4. Акцентуації характерів, зв'язок характеру та темпераменту.

Кожна людина час від часу переживає стан тривожності. Три­вожність - це схильність переживати реальні й уявні небезпеки. Як­що небезпека реальна, тривожність допомагає мобілізуватися і скон­центрувати зусилля, виконуючи адаптивне завдання. Якщо людина опиняється у цьому стані частіше, ніж того вимагають об'єктивні обставини, психіка виснажується, а продуктивність падає. Тривож­ність у цьому випадку переживається як внутрішнє занепокоєння, заклопотаність, почуття необхідності якихось пошуків, гарячка, схви­льованість, що переходить у порушення, що часто має непродуктив­ний, і характер, що демобілізує. У таких випадках характер людини проявляє себе як сукупність проявів особистості на фруструючі ситу­ації, індивідуальний спосіб вирішення тривожності (фрустрація - це відсутність можливості задовольнити потреби).

Однак відомо, що труднощі ситуації - явище суб'єктивне; тому одним людям важко знайомитись, іншим - розлучатися, для одних важка монотонна праця, для інших - необхідність діяти в екстрема­льних ситуаціях. Інші ж завдання виконуються легко, і в цілому жит­тєвий шлях людини цілком продуктивний.

Якщо характер видозмінюється і якась риса виявляється у ньому надмірно вираженою, то людина здобуває особливу чутливість до деяких сторін дійсності; у цьому випадку говорять про наявність у неї акцентуації характеру.

Акцентуації - варіанти норм, при яких окремі риси характеру надмірно посилені, внаслідок чого виявляється виборча вразливість відносно певного роду психогенних впливів при гарній стійкості до інших.

Визначають:

О явні акцентуації - крайні варіанти норми, які у випадку дії факторів, що адресуються до "місця найменшого опору", можуть призводити до дезадаптації особистості.

О приховані акцентуації - звичайні прояви норми.

Сьогодні найбільш відомі класифікації характеру К.Леонгарда і О.Лічко.

Акцентуація характеру, за А.Лічком, - це надмірне посилення окремих рис характеру, при якому спостерігаються відхилення у пси­хології і поведінці людини, які не виходять за межі норми, але межу­ють із патологією.

Такі акцентуації як тимчасові стани психіки найчастіше спостері­гаються у підлітковому й ранньому юнацькому віці.

Класифікація акцентуацій характерів у підлітків, що запропо­нував А.Лічко, виглядає в такий спосіб:

О Гіпертимний тип. Підлітки цього типу відрізняються рухли­вістю, товариськістю, схильністю до бешкетництва, гамірливі, люб­лять неспокійні компанії. При гарних загальних здібностях вони виявляють непосидючість, недостатню дисциплінованість, учаться нерівно. Настрій у них завжди гарний, припіднятий. З дорослими батьками й педагогами - у них нерідко виникають конфлікти. Такі підлітки мають багато різноманітних захоплень, які, однак, зазвичай поверхневі і швидко минають. Часто переоцінюють свої здібності, бу­вають занадто самовпевненими, прагнуть показати себе, похвалитися, справити враження.

© Циклоїдний тип. Характеризується підвищеною дратівливіс­тю і схильністю до апатії. Підлітки даного типу воліють перебувати вдома на самоті, замість того щоб спілкуватися з однолітками. Важко переживають навіть незначні неприємності, на зауваження реагують украй дратівливо. Настрій у них періодично змінюється від піднятого до подавленого (звідси назва даного типу) з періодами приблизно у два-три тижні.

© Лабільний тип. Цей тип украй мінливий у настрої, який най­частіше непередбачуваний. Приводи для несподіваної зміни настрою можуть бути найдрібнішими, наприклад, кимось випадково сказане слово, чийсь непривітний погляд. Здатні впасти в зневіру і похмурий настрій за відсутності яких-небудь серйозних неприємностей і нев­дач. Поведінка значно залежить від настрою. Сьогодення і майбутнє відповідно настрою може забарвлюватись то райдужними, то темни­ми фарбами. Такі підлітки, перебуваючи у поганому гуморі, украй по­требують допомоги і підтримки з боку тих, хто може виправити їхній настрій, підбадьорити й розважити. Вони добре розуміють і почува­ють ставлення до них оточуючих людей.

О Астеноневротичний тип. Характеризується підвищеною по­мисливістю й примхливістю, стомлюваністю і дратівливістю. Особ­ливо часто стомлюваність проявляється при виконанні важкої розу­мової роботи.

