- •Вступ до дисципліни
- •Змістовні модулі та їх структура Модуль і. Основи диференційної психології
- •1. Диференційна психологія як галузь психологічної науки. Предмет і завдання диференційної психології.
- •2. Виникнення диференційної психології та основні етапи її розвитку
- •Оформлення диференційної психології в окрему науку стало можливим завдяки наступним передумовам:
- •1. Впровадження в психологію експериментального методу.
- •Протягом деякого часу як синоніми диференційної психології використовувалися наступні поняття:
- •3. Міждисциплінарні зв'язки диференційної психології з іншими галузями психологічних знань, роль у практичній психології
- •4. Методи диференційної психології
- •5. Поняття психологічної норми, типу у психології. Типологія і класифікація
- •Психогенетика, психофізіологія, нейрофізіологія індивідуальних відмінностей
- •3. Врівноваженість — неврівноваженість.
- •Типологія і класифікація. Поняття типу у психології. Прийоми і способи наукової класифікації
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Тема: Індивід, Індивідуальність, Особистість - інтегральні біопсихосоціальні характеристики людини План:
- •Література
- •Особистість, індивід, індивідуальність
- •2. Структура особистості (Асмолов):
- •3.Психологічна структура особистості (четвертий рівень узагальнення-конкретизації)
- •Індивідуальність - інтегральна біопсихосоціальна характеристика Людини
- •Питання для закріплення матеріалу
- •Лекція 3
- •План заняття
- •Література:
- •1. Базові принципи диференційної психології.
- •Традиції формального підходу.
- •2. Принципи формального підходу.
- •Формальний аналіз індивідуальності заснований на використанні наступних чотирьох базових принципів (див. Схему):
- •3. Екзофактори та ендофактори в детермінації межіндивідуальної варіативності.
- •4. Психодіагностичні виміри людських розходжень
- •Релевантність психодіагностичної процедури
- •Питання для закріплення матеріалу
- •Тема: Індивідуальні параметри відчуття та сприйняття. Типи уваги та пам’яті Диференційні характеристики здібностей, мислення та уяви План:
- •Література:
- •1. Поняття про відчуття, сприйняття, їх властивості, відмінності проявів.
- •2. Пам'ять та увага: види, типи, особливості розвитку
- •3.Диференційні характеристики відчуття, сприйняття, памяті та уваги.
- •4.Диференційні характеристики здібностей, мислення та уяви
- •Питання для закріплення матеріалу:
- •Тема: Самосвідомість особистості як складна багаторівнева структура. Диференційний аналіз темпераменту та характеру План
- •Література:
- •1.Самосвідомість особистості як складна багаторівнева структура
- •Психологічна характеристика основних складових самосвідомості особистості
- •2. Поняття темпераменту, конституціональні типології темпераменту
- •Структура темпераменту за в.Русаловим
- •3.Характер. Типології характеру.
- •4. Акцентуації характерів, зв'язок характеру та темпераменту.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема: Етнічні аспекти і диференційна психологія. Соціоекономічний статус розвитку індивідуальності План:
- •Література:
- •Національний характер: поняття, фактори впливу, дослідження
- •2. Національні характери окремих народів світу
- •3. Національний характер українців
- •4.Соціоекономічний статус розвитку індивідуальності
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Тема: Статеві відмінності та статево рольова поведінка План
- •Література
- •1. Стать у структурі індивідуальності. Аспекти статевої ідентичності
- •2. Теорії розвитку статевої ідентичності
- •3. Аспекти статевої диференціації
- •4. Статеві відмінності в психічній діяльності і поведінці
- •Контрольні запитання і завдання:
- •Література
- •Загальне уявлення про стиль
- •2. Поняття життєвого стилю у психології
- •4. Поняття когнітивного стилю у психології індивідуальності
- •5. Індивідуальний стиль діяльності
- •6. Стратегії і стилі спілкування
- •7. Стилі педагогічного спілкування
- •8. Стилі лідерства або керування
- •9. Стилі і помилки батьківського виховання
- •Контрольні запитання:
- •План заняття
- •Література:
- •1. Поняття соціальної норми. Відхилення поведінки, їх види
- •2. Група ризику. Девіації: акцентуації, адиктивна поведінка, деліквентність
- •3. Аутоагресивні настанови особистості: суїцидальна поведінка.
- •4. Причини належності до «групи ризику»
- •Контрольні запитання:
- •Література:
- •1. Обдарованість, креативність
- •Ознаки геніальності
- •Антиципація у структурі індивідуальних відмінностей
- •4. На межі геніальності та безумства
- •5. Мистецтво, як форма душевного самовираження
- •Контрольні запитання:
- •Тема: Загальні принципи диференційно-психологічного аналізу. Індивідуальність - інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини.
- •Література:
- •1. Центральна проблема диференційної психології:
- •2. У ході онтогенезу генотип виконує дві основні функції:
- •3. Спадковість – це:
- •Середовище – це:
- •5. Згідно і.Павлова, властивості нервової системи – це:
- •10. Індивід –це:
- •11. Особистість –це:
- •12. Індивідуальність – це:
- •13. Класифікація або таксономія – це:
- •14. Психологічний тип – це:
- •15. Асмолов визначив у структурі особистості:
- •16. Платонов визначив у структурі особистості:
- •17. Вивчення проблеми індивідуальності ведеться у двох зустрічних
- •18. Базові принципи диференційної психології.
