1. Диференційна психологія як галузь психологічної науки. Предмет і завдання диференційної психології.

З найдавніших часів соціальна практика змушувала людський ро­зум виокремлювати у психологічному вигляді насамперед ті ознаки, що відрізняють одного індивіда від іншого. Перехід від емпі­ричного рішення цього життєво важливого питання до його розробки за допомогою експериментальних і математичних методів привів до утворення спеціальної галузі знання - диференційної психології.

Диференційна психологія (від лат.- відмінність) - га­лузь психології, яка вивчає індивідуальні, типові та групові відмінності, а також: причини та наслідки цих відмінностей.

Діапазон досліджуваних особливостей дуже широкий, а їх набір - різноманітний: від властивостей нервової системи, як фізіологічної основи індивідуальності, до професійних інтересів і соціальних уста­новок.

Диференційна психологія вивчає:

• природу і джерела індивідуальних відмінностей. Такі відмін­ності властиві не лише людині, але і всьому тваринному світу (дослі­дження поведінки тварин, починаючи від одноклітинних і закінчуючи людиноподібними мавпами, показали існування індивідуальних відмінностей у характері научіння, емоційних реакціях, мотивації та Інших аспектах поведінки);

• індивідні, предметно-змістовні і духовно-світоглядні якості індивідуальності;

• особливості самосвідомості, стильових характеристик особис­тості;

• здійснення різних видів діяльності (професійної, навчальної, спіл­кування тощо).

Завдання диференційної психології можна умовно поділити на дві групи:

А) завдання диференційної психології як теоретичної науки:

1) установити закономірності виникнення і прояву індивідуаль­них відмінностей у психіці людини;

2) досліджувати формальні закономірності, які визначають реаль­ність психічного варіювання;

3) дати відповідь на питання про причинність: яка роль у виник­ненні психічних відмінностей причин внутрішніх (спадковості, нахи­лів) і зовнішніх (впливу навколишнього світу, виховання, еталонів і норм тощо);

4) вивчення того, наскільки зовні сприйняті психічні прояви мож­на вважати характерними ознаками іманентних психічних особли­востей, що веде до обґрунтування диференційної симптоматології.

Б) завдання диференційної психології як прикладної науки:

1) розробка теоретичних основ психодіагностичних досліджень і психокорекційних програм;

2) пізнання людини - психогностика; якщо ми практично взає­модіємо з людьми, то насамперед повинні знати їх. Існує дві умови одержання знання про людину: по-перше, наявність широкого кола знань, що стосується досліджуваної області психіки, як передумови виявлення спектра можливостей для класифікації кожного окремого випадку, по-друге, існування надійних засобів обстеження для вста­новлення приналежності кожного конкретного випадку до визначе­ного типу або ступеня розвитку якості.

3) поводження з людиною — психотехніка, яка має своїм предме­том практичний вплив людини на людину.

Необхідно також відзначити основні блоки, які становлять фун­дамент диференційної психології:

© Універсальність варіативності поведінки. Варіативність є уні­версальним феноменом, суттєвою рисою людської поведінки і усіх живих організмів.

© Співвідношення загального і особливого, У відмінностях прояв­ляється дія найбільш загальних законів людської поведінки, і, з ін­шого боку, "конкретний прояв будь-якого загального закону психо­логії включає у себе "фактор індивідуальності".

© Детермінація поведінки. Співставляючи відмінності, що спос­терігаються, у поведінці з іншими супутніми феноменами можна виз­начити вплив різних факторів у розвиток поведінки.

© Стійкість ознак, що проявляються. Формальні характеристи­ки індивідуальності, що належать до категорії диференційно-психологічних, мають низку властивостей - стійкість проявів, стабільність у часі, ситуативність, у чому проявляється їх відмінність від більш мінливих, інтуїтивно обумовлених характеристик,

© Вимірюваність феномену. Індивідуальні відмінності пов'язані з вимірюваністю.

Отже, об'єкт дослідження диференційної психології - людина, її психіка; а предмет - людська індивідуальність; індивідуальні відмін­ності між: людьми чи групами людей, об'єднаних за певною ознакою.