
- •Вступ до дисципліни
- •Змістовні модулі та їх структура Модуль і. Основи диференційної психології
- •1. Диференційна психологія як галузь психологічної науки. Предмет і завдання диференційної психології.
- •2. Виникнення диференційної психології та основні етапи її розвитку
- •Оформлення диференційної психології в окрему науку стало можливим завдяки наступним передумовам:
- •1. Впровадження в психологію експериментального методу.
- •Протягом деякого часу як синоніми диференційної психології використовувалися наступні поняття:
- •3. Міждисциплінарні зв'язки диференційної психології з іншими галузями психологічних знань, роль у практичній психології
- •4. Методи диференційної психології
- •5. Поняття психологічної норми, типу у психології. Типологія і класифікація
- •Психогенетика, психофізіологія, нейрофізіологія індивідуальних відмінностей
- •3. Врівноваженість — неврівноваженість.
- •Типологія і класифікація. Поняття типу у психології. Прийоми і способи наукової класифікації
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Тема: Індивід, Індивідуальність, Особистість - інтегральні біопсихосоціальні характеристики людини План:
- •Література
- •Особистість, індивід, індивідуальність
- •2. Структура особистості (Асмолов):
- •3.Психологічна структура особистості (четвертий рівень узагальнення-конкретизації)
- •Індивідуальність - інтегральна біопсихосоціальна характеристика Людини
- •Питання для закріплення матеріалу
- •Лекція 3
- •План заняття
- •Література:
- •1. Базові принципи диференційної психології.
- •Традиції формального підходу.
- •2. Принципи формального підходу.
- •Формальний аналіз індивідуальності заснований на використанні наступних чотирьох базових принципів (див. Схему):
- •3. Екзофактори та ендофактори в детермінації межіндивідуальної варіативності.
- •4. Психодіагностичні виміри людських розходжень
- •Релевантність психодіагностичної процедури
- •Питання для закріплення матеріалу
- •Тема: Індивідуальні параметри відчуття та сприйняття. Типи уваги та пам’яті Диференційні характеристики здібностей, мислення та уяви План:
- •Література:
- •1. Поняття про відчуття, сприйняття, їх властивості, відмінності проявів.
- •2. Пам'ять та увага: види, типи, особливості розвитку
- •3.Диференційні характеристики відчуття, сприйняття, памяті та уваги.
- •4.Диференційні характеристики здібностей, мислення та уяви
- •Питання для закріплення матеріалу:
- •Тема: Самосвідомість особистості як складна багаторівнева структура. Диференційний аналіз темпераменту та характеру План
- •Література:
- •1.Самосвідомість особистості як складна багаторівнева структура
- •Психологічна характеристика основних складових самосвідомості особистості
- •2. Поняття темпераменту, конституціональні типології темпераменту
- •Структура темпераменту за в.Русаловим
- •3.Характер. Типології характеру.
- •4. Акцентуації характерів, зв'язок характеру та темпераменту.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема: Етнічні аспекти і диференційна психологія. Соціоекономічний статус розвитку індивідуальності План:
- •Література:
- •Національний характер: поняття, фактори впливу, дослідження
- •2. Національні характери окремих народів світу
- •3. Національний характер українців
- •4.Соціоекономічний статус розвитку індивідуальності
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Тема: Статеві відмінності та статево рольова поведінка План
- •Література
- •1. Стать у структурі індивідуальності. Аспекти статевої ідентичності
- •2. Теорії розвитку статевої ідентичності
- •3. Аспекти статевої диференціації
- •4. Статеві відмінності в психічній діяльності і поведінці
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Література
- •Загальне уявлення про стиль
- •2. Поняття життєвого стилю у психології
- •4. Поняття когнітивного стилю у психології індивідуальності
- •5. Індивідуальний стиль діяльності
- •6. Стратегії і стилі спілкування
- •7. Стилі педагогічного спілкування
- •8. Стилі лідерства або керування
- •9. Стилі і помилки батьківського виховання
- •Контрольні запитання:
- •План заняття
- •Література:
- •1. Поняття соціальної норми. Відхилення поведінки, їх види
- •2. Група ризику. Девіації: акцентуації, адиктивна поведінка, деліквентність
- •3. Аутоагресивні настанови особистості: суїцидальна поведінка.
