Товщина сталі, мм

• - - - - - без підсилюючих екранів;

• _____ з олов’янисто-свинцевими фольгами товщиною 0,05 мм

Рисунок 7.4 — Номограма для визначення експозицій просвічування сплавів на основі заліза апаратом РАП-150/300 з трубкою 0,3БПВ6-150 на плівці РТ-1, РТ-2 і РТ-5 (F = 75 см)

Час експозиції визначається для вибраного джерела ІВ, потужність експозиційної дози якого становить , із формули:

(7.6)

При значеннях фокусних віддалей , відмінних від тих, які вказані на номограмі, час просвічування перераховується обернено пропорційно квадрату фокусних віддалей:

(7.7)

де – час експозиції визначений із номограми; – фокусна віддаль вказана на номограмі; – розрахована фокусна

віддаль для контрольованого об’єкта.

При просвічуванні ОК із матеріалу, відмінного від вказаного на номограмі, теж слід зробити перерахунок часу експозиції:

(7.8)

де — густина матеріалу, вказаного на номограмі; — густина матеріалу ОК.

Хід роботи

1. Визначити параметри ОК: товщину, густину, габаритні розміри та конфігурацію.

2. Встановити умови проведення контролю: лабораторні, цехові, польові.

3. Встановити тип джерела ІВ та вибрати попередньо його параметри: енергію ІВ, потужність експозиційної дози та розміри активної частини (оптичного фокуса).

4. Вибрати тип радіографічної плівки та підсилюючих екранів.

5. Визначити складові нерізкості радіаційного зображення.

6. Визначити величину фокусної віддалі.

7. Вибрати схему просвічування.

8. Визначити час експозиції з врахуванням фокусної віддалі та густини ОК.

9. Оцінити величину часу експозиції і при необхідності вибрати інше джерело ІВ та провести перерахування .

10. Визначити оптимальні розміри ділянок просвічування.

Контрольні питання

1. Як визначають чутливість радіаційного контролю?

2. Що таке нерізкість радіаційного зображення?

3. Як визначити нерізкість радіаційного зображення?

4. Що таке фокусна віддаль схеми просвічування? Як вона впливає на результати контролю?

5. Як вибрати оптимальну схему просвічування?

6. Як впливають розміри ділянки просвічування на результати контролю?

7. В чому полягає вибір детектора ІВ?

8. Навіщо використовують екрани при експозиції?

Рекомендована література

1. Майоров А.Н. Радиационная дефектоскопия / Майоров А.Н. – М.: Атомиздат. 1976.– 208 с.

2. Троицкий В.А. Пособие по радиографии сварных соединений. — К.: ИЭС им. Е.О.Патона. — 2000.

3. Румянцев С.А. Типовые методики радиационной дефектоскопии и защиты / С.А. Румянцев, В.А. Добромыслов, О.И. Борисов – М.: Атомиздат. – 1979.– 200 с.

Лабораторна робота № 8 підготовка об’єкта контролю до просвічування

Мета роботи: навчитись методики проведення підготовки об’єктів контролю до просвічування проникаючими випромінюваннями

Обладнання та матеріали: зразки об’єктів контролю, лупа, лінійка, штангенциркуль

Програма роботи

1. Проведення підготовчих операцій.

2. Установка на виріб необхідного та додаткового обладнання.

Теоретичні відомості

Радіаційному контролю, як будь-якому іншому виду неруйнівного контролю, повинен передувати візуально-оптич-ний огляд об’єкта контролю (ОК). Зовнішні дефекти (впадини, щербини, тріщини тощо), які змінюють товщину металу у напрямі просвічування, повинні бути відмічені, виміряні і зареєстровані із вказанням координат кожного вищевказаного дефекта. Ці зовнішні дефекти потім при розшифруванні знімків вже не повинні сприйматись як внутрішні дефекти.

Зовнішній огляд здійснюють спочатку неозброєним оком при відповідному освітленні, а потім за допомогою обзорної чи вимірювальної лупи. При необхідності контролю поверхонь ОК, недоступних прямому спостереженню, використовують дзеркальця з шарнірним кріпленням на телескопічному тримачі, перископічні ендоскопи (бороскопи), гнучкі ендоскопи (на основі волоконних світлопроводів) та телевізійні ендоскопи.

При візуальному контролі зварених швів доцільно використовувати універсальний шаблон зварювальника УШС2 (УШС3) за допомогою якого можна контролювати глибину раковин, глибину забоїн, ширину зазору між звареними деталями, перевищення країв звареного шва одного над другим, форму і глибину розділу стику звареного шва, кути скошення та величину затуплення країв.

