Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Dif_psikh_POWord (1).docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.6 Mб
Скачать

4.Соціоекономічний статус розвитку індивідуальності

Соціальний статус - досить чітко визначене положення індивіда в соціальній ієрархії групи або групи у взаємостосунках з іншими групами. Соціальна стратифікація — диференціація суспільства на соціальні класи та верстви населення. Стратифікація — це розташування індивідів і груп зверху вниз горизонтальними шарами (стратами) за ознакою нерівності в доходах, рівня освіти, обсягу влади, професійному престижі. Дослідження соціальної структури суспільства — соціальна стратифікація — є однією з теоретичних галузей сучасної соціології.

Стосовно статусу можна сформулювати принаймні три ряди трактувань:

1. Соціальний статус як обсяг політичних та юридичних прав, обов'язків, можливостей, зафіксований законодавчо, а в окремих випадках — у неписаних нормах і традиціях. Наприклад, в індивідів, що мають громадянство певної країни, і в тих, що не мають його, безумовно різні права й можливості обирати й бути обраними до органів влади, здобути освіту, займати робочі місця та претендувати на винагороду.

2. Соціальний статус як соціальний вимір: рівень доходу, рівень освіти, стать, етнічне походження (національність), місце в структурі влади. За статус може прийматися положення на шкалі тієї чи іншої ознаки. Наприклад, дохід буває принаймні високим, середнім та низьким, тому мати відповідний статус, означає бути добре, посередньо чи низькооплачуваним робітником.

3. Соціальний статус як визнання й оцінка з боку інших індивідів чи певних формальних інстанцій. За Вебером, статус визначається як позитивна чи негативна оцінка честі й слави (див.престиж) груп, індивідів або позицій. Статус — це певний ранг, приписуваний індивідами або громадською думкою.

Прийнято відрізняти приписуваний статус від досяжного статусу. Стосовно приписуваного статусу мається на увазі сукупність характеристик, що зумовлені обставинами та перебувають поза контролем окремого індивіда: ми не вибираємо стать, національність, вік чи статус батьків (соціальне походження). Досяжних статусів ми можемо набути внаслідок здобутих освіти, знань та навичок, професіоналізму. Сучасні суспільства трактуються як суспільства досяжного статусу, оскільки багато що в них залежить від індивідуальних зусиль.

Статусні групи - сукупність індивідів, що мають однаковий статус. Статусні групи утворюються індивідами, що перебувають у подібній статусній ситуації, позитивно чи негативно оцінюються з огляду на авторитет і престиж. Стабільність оцінок престижу забезпечується стилем життя, якого дотримуються індивіди певної статусної групи. Статус визначає, де і в якому будинку жити, коло друзів та знайомих. Іншими словами, статусні групи — це групи певного "стилю життя", що цілеспрямовано культивується.

На поверхні соціального життя соціальні статуси виявляють себе за допомогою своїх представників (репрезентантів) — символів. Про статус індивіда ми можемо судити за зовнішніми ознаками. Як символи статусу використовуються найрізноманітніші предмети і речі: колір, емблема, значок, слово, книга, автомобіль тощо.

Види соціальних статусів. Політичний соціальний статус - місця людини у політичній партії, суспільній організації, доступ до влади. Економічний соціальний статус - кількість майна у людини, розмір її заробітної плати, доступ до ресурсів. Професійний соціальний статус - посада людини на підприємстві, престиж обраної роботи, професіоналізм, доступ до керівних ланок підприємства.

Статусно-рольова єдність На практиці соціальний статус індивіда тісно пов'язаний з його соціальними ролями, що постають як динамічна характеристика статусу. Адже позиції в суспільстві (статуси) вимагають виконання тих чи інших функцій. Активність індивідів, спрямована на реалізацію функцій, — це і є соціальна роль. Така статусно-рольова єдність є основним елементом соціальної структури, під якою розуміють систему взаємодій індивідів.

У своїй концепції П. Сорокін за критерій соціальної стратифікації бере три основні форми: економічну, політичну і професійну. Т. Парсонс у теорії соціальної дії спробував розробити універсальні критерії соціальної стратифікації, а саме:  - "якість" (позиція, відповідальність, компетентність особистості);  - "виконання"(оцінка діяльності індивідів порівняно з діяльністю інших людей);  - "володіння" (майстерністю, талантом, матеріальними, культурними ресурсами). У сучасних концепціях соціальної мобільності (термін запровадив у соціологію П. Сорокін)  використовують семикласову вертикальну стратифікацію: 1) вищий клас професіоналів, адміністраторів; 2) технічні спеціалісти середнього класу; 3) комерційний клас; 4) дрібна буржуазія; 5) техніки й робітники, які здійснюють керівні функції; 6) кваліфіковані робітники; 7) некваліфіковані робітники. Цікаві розробки, пов'язані із соціальним статусом особистості, з'являються останнім часом і в Україні. Так, учені Інституту соціології НАН України Ю. Канигін і Ю. Яковенко пов'язують проблему соціального статусу особистості з потребою формування інтелектуальної еліти. Соціальний статус особистості, стверджують вони, вже давно переріс свої стихійні прояви і формується цілеспрямовано, з урахуванням індивідуальних якостей особистості.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]