- •4. Причини належності до «групи ризику»
- •Контрольні запитання:
- •Література:
- •1. Обдарованість, креативність
- •Ознаки геніальності
- •Антиципація у структурі індивідуальних відмінностей
- •4. На межі геніальності та безумства
- •5. Мистецтво, як форма душевного самовираження
- •Контрольні запитання:
- •Тема: Загальні принципи диференційно-психологічного аналізу. Індивідуальність - інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини.
- •Література:
- •1. Центральна проблема диференційної психології:
- •2. У ході онтогенезу генотип виконує дві основні функції:
- •3. Спадковість – це:
- •Середовище – це:
- •5. Згідно і.Павлова, властивості нервової системи – це:
- •10. Індивід –це:
- •11. Особистість –це:
- •12. Індивідуальність – це:
- •13. Класифікація або таксономія – це:
- •14. Психологічний тип – це:
- •15. Асмолов визначив у структурі особистості:
- •16. Платонов визначив у структурі особистості:
- •17. Вивчення проблеми індивідуальності ведеться у двох зустрічних
- •18. Базові принципи диференційної психології.
- •19. Формальний підхід у диференційній психології характеризується:
- •20. Область диференційно-психологічних досліджень розподіляється на три
- •Література:
- •Практична робота №3
- •Література:
- •Інформаційна довідка
- •Інструкція до виконання завдань:
- •Практична робота №4
- •Література:
- •Інструкція до виконання завдань:
- •Семінарське заняття № 1 Тема: Індивідуальні параметри відчуття та сприйняття. Типи уваги та пам’яті. Диференційні характеристики здібностей, мислення та уяви
- •Тема: Статеві відмінності та статево рольова поведінка
- •Література:
- •Семінарське заняття № 3 Тема: Конструктивно-творчі тенденції індивідуальності
- •Обладнання: методики психодіагностики здібностей, обдарованості, креативності, лідерських якостей Література:
- •Підібрати психодіагностичні методики дослідження рівнів розвитку здібностей, обдарованості, креативності людини;
- •Провести психологічну діагностику рівнів розвитку здібностей, обдарованості, креативності групи людей;
- •27. Індивідуальний стиль діяльності (ісд) – це:
- •29. Під девіантною (лат. Deviatio – відхилення) поведінкою слід розуміти:
- •Характерологія – це:
- •30. Яке визначення відноситься до поняття «людина»:
- •Модульний контроль знань з предмету «Диференційна психологія»
- •Ідентифікація – це...
- •Система оцінювання:
- •Список літератури Основна:
- •Додаткова:
- •Словник термінів (глосарій)
4.Соціоекономічний статус розвитку індивідуальності
Соціальний статус - досить чітко визначене положення індивіда в соціальній ієрархії групи або групи у взаємостосунках з іншими групами. Соціальна стратифікація — диференціація суспільства на соціальні класи та верстви населення. Стратифікація — це розташування індивідів і груп зверху вниз горизонтальними шарами (стратами) за ознакою нерівності в доходах, рівня освіти, обсягу влади, професійному престижі. Дослідження соціальної структури суспільства — соціальна стратифікація — є однією з теоретичних галузей сучасної соціології.
Стосовно статусу можна сформулювати принаймні три ряди трактувань:
1. Соціальний статус як обсяг політичних та юридичних прав, обов'язків, можливостей, зафіксований законодавчо, а в окремих випадках — у неписаних нормах і традиціях. Наприклад, в індивідів, що мають громадянство певної країни, і в тих, що не мають його, безумовно різні права й можливості обирати й бути обраними до органів влади, здобути освіту, займати робочі місця та претендувати на винагороду.
