Питання для закріплення матеріалу

1. Проаналізуйте екзофактори та ендофактори в детермінації межіндивідуальної варіативності. В чому їх відмінність?

2. Дайте визначення поняттям інваріантість, варіативність і детермінація.

3. Наведіть приклади застосування цих понять.

4. Охарактеризуйте психодіагностику, як науку про вимір людських розходжень.

5. Історичні етапи розвитку психодіагностики.

6. Які основні напрямки психодіагностичних вимірів індивідуальних особливостей людини?

7. Тестологія, її мета, завдання.

8. Методи вимірювання групових відмінностей.

9. Які категорії характеризують статистичну оцінку вимірюваних явищ?

Л екція 4

Предмет: диференційна психологія

Тема: Індивідуальні параметри відчуття та сприйняття. Типи уваги та пам’яті Диференційні характеристики здібностей, мислення та уяви План:

1. Поняття про відчуття, сприйняття, їх властивості, відмінності проявів.

2. Пам'ять та увага: види, типи, особливості розвитку.

3. Диференційні характеристики відчуття, сприйняття, пам’яті та уваги.

4. Диференційні характеристики здібностей, мислення та уяви

Література:

1. Гальперин П. Я., Кабылышцкая С. Л. Экспериментальное формирование внимания. - М., 1974.

2. Гоноболин С. Н. Внимание и его воспитание. - М.: Педагогика, 1972.

3. Лурия А. Р. Внимание и память.- М.:Изд-воМГУ, 1975.

4. Мілерян Є. О. Увага і її виховання у дітей.-К.: Рад. шк." 1955.

5. Немов Р. С. Психология. - М.: Просвещение, 1995.

6. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. - К.: Рад. шк., 1968.

7. Ипполитов Ф. В. Память школьника. - М., 1978.

8. Истомина 3. М. Развитие памяти: Учеб.- метод, пособие. - М., 1978.

9. Ляудис В. Я. Память в процессе развития. - М., 1976.

10. Рогов М. С. Проблемы теории памяти. - М., 1977

11. Смирнов А. А. Проблемы психологии памяти. - М.: Просвещение, 1966.

1. Поняття про відчуття, сприйняття, їх властивості, відмінності проявів.

Відчуття, сприйняття, мислення служать нерозривними частинами єдиного процесу відбиття дійсності. Почуттєве наочне пізнання предметів й явищ навколишнього світу є вихідне. Однак відчуваючи, сприймаючи, наочно уявляючи собі будь-який предмет, будь-яке явище, людина повинна якось аналізувати, узагальнювати, конкретизувати, інакше кажучи, мислити про те, що відбивається у відчуттях і сприйняттях. Відчуття, сприйняття, подання, мислення становлять пізнавальні процеси. Відчуття є відбиття конкретних, окремих властивостей, якостей, сторін предметів й явищ матеріальної дійсності, що впливають на органи почуттів у цей момент. Для виникнення відчуттів необхідно насамперед наявність об’єктів, що впливають на органи, предметів і явищ реального миру, які називаються в цьому випадку подразниками. Вплив подразників на органи почуттів називається подразненням. У нервовій тканині процес подразнення викликає порушення. Порушення систем нервових кліток, найбільш досконалих по своїй організації, при обов'язковій участі кліток кори головного мозку й дає відчуття.

По наявності або відсутності безпосереднього контакту рецептора з подразником, що викликає відчуття, виділяють дистантну й контактну рецепцію. Зір, слух, нюх відносяться до дистантної рецепції. Ці види відчуттів забезпечують орієнтування в найближчому середовищі. Смакові, болючі, тактильні відчуття - контактні.

По модальності подразника відчуття ділять на зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні, статичні й кінестетичні, температурні, болючі, спраги, голоду. Якщо в результаті відчуття людина одержує знання про окремі властивості, якості предметів (щось гаряче обпалило, щось яскраве блиснуло спереду, і т.д.), то сприйняття дає цілісний образ предмета або явища. Воно припускає наявність різноманітних відчуттів і протікає разом з відчуттями, але не може бути зведене до їхньої суми. Сприйняття залежить від певних відносин між відчуттями, взаємозв'язок яких, у свою чергу, залежить від зв'язків і відносин між якостями й властивостями, різними частинами, що входять до складу предмета або явища.

Сприйняттям називають психічний процес відбиття предметів й явищ дійсності в сукупності різних властивостей і частин при безпосередньому впливі їх на органи почуттів. Сприйняття - це відбиття комплексного подразника.

