3.Диференційні характеристики відчуття, сприйняття, памяті та уваги.

Індивідуальні особливості пам'яті. Кожна особистість має індивідуальні відмінності (особливості) пам'яті, які виявляються в різних сферах її мнемічної діяльності. У процесах пам'яті індивідуальні відмінності виявляються у швидкості, точності, міцності запам'ятовування та готовності до відтворення. Швидкість запам'ятовування визначається кількістю повторень, необхідних людині для запам'ятовування нового матеріалу. Точність запам'ятовування характеризується відповідністю відтвореного тому, що запам'ятовувалося, і кількістю зроблених помилок. Міцність запам'ятовування виявляється у тривалості збереження завченого матеріалу (або у повільності його забування). Готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати необхідні їй відомості. Індивідуальні відмінності пам'яті можуть бути зумовлені типами вищої нервової діяльності. Швидкість утворення тимчасових нервових зв'язків пов'язана із силою процесів забування та гальмування, що зумовлює точність і міцність запам'ятовування. При сильному, але недостатньо рухливому гальмуванні диференціація вражень відбувається повільно, що може позначатися на точності запам'ятовування. Якщо у людини сформовані раціональні способи мнемічної діяльності, вироблені відповідні звички - акуратність, точність, відповідальність, то негативні прояви, що зумовлюються типологічними особливостями нервової системи, можуть коригуватися. Індивідуальні відмінності пам'яті виявляються і в тому, який матеріал краще запам'ятовується - образний, словесний чи однаково продуктивно як той, так і інший.

Індивідуальні відмінності пам'яті. Пам 'ять — це психічний пізнавальний процес організації, запам'ятовування, збереження, відновлення і забування набутого досвіду. В найбільш простій формі пам'ять реалізується як упізнавання раніше сприйнятих предметів, а у більш складній форма постає як відтворе­ння в уявленні предметів, які не дані в теперішньому часі в актуаль­ному сприйнятті. Упізнавання і відтворення також можуть бути дові­льними і мимовільними. Пам'ять пов'язує минуле і сьогодення індивіда і є важливою піз­навальною функцією, що лежить в основі навчання і розвитку. Дослідження пам'яті мають міждисциплінарний характер, оскіль­ки в різних формах вона зустрічається на всіх рівнях життя.

Пам'ять у людей розрізняється по багатьом параметрам: швид­кість, міцність, тривалість, точність, обсяг запам'ятовування. Все цекількісні характеристики пам'яті. Але існують і якісні відмінності. Вони стосуються як домінування окремих видів пам'яті - зорової, слухової, емоційної, рухової та інших, так і їхнього функціонування. Відповідно до того, які сенсорні області домінують, визначають нас­тупні індивідуальні типи пам'яті: зорову, слухову, рухову, емоційну й різноманітного їхнього сполучення. Одна людина для того, щоб краще запам'ятати матеріал, обов'яз­ково повинна його прочитати, тому що при запам'ятовуванні й від­творенні їй найлегше спиратися на зорові образи. В іншої переважа­ють слухове сприйняття й акустичні образи, їй краще один раз почути, ніж кілька разів побачити. Третя найлегше запам'ятовує і відтворює рух, і їй можна рекомендувати записувати матеріал або супроводжу­вати його запам'ятовування якими-небудь рухами.

"Чисті" види пам'яті у розумінні безумовного домінування одного з перерахованих украй рідкі. Найчастіше на практиці ми маємо спра­ву з різними сполученнями зорової, слухової і рухової пам'яті. Типо­вими їхніми поєднаннями є зорово-рухова, зорово-слухова й рухово-слухова пам'ять. Однак у більшості людей домінує зорова пам'ять.

Найбільшого розвитку в людини звичайно досягають ті види па­м'яті, які найчастіше використовуються. Великий вплив на цей про­цес здійснює професійна діяльність. Наприклад, у вчених відзначає­ться дуже гарна .значеннєва й логічна пам'ять, але порівняно слабка механічна пам'ять. У акгорів і лікарів добре розвинена пам'ять на обличчя.

Процеси пам'яті тісно пов'язані з особливостями особистості лю­дини, її емоційним настроєм, інтересами й потребами. Вони визна­чають те, що і як людина запам'ятовує, зберігає й пригадує. Запам'я­товування також залежить від ставлення особистості до матеріалу, що запам'ятовується. Ставлення визначає виборчий характер пам'яті. Ми звичайно запам'ятовуємо те, що для нас цікаво й емоційно значиме. Емоційно насичене буде краще запам'ятовуватися, чим емоційно ней­тральне.

Істотну роль у пам'яті крім емоційного характеру враження може грати загальний стан особистості на момент одержання цього вражен­ня, а також її фізичний стан у цілому. Те, що пам'ять найтіснішим чином пов'язана з фізичним станом, доводять випадки хворобливого порушення пам'яті. Практично у всіх таких випадках (вони називаю­ться амнезіями і є короткочасними або тривалими втратами різних видів пам'яті) відбуваються характерні розлади пам'яті, які у своїх особливостях відбивають розладу особистості хворого. Щоденні зміни нашого поводження пов'язані з тим, що в якийсь момент часу ми щось пам'ятаємо й щось забуваємо про себе. Існують, очевидно, не дуже помітні, але схожі на хворобливі розлади норма­льної людської пам'яті, які ми не зауважуємо так само, як і акцен­туації характеру. У житті нерідко проявляються ті ж розлади пам'яті, які у вкрай вираженій формі спостерігаються у хворих, тому важливо мати дані про типові такі порушення.

По динаміці протікання мнемічних процесів амнезії поділяються на ретроградну, антероградну, ретардовану. Ретроградна амнезія є забуванням минулих подій; антероградна - неможливість запам'я­товування на майбутнє; ретардована амнезія - вид зміни пам'яті, пов'язаний зі збереженням у пам'яті подій, пережитих під час хвороби, і наступним їхнім забуванням. Ще один вид амнезій — прогре­сивна - проявляється у поступовому погіршенні пам'яті аж до її пов­ної втрати. При цьому спочатку втрачається те, що неміцне в пам'яті, а потім і більше міцні спогади.

Схильність до забування неприємного поширена в житті. Особ­ливо часто таке мотивоване забування чогось проявляється, якщо во­но пов'язане зі спогадами, що породжують негативні емоційні пере­живання. Пам'ять людини не є постійною, а змінюється протягом життя. Розглянемо типові зміни, що відбуваються в пам'яті в міру соціалі­зації індивіда. З раннього дитинства процес розвитку пам'яті дитини йде по де­кількох напрямках.

По-перше, починають діяти афективна (емоційна) і механічна (мо­торна, рухова) пам'ять, що поступово доповнюється й заміщається логічною й образною.

По-друге, безпосереднє запам'ятовування згодом перетворюється в опосередковане, пов'язане з активним і усвідомленим використан­ням для запам'ятовування й відтворення різних мнемотехнічних при­йомів і засобів.

По-третє, мимовільне запам'ятовування, що домінує в дитин­стві, у дорослої людини перетворюється в довільне.

Крім того, і самі засоби-стимули для запам'ятовування підкоряю­ться деякій закономірності: спочатку вони виступають як зовнішні (наприклад, зав'язування вузликів на пам'ять, використання для запам'ятовування різних предметів, пальців рук, записів тощо), а потім стають внутрішніми (мовлення, почуття, асоціація, подання, образ, думка). Характерно, що у формуванні внутрішніх засобів запам'я­товування центральна роль належить мовленню, що також із чисто зовнішньої функції спілкування усе більше перетворюється у внут­рішню, що тісно пов'язано з розвитком мислення і інтелекту людини.