2. Соціальний статус як соціальний вимір: рівень доходу, рівень освіти, стать, етнічне походження (національність), місце в структурі влади. За статус може прийматися положення на шкалі тієї чи іншої ознаки. Наприклад, дохід буває принаймні високим, середнім та низьким, тому мати відповідний статус, означає бути добре, посередньо чи низькооплачуваним робітником.
3. Соціальний статус як визнання й оцінка з боку інших індивідів чи певних формальних інстанцій. За Вебером, статус визначається як позитивна чи негативна оцінка честі й слави (див.престиж) груп, індивідів або позицій. Статус — це певний ранг, приписуваний індивідами або громадською думкою.
Прийнято відрізняти приписуваний статус від досяжного статусу. Стосовно приписуваного статусу мається на увазі сукупність характеристик, що зумовлені обставинами та перебувають поза контролем окремого індивіда: ми не вибираємо стать, національність, вік чи статус батьків (соціальне походження). Досяжних статусів ми можемо набути внаслідок здобутих освіти, знань та навичок, професіоналізму. Сучасні суспільства трактуються як суспільства досяжного статусу, оскільки багато що в них залежить від індивідуальних зусиль.
Статусні групи - сукупність індивідів, що мають однаковий статус. Статусні групи утворюються індивідами, що перебувають у подібній статусній ситуації, позитивно чи негативно оцінюються з огляду на авторитет і престиж. Стабільність оцінок престижу забезпечується стилем життя, якого дотримуються індивіди певної статусної групи. Статус визначає, де і в якому будинку жити, коло друзів та знайомих. Іншими словами, статусні групи — це групи певного "стилю життя", що цілеспрямовано культивується.
На поверхні соціального життя соціальні статуси виявляють себе за допомогою своїх представників (репрезентантів) — символів. Про статус індивіда ми можемо судити за зовнішніми ознаками. Як символи статусу використовуються найрізноманітніші предмети і речі: колір, емблема, значок, слово, книга, автомобіль тощо.
Види соціальних статусів. Політичний соціальний статус - місця людини у політичній партії, суспільній організації, доступ до влади. Економічний соціальний статус - кількість майна у людини, розмір її заробітної плати, доступ до ресурсів. Професійний соціальний статус - посада людини на підприємстві, престиж обраної роботи, професіоналізм, доступ до керівних ланок підприємства.
Статусно-рольова єдність На практиці соціальний статус індивіда тісно пов'язаний з його соціальними ролями, що постають як динамічна характеристика статусу. Адже позиції в суспільстві (статуси) вимагають виконання тих чи інших функцій. Активність індивідів, спрямована на реалізацію функцій, — це і є соціальна роль. Така статусно-рольова єдність є основним елементом соціальної структури, під якою розуміють систему взаємодій індивідів.
У своїй концепції П. Сорокін за критерій соціальної стратифікації бере три основні форми: економічну, політичну і професійну. Т. Парсонс у теорії соціальної дії спробував розробити універсальні критерії соціальної стратифікації, а саме: - "якість" (позиція, відповідальність, компетентність особистості); - "виконання"(оцінка діяльності індивідів порівняно з діяльністю інших людей); - "володіння" (майстерністю, талантом, матеріальними, культурними ресурсами). У сучасних концепціях соціальної мобільності (термін запровадив у соціологію П. Сорокін) використовують семикласову вертикальну стратифікацію: 1) вищий клас професіоналів, адміністраторів; 2) технічні спеціалісти середнього класу; 3) комерційний клас; 4) дрібна буржуазія; 5) техніки й робітники, які здійснюють керівні функції; 6) кваліфіковані робітники; 7) некваліфіковані робітники. Цікаві розробки, пов'язані із соціальним статусом особистості, з'являються останнім часом і в Україні. Так, учені Інституту соціології НАН України Ю. Канигін і Ю. Яковенко пов'язують проблему соціального статусу особистості з потребою формування інтелектуальної еліти. Соціальний статус особистості, стверджують вони, вже давно переріс свої стихійні прояви і формується цілеспрямовано, з урахуванням індивідуальних якостей особистості.