Лабораторна робота № 9 розшифрування радіографічних знімків

Мета роботи:навчитись розшифровувати радіографічні знімки та записувати виявлені дефекти умовними позначеннями згідно стандарту.

Програма роботи

1. Аналіз радіографічних знімків.

2. Виявлення дефектів та їх розшифрування.

3. Реєстрація результатів розшифрування радіографічних знімків.

Обладнання: негатоскоп, комплект радіографічних знімків різних об’єктів, атлас радіографічних знімків із дефектами об’єктів, вимірювальні лупи.

Теоретичні відомості

Розшифрування результатів неруйнівного контролю полягає в установленні причин, які викликали ті чи інші зміни на детекторі. Для перегляду радіографічних знімків використовують негатоскопи-пристрої, які створюють рівномірну освітленість на екрані і дозволяють вивчати плівку на просвіт.

Нормативною базою для розшифрування радіографічних знімків є стандарт ГОСТ 2601-84.

На ефективність розшифрування радіографічних знімків значною мірою впливають: форма, товщина, густина матеріалу, орієнтація найвірогідніших типів дефектів, характеристики негатоскопа (яскравість фону, щільність завад і фальшивих сигналів), а також індивідуальні характеристики оператора (гострота зору, тренованість, мотивація вчинків, втома, вік, інтелект, метод пошуку дефектів).

Рівень якості радіаційного контролю визначається за кількістю інформації, яку одержує оператор при виявленні еталонного дефекту. При цьому мірою рівня якості контролю служать розміри найменшого із виявлених еталонних дефектів. Рівчакові дефекти мають однакову площу (в межах визначеного номера еталона) і різні розміри. Така конструктивна особливість рівчакових еталонів дозволяє використовувати їх

зображення на знімку в якості масштабних міток при визначенні променевих розмірів дефекта. У дротинковому еталоні постійною залишається довжина дротинок. Площа імітатора дефекта визначається діаметром дротини. Пластинковий еталон містить імітатори дефектів у вигляді отворів різних діаметрів.

ГОСТ 7512-82 передбачає, що при радіографічному контролі не виявляють: пори і включення з діаметром поперечного розміру меншим від подвоєної чутливості контролю. Зменшення оптичної густини зображення звареного з’єднання на будь-якій ділянці цього зображення в порівнянні з оптичною густиною зображення еталона чутливості не повинно перевищувати 1,0.

Чутливість контролю (найменший діаметр виявлюваної на знімку дротини еталону, найменша глибина виявлюваної на знімку канавки дротинкового еталону, найменша товщина пластинкового еталону, при якій на знімку видно отвір з діаметром, рівним подвоєній товщині еталону) не повинна бути меншою значень, наведених в табл. 9.1

Таблиця 9.1 – Значення абсолютної чутливості радіографічного контролю при різних товщинах об’єктів

Товщина об’єкта контролю, мм	Клас чутливості
	1	2	3
до 5	0,10	0,10	0,20
5—9	0,20	0,20	0,30
9—12	0,20	0,30	0,40
12—20	0,30	0,40	0,50
20—30	0,40	0,50	0,60
30—40	0,50	0,60	0,75
40—50	0,60	0,75	1,00
50—70	0,75	1,00	1,25
70—100	1,00	1,25	1,50
100—140	1,25	1,50	2,00
140—200	1,50	2,00	2,50
200—300	2,00	2,50	—
300—400	2,50	—	—

Примітка. При використанні дротинкових еталонів чутливості значення 0,30; 0,60; 0,75 і 1,50 мм замінюються значеннями 0,32; 0,63; 0,80; 1,60 мм.

Розшифрування і оцінка якості зварених з’єднань на знімках, які не мають зображень еталонів чутливості, допускається: при панорамному просвічуванні кільцевих зварених з’єднань при одночасному експонуванні більше чотирьох плівок; в цьому випадку допускається встановлювати по одному еталону чутливості па кожну чверть довжини кола звареного з’єднання; при неможливості застосування еталонів чутливості. У цих випадках чутливість визначається на імітаторах звареного з’єднання при визначенні режимів просвічування.

На ефективність розшифрування радіографічних знімків суттєво впливають: форма, товщина, густина матеріалу, орієнтація найвірогідніших типів дефектів, характеристики негатоскопа, яскравість фону, щільність завад і фальшивих сигналів, а також індивідуальні дані оператора: гострота зору, натренованість, мотивація дій, втома, вік, інтелект, метод пошуку дефектів.

Процес розшифрування радіографічних знімків є триетапним: виявлення дефектів, їхня індентифікація та оцінка.

Перший етап перегляду плівки вимагає оцінки якості радіографічного зображення. Він включає визначення наступних чинників: чи має знімок плями, забруднення і пошкодження емульсійного шару; чи є на знімку зображення еталона чутливості, маркувальних знаків, обмежуюючих міток, чи в заданих межах знаходиться оптична густина почорнінь на знімку.

Наступний етап полягає в оцінці якості об’єкту на знімку. Іменно на цьому етапі індивідуальні якості оператора та його досвід, а також розуміння ним процесу одержання знімка стають вирішальними чинниками.

Вимірювання густини почорніння проводять за допомогою денситометрів, які дозволяють оцінювати оптичну густину зображень розмірами 1…3 мм, а за допомогою мікрофатометрів до 3 мкм. При оптичній густині знімків не більше 3,5 допускається проводити оцінку відповідності їх оптичної густини встановленим вимогам порівняння шляхом з набором мір оптичної густини. Оптична густина зображень контрольованих ділянок шва і навколишньої зони, а також еталонів чутливості не повинна бути менше 1,5 і не більше 3,5. Допускається збільшення оптичної густини зображень ділянок звареного з’єднання з найменшою товщиною до 4,0. Зменшення

оптичної густини зображення шва і контрольованої навколошовної зони на будь-якій ділянці цього зображення по відношенню до оптичної густини зображення еталона чутливості (чи ділянки, на якій встановлено дротинковий еталон чутливості) не повинно перевищувати 1,0.

