1. Центра­льна проблема диференційної психології:

1. Визначення джерел індивідуальних варіацій психічного

2. Дослідження взаємодії між спад­ковістю і середовищем

3. Роль факторів спадковості і середовища у формуванні ін­дивідуально-психічних відмінностей

людини, зокрема розумових здіб­ностей

4. Генотип, середовище і спадковість.

2. У ході онтогенезу генотип виконує дві основні функції:

1. Сума генів людини, які вона одержує від своїх бать­ків.

2. Забезпечує людську різноманітність, індивідуальні роз­ходження разом з деякіми спільними

видовими особливостями одного біологічного виду;

3.Однакова для всіх будова тіла, прямоходіння, наявність провідної руки, здатність до

мовленнєвої комунікації і вищих психічних функцій;

4.Навколишнє середовище діє як єдине ціле. Таким чином, оче­видно, що ми одночасно

існуємо в декількох середовищах.

3. Спадковість – це:

1. Предметний світ, об­разно-знакові системи, соціальний простір і природну реальність.

2. Два основних виміри: це види діяльності, у які включена людина, і арактеристики наставни­ків (учителів), яких він вибирає для себе протягом усього життя;

3. Мікросистема, макросистема, мезосистема, екзосистема

4. Не просто окремі ознаки, що впливають на по­водження, а й вроджені програми поводження.

4. Середовище – це:

1. Якість і форма спілкування людини, персоналізація;

2. Низка стимулів, на які індивід реагує протягом усього життя, починаючи повітрям і їжею

і завершуючи умовами освіти і стосунками з оточуючими;

3. Система вза­ємодій людини і світу.

4. Роль власної активності у фор­муванні середовища;

5. Згідно і.Павлова, властивості нервової системи – це:

1. Вроджені характеристики нервової тканини, які регулюють основні процеси (збудження і гальмування).

2.Здатність їх швидко зміню­вати один одного (швидкість появи нервового процесу у відповідь на подразнення, швидкість утворення нових умовних

рефлексів).

3.Чіткий прояв "закону сили", згідно якого при збільшенні інтенсивності Подразника збільшується величина реакції – відповіді;

4. Концентроване збудження або гальмування.

6. Б. Теплов і його учні експериментально визначили ще дві власти­вості НС:

1. Сила НС по відношенню до збудження;

2. Динамічність, лабільність;

3. Сила НС по відношенню до гальмування;

4. Найпростіші, або елементарні властивості, співвіднесені з ро­ботою окремих нейронів;

7. Існує кілька типів функціональної організації півкуль мозку:

1. Воліють діяти за заздалегідь складеними схемами, трафаретами, важко перебудовують свої стосунки з людьми;

2. Інтеграція, або білатеральна взаємодія.

3. Мовні центри виступають як умова виникнення особ­ливої обдарованості.

4. Домінування лівої півкулі, домінування правої півкулі, відсутність яскраво вираженого домінування однієї з півкуль.

8. Критерії психологічного дозрівання:

1. Зріст, вага.

2. Показники біоелектричної активності головного мозку, поведінкові показники, показники, які відображають вікову динаміку рефлекторної діяльності.

3. Вміння встановлювати міжособистісні звязки;

4. Статеве дозрівання.

9. Норма розвитку – це:

1. Групування в типи і утворення типо­логічних норм.

2. Прискорення фізичного розвитку і формування функціональних систем організму дітей і підлітків

3. Діапазон коливань, конкрет­на історично обумовлена система показників, характерних для даної спільноти, в межах якої існує різноманітність індивідуальних варіан­тів розвитку.

4. Затримка фізичного розвитку й оформлення функ­ціональних систем організму