерел детермінації тієї або іншої властивості, характерної для концепцій,заснованих на поданнях про недифференційованості структури індивідуальності;

3. Аналіз інтраіндивідуальних та інтеріндивідуальних розходжень;

4. Розходження в реакціях і способах суб'єктивної інтерпретації події,похідних від специфіки життєвого досвіду людини.

18. Базові принципи диференційної психології.

1. Принцип єдності та боротьби протиріч; поступового ускладнення; єдності розвитку;

2. Дослідження межі між найбільш типовими, стабільними, відтвореними в життєвій практиці і в експериментальній ситуації індивідуально- типологічними особливостями, і іншою нескінченою розмаїтістю унікальних комбінацій ознак, що характеризують неповторність окремої людської індивідуальності.

3. Принцип взаємозв’язку темпераменту, стилю поведінки, здібностей, характерологічних проявів;

4. Принцип реалізації формального підходу; інтегрального аналізу, взаємозв'язку інтра- і інтеріндивідуальних закономірностей; взаємодії ендо- і екзофакторів у детермінації розходжень; принцип вимірюваності статистичної оцінки досліджуваних явищ.

19. Формальний підхід у диференційній психології характеризується:

1. Принципами ієрархічності, інваріантності, єдності, координації взаємодії.

2. Загальним описом подій та явищ;

3. Вибірковістю інформації;

4. Факторним та кореляційним аналізом.

20. Область диференційно-психологічних досліджень розподіляється на три

сфери:

1. Аналіз індивіда, особистості та індивідуальності;

2. Аналіз розходжень між окремими людьми, між людськими групами; між типами людей.

3. Аналіз внутрішніх, зовнішніх та невизначених ознак;

4. Аналіз генетичного, психологічного та соціального в конкретній людині.

ІІ. Дайте визначення, які поняття описані:

21. Галузь психології, яка межує з генетикою, предметом якої є походження індивідуальних пси­хологічних особливостей людини, роль середовища і генотипу в їхньому формуванні. Найбільш інформативним виявився близнюковий метод.

22. Згідно з С.Рубінштейном, це шлях пізнання, спосіб з до­помогою якого пізнається предмет науки.

23. Це вроджені характеристики нервової тканини, які регулюють основні процеси (збудження і гальмування).

24. Процес, який визначає послідов­ність вікових змін у ЦНС та інших системах організму, що забезпе­чують умови для виникнення і реалізації психічних функцій.

25. Це людина, що характеризується з позиції своїх соціально значущих відмінностей від інших людей; своєрідність психіки та особистості індивіда, її неповторність.

26. Це економічний спосіб пізнання, що дає швидкий і ви­разний результат, однак слабким місцем є зневага до особ­ливого, індивідуального в кожній людині: адже все те, що не вклю­чається до симптомокомплексу, залишається за рамками розгляду.

27. Га­лузь психології, яка вивчає психологічні відмінності окремих індивідів і груп людей, які об'єднуються якоюсь спільною ознакою (вік, стать тощо), а також: причини та наслідки цих відмінностей.

28. Прискорення фізичного розвитку і формування функціональних систем організму

дітей і підлітків

39. Не просто окремі ознаки, що впливають на по­водження (наприклад, властивості нервової системи, як вважалося протягом довгого часу), а й вроджені програми поводження.

30. Сукупність методів аналізу структури стійких універсальних властивостей

людини.

Інструкція до виконання завдань:

• При розгляді та аналізі основних теоретичних засад диференційної психології користуватись інформацією декількох джерел;

• Для кращого вивчення цієї теми студентам необхідна актуалізація в пам'яті знань, отриманих про індивідуальність та особистість при вивченні "За­гальної психології", "Психології особистості». Студенти повинні дуже добре ро­зібратись у відмінностях понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість». Це до­поможе їм в подальшій професійній діяльності.

• Особливо треба приділити увагу питанню «зміст основної ієрархічної структури індивідуальності», проаналізувати тривимірну психологічну структуру особистості в узагальненій формі (користуватись таблицями)

• Виявити відмінності між інтер- та інтраіндивідуальними характеристиками, індивідуальними, типологічними та груповими відмінностями, оформити матеріал у вигляді схем, таблиць для усвідомлення змісту матеріалу.

Практична робота №2

Предмет: диференційна психологія

Тема: Самосвідомість особистості як складна багаторівнева структура. Диференційний аналіз темпераменту та характеру

Мета: актуалізація знань про емоції та почуття, диференціація особливостей емоційно-вольових проявів; аналіз самосвідомості, самооцінки, її основних характеристик. Розвивати навички проведення диференційного аналізу особливостей характеру та темпераменту.

Обладнання: стенограма теоретичного матеріалу, фрагменти літературних творів з описами яскравих емоційних проявів, тести психодіагностики особливостей емоцій та волі, картки з описами типів емоційних проявів