Виділяється чотири операції, або чотири рівні, перцептивної дії: виявлення, розрізнення, ідентифікація й упізнання. Перші два ставляться до перцептивних, останні - до розпізнавальних дій. Виявлення - вихідна фаза розвитку будь-якого сенсорного процесу. На цій стадії суб'єкт може відповісти лише на просте питання, є чи стимул. Наступна операція сприйняття - розрізнення, або властиво сприйняття. Кінцевий результат її - формування перцептивного образа еталона. При цьому розвиток перцептивної дії іде по лінії виділення специфічного сенсорного змісту відповідно до особливостей пропонованого матеріалу і поставленого перед суб'єктом завдання. Коли перцептивний образ сформований, можливе здійснення розпізнавальної дії. Для впізнання обов'язкові звірення й ідентифікація. Ідентифікація є ототожнення безпосередньо сприйманого об'єкта з образом, що зберігається в пам'яті, або ототожнення двох одночасно сприйманих об'єктів. Упізнання включає також категоризацію (віднесення об'єкта до певного класу об'єктів, що сприймалися раніше) і витяг відповідного еталона з пам'яті. Таким чином, сприйняття являє собою систему перцептивних дій, оволодіння ними вимагає спеціального навчання й практики.

У залежності тому, у якому ступені цілеспрямована буде діяльність особистості, сприйняття розділяють на ненавмисне (мимовільне) і навмисне (довільне).

Ненавмисне сприйняття може бути викликане як особливостями навколишніх предметів (їхньою яскравістю, незвичайністю), так і відповідністю цих предметів інтересам особистості. У ненавмисному сприйнятті немає заздалегідь поставленої мети. Відсутній у ньому й вольовій активності, чому воно й називається мимовільним. Ідучи, наприклад, по вулиці, ми чуємо шум машин, розмови людей, бачимо вітрини магазинів, сприймаємо різні заходи й багато чого іншого. Навмисне сприйняття із самого початку регулюється завданням - сприймати той або інший предмет або явище, ознайомитися з ним. Так, наприклад, навмисним сприйняттям буде розглядання електричної схеми досліджуваної машини, слухання доповіді, перегляд тематичної виставки й т.д. Воно може бути включене в яку-небудь діяльність (у трудову операцію, у виконання навчального завдання й т.п.), але може виступати як самостійна діяльність - спостереження.

Основні властивості сприйняття: Ту саму інформацію люди сприймають по-різному, суб'єктивно, залежно від своїх інтересів, потреб, здатностей і т.п. Залежність сприйняття від змісту психічного життя людини, від особливостей його особистості зветься апперцепцією. Вплив минулого досвіду особистості на процес сприйняття проявляється в досвідах з окулярами, що спотворюють: у перші дні досвіду, коли випробувані бачили всі навколишні предмети переверненими, виключення становили ті предмети, перевернене зображення яких, як знали люди, фізично неможливо. Так, незасвічена свіча сприймалася переверненою, але як тільки її запалювали, вона бачилася нормально орієнтованою по вертикалі, тобто полум'я було спрямовано нагору.

Цілісність, тобто сприйняття є завжди цілісний образ предмета. Однак здатність цілісного зорового сприйняття предметів не є вродженою, про це свідчать дані про сприйняття людей, які осліпли в дитинстві і яким повернули зір у зрілі роки: у перші дні після операції вони бачили не мир предметів, а лише розпливчасті обриси, плями різної яскравості й величини, тобто були одиночні відчуття, але не було сприйняття, не бачили цілісні предмети. Поступово, через кілька тижнів, у цих людей формувалося зорове сприйняття, але воно залишалося обмежене тим, що вони довідалися раніше шляхом дотику. Таким чином, сприйняття формується в процесі практики, тобто сприйняття - система перцептивних дій, якими треба опанувати.

Константність сприйняття - завдяки їй ми сприймаємо навколишні предмети як відносно постійні за формою, кольорам, величині й т.п. Джерелом константності сприйняття є активні дії перцептивної системи (системи аналізаторів, що забезпечують акт сприйняття). Багаторазове сприйняття тих самих об'єктів при різних умовах дозволяє виділити відносно постійну інваріантну структуру сприйманого об'єкта. Константність сприйняття - не вроджена властивість, а придбане. Порушення константності сприйняття відбувається, коли людина попадає в незнайому ситуацію, наприклад, коли люди дивляться з верхніх поверхів висотного будинку вниз, те автомобілі, пішоходи їм здаються маленькими; у той же час будівельники, що працюють постійно на висоті, говорять, що вони бачать об'єкти, розташовані внизу, без перекручування їхніх розмірів.

Структурність сприйняття - сприйняття не є простою сумою відчуттів. Ми сприймаємо фактично абстраговану із цих відчуттів узагальнену структуру. Наприклад, слухаючи музику, ми сприймаємо не окремі звуки, а мелодію, і довідаємося її, якщо неї виконує оркестр, або один рояль, або людський голос, хоча окремі звукові відчуття різні.

Усвідомлення сприйняття - сприйняття тісно пов'язане з мисленням, з розумінням сутності предметів.

Вибірковість сприйняття - проявляється в переважному виділенні одних об'єктів у порівнянні з іншими.

Види сприйняття. Виділяють: сприйняття предметів, часу, сприйняття відносин, рухів, простору, сприйняття людини.