© Сензитивний тип. Властива підвищена чутливість до всього: до того, що радує, і до того, що засмучує або лякає. Ці підлітки не люблять великих компаній, занадто азартних, рухливих бешкетних ігор. Вони звичайно сором'язливі й боязкі у присутності сторонніх людей і тому часто справляють враження замкнутості. Відкриті й то­вариські вони бувають тільки з добре знайомими людьми. Спілкува­нню з однолітками віддають перевагу спілкуванню з малятами й до­рослими. Вони відрізняються слухняністю й виявляють велику при­хильність до батьків. У юнацькому віці у таких підлітків можуть виникати труднощі адаптації до кола однолітків, а також "комплекс неповноцінності". Разом з тим, у цих же підлітків досить рано форму­ється почуття обов'язку, проявляються високі моральні вимоги до себе і до оточуючих людей. Недоліки у своїх здібностях вони часто компенсують вибором складних видів діяльності й підвищеною рете­льністю. Ці підлітки розбірливі у пошуку для себе друзів і приятелів, виявляють велику прихильність у дружбі, обожнюють друзів, які старші за них віком.

© Психастенічний тип. Такі підлітки характеризуються приско­реним і раннім інтелектуальним розвитком, схильністю до міркувань, самоаналізу й оцінок поведінки інших людей. Такі підлітки, однак, нерідко бувають більше сильні на словах, а не на ділі. Самовпевне­ність у них сполучається з нерішучістю, а безапеляційність суджень - із квапливістю дій, які здійснюються саме тоді, коли потрібна обе­режність і обачність.

© Шизоїдний тип. Найбільш істотна риса цього типу - замк­нутість. Ці підлітки не дуже тягнуться до однолітків, воліють бути одні, перебувати в компанії дорослих. Вони нерідко демонструють зовнішню байдужність до оточуючих людей, відсутність інтересу до них, погано розуміють стани інших людей, їхні переживання, не вміють співчувати. їхній внутрішній світ найчастіше сповнений різ­ними фантазіями, особливими захопленнями. У зовнішніх проявах своїх почуттів вони досить стримані, не завжди зрозумілі для навко­лишніх, насамперед для своїх однолітків, які їх, як правило, не дуже люблять.

© Епілептоїдний тип. Ці підлітки часто плачуть, люблять мучи­ти тварин, дражнити молодших, знущатися з безпорадних. У дитячих компаніях вони поводяться як диктатори. їхні типові риси - жорсто­кість, владність, себелюбність. У групі дітей, якими вони керують, такі підлітки встановлюють свої тверді, майже терористичні порядки, причому їхня особиста влада в таких групах тримається в основному на добровільній покірності інших дітей або на страху. В умовах твер­дого дисциплінарного режиму вони почувають себе нерідко на висоті, намагаються догоджати начальству, домагатися певних переваг перед однолітками, одержати владу, встановити свій диктат над оточуючими.

© Істероїдний тип. Головна риса цього типу - егоцентризм, прагнення постійної уваги до власної особи. У підлітків даного типу нерідко виражена схильність до театральності, позерству. Такі діти важко переживають, коли в їхній присутності хтось хвалить їхнього товариша, коли іншим приділяють більше уваги, ніж їм. Для них го­ловною потребою стає прагнення приваблювати до себе увагу оточу­ючих, вислуховувати на свою адресу захвати і похвалу. Для цих під­літків характерні претензії на особливе становище серед однолітків. Разом з тим, будучи нездатними стати теперішніми лідерами й орга­нізаторами справи, завоювати собі неформальний авторитет, вони час­то й швидко зазнають фіаско.

© Нестійкий тип. Його іноді невірно характеризують як слаб­кодухий, такий, що пливе за течією. Підлітки цього типу виявляють підвищену схильність і потяг до розваг, а також до неробства й ле­дарства. У них відсутні серйозні, зокрема професійні, інтереси, вони майже зовсім не думають про своє майбутнє. Даний тип демонструє бездумне, а часто просто кон'юнктурне підпорядкування будь-яким авторитетам, біль­шості в групі. Такі підлітки звичайно схильні до моралізування й консерватизму, а їх головне життєве кредо - "бути як усі". Це тип пристосованця, який заради своїх власних інтересів готовий зрадити товариша, покинути його у важку хвилину, але, що б він не зробив, він завжди знайде "моральне " виправдання своєму вчинку, причому нерідко навіть не одне.