Чутливість контролю, яка визначена із зображення еталона чутливості, повинна задовольняти технічні вимоги на контрольований виріб. Виявлюваність дефектів на радіографічних знімках залежить від типу джерела випромінювання, плівки, екранів і геометрії контролю. На знімках можуть бути видні такі дефекти: тріщини поздовжні і поперечні; непроварення суцільні і переривані по краях шва та наплавленого металу; шлакові та вольфрамові включення; пори – газові включення; пропалювання; проплавлення; підрізування та інші поверхневі дефекти зварених швів.

На знімках найкраще виявляються тріщини, які мають велике розкриття (більше 0,1 – 0,2 мм) і розташовані під малим кутом до осі пучка зондуючого випромінювання (меншим 10 – 12). Виявлюваність тріщин значною мірою залежить від контрасту зображення, тому кращі результати досягаються при використанні висококонтрастних плівок.

За допомогою радіографічного контролю виявляють дефекти, які мають розкриття від 0,05 мм і більше.

Пори, які виявляються на знімку, можуть бути одинокими, груповими, розміщеними по всьому перерізу шва, витягнутими в ланцюжок чи розміщеними відокремленими скупченнями. Розшифрувальник за зображенням дефекта на знімку визначає його координати, а також розміри (ширину, довжину).

Величина дефектів легко вимірюється на їх зображенні за допомогою прозорої лінійки чи вимірювальної лупи з десятикратним збільшенням, що має шкалу з ціною поділки 0,1 мм.

Для підвищення продуктивності процесу розшифрування радіографічних знімків користуються скороченими позначеннями дефектів, які регламентовані стандартом ГОСТ 7512--82 (табл. 9.2).

Таблиця 9.2 – Умовні позначення дефектів

Вид дефекта	Умовне позначення		Характер дефекта	Уточнене позначення
	Кирил.	Латин.		Кирил.	Латин.
Пори	П	А	Окремі пори	П	Аа
			Ланцюжки пор	ЦП	Ab
			Скупчення пор	СП	Ас
Шлакові включення	Ш	В	Окремі	Ш	Ва
			Ланцюжок	ЦШ	Вb
			Скупчення	СШ	Вс
Металеві (вольфрамові) включення	В	С	Окремі	В	Са
			Ланцюжок	ЦВ	Сb
			Скупчення	СВ	Сс
Непроварення	Н	D	Непроварення в корені	Нк	Dа
			Непроварення між валиками	Нв	Db
			Непроварення по розділенню	Нр	Dс
Тріщини	Т	Е	Тріщини вздовж шва	Тв	Еа
			Тріщини впоперек шва	Тп	Еb
			Тріщини розгалужені	Тр	Ес
Дефекти формування шва	—	F	Втягування шва	–	Fa
			Проплавлення	Пн	Fb
			Підрізування	Ппр	Fc
			Пропалення	Ппр	Fd
Зміщення країв деталей	—	—		Скр	—

Хід роботи

1. Оглянути радіографічну плівку з метою виявлення артефактів плівки, слідів фотообробки, подряпин тощо та зареєструвати їх.

2. Встановити плівку на екран негатоскопа, відрегулювати шторками розмір екрану трохи меншим від розмірів плівки та встановити ручку регулювання яскравості в середнє положення.

3. Включити негатоскоп і відрегулювати яскравість свічення екрану.

4. Визначити тип еталона чутливості за його зображенням на знімку, встановити розмір найменшого видимого зображення імітатора дефекта (діаметр найменшої видимої дротини чи розмір канавки). На основі цього встановити чутливість контролю.

5. Виявити на знімку зображення дефектів та співставити їх з результатами попереднього візуального, капілярного чи магнітопорошкового контролів.

6. Встановити зображення внутрішніх дефектів та провести їхню ідентифікацію за видом дефектів та за характером розміщення.

7. Визначити розміри дефектів, використовуючи прозорі лінійки чи вимірювальні лупи.

8. Визначити координати виявлених внутрішніх дефектів на знімку та зареєструвати їх.

9. Результати розшифрування знімка зареєструвати згідно табл. 9.2.

10. Встановити відповідність знімка з проконтрольованою ділянкою об’єкта контролю згідно зображень маркувальних знаків.

11. Відмітити маркером на поверхні об’єкту контролю місця внутрішніх дефектів (або на зображенні об’єкта контролю в технологічній карті).

12. Зробити висновок про якість проконтрольованих зразків об’єктів.

Контрольні запитання

1. Як визначити із радіографічного знімку чутливість контролю?

2. Що таке оптична густина знімка?

3. Чому встановлено певний діапазон оптичної густини радіографічного знімка?

4. Охарактеризувати види дефектів, які трапляються в різних об’єктах контролю?

5. Як умовно позначаються різні види дефектів?

6. В чому полягає процес розшифрування радіографічних знімків?

Рекомендована література

1. Троицкий В.А. Пособие по радиографии сварных соединений / В.А. Троицкий. – К.: ИЭС им. Е.О. Патона, 2000.– 266 с.

2. Радиоизотопная дефектоскопия. Методы и аппаратура / А.Н. Майоров, О.В. Маминокян, Л.И. Косарев и др. – М.: Атомиздат, 1976. – 208 с..