3.6.1. Система координат для проведення топографо-геодезичних робіт та кадастрової зйомки

Координатною основою для ведення Державного земельного кадастру є Державна геодезична референцна система координат УСК-2000 (УСК-2000).

Система координат УСК-2000 встановлена під умовою паралельності її осей просторовим осям Міжнародної загальноземної референцної системи координат ITRS. За поверхню відліку в системі координат УСК-2000 прийнятий референц-еліпсоїд Красовського.

Система координат УСК-2000 року чітко узгоджена з Міжнародною загальноземною референцної системи координат ITRS/ITRF2000 на епоху 2005 року.

Нормальні висоти геодезичних пунктів визначаються в Балтійській системі висот 1977 року, вихідним початком якої є нуль Крондштадського футштоку.

Система координат УСК-2000 закріплена пунктами Державної геодезичної мережі.

Положення геопросторових об’єктів Державного земельного кадастру в

• геодезичними (еліпсоїдальними) координатами: широтою – В, довготою – L, висотою – Н (при веденні Державного земельного кадастру на загальнодержавному рівні);

• прямокутними координатами x та y проекції Гауса-Крюгера регіональних місцевих системах координат, які утворені на територію Автономної Республіки Крим, областей та міст Київ і Севастополь;

• прямокутними координатами x та y проекції Гауса-Крюгера в місцевих системах координат населених пунктів, які утворені на території населених пунктів, за погодженням із Держземагентством України.

В якості координатної основи при виконанні робіт із землеустрою дозволяється використовувати пункти сертифікованих в установленому порядку мереж перманентних GNSS — станцій. Точки встановлення цих станцій повинні мати жорсткі зв’язки з координатами пунктів Державної геодезичної мережі.

3.6.2. Точність польових топографо-геодезичних вимірів

Комплекс польових топографо-геодезичних робіт для забезпечення ведення державного земельного кадастру включає:

- створення знімальної геодезичної мережі (при необхідності);

- знімання об’єктів кадастру на місцевості;

- оброблення та оформлення польових матеріалів виконаних робіт.

Знімальну геодезичну мережу створюють з метою згущення державної геодезичної мережі (ДГМ) та геодезичних мереж згущення (ГМЗ) до щільності, що забезпечує виконання вимог до геодезичного обґрунтування кадастрового знімання.

Щільність та місця розміщення пунктів знімальної мережі встановлюють рекогносцируванням в залежності від обсягів та технології робіт.

Знімальну мережу розвивають від пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, станцій української постійно діючої мережі спостережень глобальних навігаційних супутникових систем (УПМ ГНСС).

Пункти знімальної мережі визначають:

- супутниковими геодезичними спостереженнями;

- прокладанням лінійно-кутових (тахеометричних) ходів;

- побудовою різноманітних лінійно-кутових засічок (прямих, обернених та комбінованих).

Знімання об’єктів кадастру на місцевості виконується з використанням супутникових геодезичних приймачів ГНСС та електронних тахеометрів згідно вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5 000, 1:2 000, 1:1 000 та 1 :500.

Середньоквадратична похибка визначення координат межового знака у системі УСК-2000 не повинна перевищувати:

- у містах Києві, Севастополі, містах - обласних центрах та містах обласного підпорядкування - 0,1 м;

- в інших містах та селищах - 0,2 м;

- у селах - 0,3 м;

- за межами населених пунктів для земельних ділянок площею до 10 га - 0,5 м, а площею 10 га і більше - 2,5 м.