- •19. Формальний підхід у диференційній психології характеризується:
- •20. Область диференційно-психологічних досліджень розподіляється на три
- •Література:
- •Практична робота №3
- •Література:
- •Інформаційна довідка
- •Інструкція до виконання завдань:
- •Практична робота №4
- •Література:
- •Інструкція до виконання завдань:
- •Семінарське заняття № 1 Тема: Індивідуальні параметри відчуття та сприйняття. Типи уваги та пам’яті. Диференційні характеристики здібностей, мислення та уяви
- •Тема: Статеві відмінності та статево рольова поведінка
- •Література:
- •Семінарське заняття № 3 Тема: Конструктивно-творчі тенденції індивідуальності
- •Обладнання: методики психодіагностики здібностей, обдарованості, креативності, лідерських якостей Література:
- •Підібрати психодіагностичні методики дослідження рівнів розвитку здібностей, обдарованості, креативності людини;
- •Провести психологічну діагностику рівнів розвитку здібностей, обдарованості, креативності групи людей;
- •27. Індивідуальний стиль діяльності (ісд) – це:
- •29. Під девіантною (лат. Deviatio – відхилення) поведінкою слід розуміти:
- •Характерологія – це:
- •30. Яке визначення відноситься до поняття «людина»:
- •Модульний контроль знань з предмету «Диференційна психологія»
- •Ідентифікація – це...
- •Система оцінювання:
- •Список літератури Основна:
- •Додаткова:
- •Словник термінів (глосарій)
2. Виникнення диференційної психології та основні етапи її розвитку
Початок диференційно-психологічних досліджень заклав англійський психолог Ф.Гальтон, який створив низку прийомів і приладів для вивчення індивідуальних відмінностей. Сам термін "диференційна психологія" запровадив німецький психолог В.Штерн у своїй роботі "Про психологію індивідуальних відмінностей", опублікованій У 1900 р.
Першими великими представниками нового наукового напрямку були А.Біне, Ф.Гальтон, Дж.Кеттел, В.Штерн; у Росії - О.Ф. Лазурський. Основним методом дослідження спочатку були індивідуальні і групові тести, тести відмінностей розумових здібностей, а пізніше - проективні методики для виміру установок і емоційних реакцій.
Велике значення для розвитку диференційної психології мали дослідження І.Павлова, Б.Теплова, В.Нєбиліцина, Є.Клімова та їх учнів.
Найбільш відомим теоретиком диференційної психології на Заході є Анна Анастазі - професор психологічного Фортхеймського університету, яка досліджувала індивідуальні і групові відмінності в поведінці, побудову тестів. Основні розробки: "Диференційна психологія" та "Психологічне тестування".
Таким чином, диференційна психологія почала оформлюватись у самостійну науку наприкінці XIX - на початку XX століть, маючи при цьому специфічну передісторію становлення, яка мала кілька етапів:
© Характерологія прагнула звести розходження між людьми до простих типів, тобто займалася складанням класифікацій за різними підставами, як анатомо-фізіологічних, так і психологічних, подібно, наприклад, здатності людини приймати страждання (І.Кант, І.Банзен).
© Психогностика, виявляла і встановлювала зв'язки між певними рухами, анатомічними характеристиками і властивостями характеру людини. У фокус уваги при цьому потрапляли різні природні властивості людини. Так, у рамках фізіогноміки, заснованої Ж.Лаватером, риси особистості, міміка і навіть просто зображення силуету людини були основою для передбачення її поведінки. Прихильники френології (краніоскопії), що розвивалась Ф.Й. Галлем, прагнули визначати особливості людини за формою будови черепа. А прихильники графології, науки про почерк, якою займався абат І.Мішон, діагностували ознаки індивідуальності за написанням букв, нахилом, натиском та іншими характеристиками точних рухів людини, відбитим у її почерку. Усі ці області донаукового пізнання, у свій час визнані ненадійними і відкинуті позитивістською наукою, у даний час, уже на нових підставах, знову повертаються у психологію індивідуальних відмінностей. Задача майбутніх досліджень - валідизувати ці прийоми емпіричних узагальнень і пов'язати їх із сучасними науковими результатами. . Рушійними силами, стимулами до розвитку диференційної психології стали запити практики: сфера виховання і навчання; сфера виробництва; сфера організації і регуляції людських стосунків.
У своєму розвитку диференційна психологія, як і всі інші наукові дисципліни, пройшла через три етапи:
© Донаукове знання, яке характеризується перевагою методу спостереження, нагромадженням життєвих знань і невисоким рівнем узагальнення.
© Природничо-наукова парадигма, яка проголошує необхідність установлення причинно-наслідкових закономірностей при опорі на дані експерименту й узагальнює ці закономірності (підхід, що відбиває загальні властивості явищ, називають номотетичним). Генезис властивостей і закономірностей при цьому розглядається не завжди. Одиничне має відносну цінність для розвитку пізнання.
© Гуманітарна парадигма, на противагу природничо-науковій, зосереджена на унікальності явища, яке розглядається і не ставить перед собою задачу статистично підтвердити вірогідності даних (підхід, що затверджує як основну цінність індивідуальні особливості явища, називають ідіографічним). Таким чином, диференційна психологія природно відокремилася від загальної психології, у рамках якої вона існувала тривалий час під ім'ям психології індивідуальних відмінностей.