Контрольні запитання і завдання:

1. Стать у структурі індивідуальності. Які особливості викорис­тання понять "стать" і "гєндер"?

2. Які основні аспекти тендерної соціалізації? Які її теорії Ви знаєте?

3. Розкрийте основні аспекти статевої ідентичності. Які існують основні теорії її розвитку?

4. Які типи статево-рольової поведінки вирізняє С.Бем'1

5. Еволюційна теорія статі В.Геодакяна. Розкрийте зміст понять статевого диморфізму, дипсихізму, дихрономорфізму. У чому поля­гають філогенетичне і онтогенетичне правила статевого диморфізму?

6. Як виглядає карта психосексуального розвитку людини, запро­понована американським сексологом Дж.ВабомІ

7. Які основні статеві відмінності в психологічних якостях і по­ведінці? Чим вони обумовлені?

8. У чому полягають особливості професійної самореалізації чо­ловіків і жінок.

Лекція № 8

Предмет: диференційна психологія

Тема: Стильові особливості індивідуальності

План

1. Загальне уявлення про стиль

2. Поняття життєвого стилю в психології.

3. Я-концепція - основа життєвого стилю людини

4. Поняття когнїтивного стилю у психології індивідуальності.

5. Індивідуальний стиль діяльності.

6. Стратегії і стилі спілкування, стилі педагогічного спілкування.

7. Стилі лідерства або керування.

8. Стилі і помилки батьківського виховання.

Література

1. Гримм Г. Основы конституциональной биологии и антропометрии. — М., 1967. И.Джеме В. Психология. - М., 1922.

2. Козлова Г. 3. Возрастные группы в научном коллективе. — М., 1983.

3. Либин А.В. Дифференциальная психология. – М.: Смысл; Издательский центр «Академия», 2004

4. Мерлин В. С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. — М., 1986.

5. Общение и оптимизация совместной деятельности / Под ред. Г. М. Андреевой, Я. Яноушека. - М„ 1987.

6. Рудкевич Л. А. Талант: психология и становление: Социальная психология лично­сти / Научн. ред. А. А. Бодалев. — Л., 1974.

7. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / Ред. В. А. Ядов. - Л., 1979.

8. Человек как объект социологического исследования / Под ред. Л. И. Спиридоно­ва, Я. И. Гилинского. — Л., 1977.

9. Штерн В. Дифференциальная психология и ее методические основы. М.: Наука, 1998

1. Загальне уявлення про стиль

Характеристики всіх рівнів індивідуальності виявляються у тому способі взаємодії зі світом, що виробляється у людей і, подібно ін­шим особливостям, також має варіативність. Для позначення цього способу в диференційній психології використовують поняття "стиль".

Історія вивчення стилю починається з моменту, коли людина за­мислилася про причини індивідуальної своєрідності власного буття. Сфера застосування категорії "стиль " така широка, що в різних галу­зях знання вважається поняттям міждисциплінарним, вхідним у кате­горіальний апарат філософії, соціології, психології, літератури, ми­стецтвознавства, лінгвістики, біології. Незважаючи на це, практикно відсутні роботи із систематизації накопичених теоретичних і експе­риментальних результатів, узагальнення методологічних пошуків у сфері досліджень стилю. Одна з можливих причин цього - немодно-значність, полісемантичність самого терміна, який залучає усіх тих, хто ставить своєю задачею проникнення в таємницю взаємодії люди­ни, її психіки, з фізичною і соціальною реальністю.

Існує багато підходів до розуміння поняття "стиль". Досить по­ширеною є наступна точка зору.

Стиль — це і є індивідуальність, особистість.

У XVIII ст. французький натураліст Г. де Бгоффона сказав "Стиль —це людина".

Одне з перших і найбільш образних визначень стилю належить В.Теше, який вважав стиль проявом вищих властивостей індивідуа­льності людини.

З області літератури і мистецтвознавства народилася низка пси­хологічних теорій, серед авторів яких видатні вчені-психологи - А.Адлер, Г.Оллпорт, Г.Роршах. Однак у всіх цих теоріях фактично ототожнюються такі різні поняття, як індивідуальність, стиль, життє­діяльність.

Якщо узагальнити наявне у психології ставлення до поняття "стиль",

то отримаємо наступне:

> стиль — спосіб самопрояву творчої спонтанної індивідуальнос­ті;

У стиль - формальна характеристика.

У психологічному контексті дослідження стилю в XX ст. прово­дилися у трьох напрямках, що використовують різні початкові сис­теми координат:

• особистісні диспозиції: життєвий стиль (Адлер, Олпорт, Ройс, Пауел);

• характеристики когнітивних процесів: когнітивний стиль (Гарднер, Носалі);

• параметри поводження (Томас, Чесс, Лазарус, Фоткман) і діяль­ності (Мерлін, Клімов): стиль поведінки і діяльності. О.В. Лібін запропонував вивчати стиль людини як ієрархічне ут­ворення, яке включає 5 блоків (або фреймів), кожний з яких є набо­ром взаємозалежних ознак, виявлених за допомогою кореляційного аналізу, й які мають різну специфіку:

• Система суб 'єктивних значень (семантичні переваги).

• Суб 'єкт-об 'єктний баланс (установки, системи контролю).

• Когнітивні параметри (оперування інформаційним полем).

• Способи поведінки (реагування на конфлікти і стреси, стилі спіл­кування і міжособистісної взаємодії, мотиваційні та емоційні стилі) і способи діяльності (індивідуальні стилі діяльності та керівництва).

• Модус життєдіяльності (стиль життя).

Таким чином, залежно від локалізації характеристики, яка ком­пенсується або видозмінюється, можна визначити:

- життєвий стиль;

- когнітивний стиль (спосіб реалізації задатків);

- стиль спілкування;

- стиль керування (стиль лідерства);

- стиль виховання;

- стилі професійної діяльності (напр., педагогічний стиль) та інші.

Підпорядковуючись та інтегруючись у єдину систему, усі вони ут­ворюють стиль людини, еволюційне значення якого полягає у тому, щоб встановити індивідуально-особливе з погляду оптимальності, адаптованості та результативності взаємодії людини із середовищем. Стиль людини має два основних прояви: з одного боку, у вигляді сполучення різнорівневих параметрів у структурі індивідуальності (темпераменту, характеру, інтелекту і т.д.), а з іншого боку, утворити стійкий патерн індивідуальних взаємодій з фізичним і соціальним се­редовищем. Тобто стиль людини - це і те, що усередині індивідуаль­ності, і те, що характеризує її як суб'єкта діяльності.