Для вимірювання висоти зовнішнього звареного шва труб використовують індикатор годинникового типу із скобою, яка має базу 30 мм. Допускається використовувати скобу із базою 60 мм при вимірюванні висоти шва в місцях контролю. Межі вимірювання індикатора годинникового типу від 0 до 20 мм, ціна поділки основної шкали 0,01 мм.

Часто на підприємствах використовують спеціалізовані шаблони і допоміжні пристрої, які допомагають забезпечити можливість доброго візуального дослідження при необхідному збільшенні, вимірюванні геометрії швів, фотографування окремих ділянок і відмічування місць розміщення дефектів.

При необхідності після візуального огляду проводять капілярний контроль, який проводиться із використанням індикаторних проникаючих рідин (пенетрантів). Використання пенетрантів, особливо люмінесцентних підвищує чутливість контролю, полегшує виявлення мікронесуцільностей на поверхні ОК.

Для феромагнітних матеріалів найбільш доцільно використовувати для виявлення поверхневих дефектів магнітні методи неруйнівного контролю, зокрема магнітопорошковий.

Всі зовнішні дефекти, виявлені вищевказаними методами, повинні бути зареєстровані у спеціальний журнал (у визначених випадках також і в технологічну карту на кожний виріб) з позначенням дефектів, їхніх розмірів, характеру розміщення і координат згідно встановленої методики, яка повинна визначати початок координат на виробі, напрям осей та одиниці вимірювання.

При просвічуванні по ділянках проводять розбивання поверхні ОК на ділянки, наносячи межі ділянок маркерами, крейдою, олівцем та на їх кожну ділянку наносять відповідний їй код згідно методики проведення контролю, який містить дані про тип ОК, його реєстраційний номер та номер ділянки просвячування.

Відповідно кожній ділянці просвічування в касету з радіографічною плівкою в спеціальні кишені встановлюються свинцеві маркувальні знаки, які після просвічування дають зображення коду ділянки на знімку. Дозволяється встановлювати свинцеві маркувальні знаки і безпосередньо на поверхні об’єкта, використовуючи у випадку неплоскої поверхні ОК допоміжні засоби для їх закріплення (пояси з кишеньками тощо).

Маркувальні знаки (свинцеві букви, цифри, стрілки і тире) поставляються у вигляді наборів чотирьох типорозмірів у коробках в комплекті з пінцетами і пеналами для набирання коду маркування із потрібних знаків. Розміри знаків вибираються залежно від товщини об’єкта згідно ГОСТ 15843-79 (табл. 8.1), який також регламентує розміри радіографічних плівок, касет та підсилюючих екранів.

Таблиця 8.1 – Основні характеристики та області застосування свинцевих маркувальних знаків

Склад кожного набору знаків	Номер набору знаків	Розміри знаків, мм			Товщина просвічування металу, мм
		висота	ширина	товщина
Букви від А до Я	1	5	3,2	1,0	Менше 20
Цифри від 0 до 9	2	8	5	1,5	20 50
Стрілки Тире	3	12	7,7	2,5	50  80
Пінцет Пенали Коробка	4	18	12	5,0	Більше 80

Відповідно до товщини ОК, очікуваного типу дефекту та потрібної чутливості контролю вибираються згідно рекомендацій ГОСТ 7512-82 “Контроль неразрушающий. Соединения сварные. Радиографичекий метод” еталони чутливості (див. табл. 8.2, 8.3), які служать мірою якості радіаційного контролю. Дротяні еталони чутливості призначені для радіографії виробів з дефектами овального типу (газових пор, включень, раковин), а еталони чутливості з канавками — для контролю виробів з дефектами східчастої чи прямокутної форми (непроварення, тріщини, несуцільності).

Дротяні еталони складаються із семи дротинок, діаметри яких послідовно змінюються в 1,25 раза, які поміщені в поліхлорвініловий чохол, на якому нанесено позначення матеріалу дротин (1 – залізо; 2 – алюміній; 3 – титан; 4 – мідь) та номер еталона (табл. 8.1).

Таблиця 8.2 – Основі характеристики і області застосування дротяних еталонів чутливості згідно ГОСТ 7512-82

Товщина просвічуваного матеріалу, мм	Діаметри дротин							№ еталона	Висота марки знака
До 10	0,2	0,16	0,125	0,1	0,08	0,063	0,05	1	1,2
10 — 20	0,4	0,32	0,25	0,2	0,16	0,125	0.1	2	1,4
16 — 60	1,25	1,0	0,8	0,63	0,5	0,4	0,32	3	2,2
Більше 50	4	3,2	2,5	2,0	1,6	1,25	1,00	4	5,0

Таблиця 8.3 – Основні характеристики і області застосування канавкових еталонів чутливості згідно ГОСТ 7512-82

Товщина просвічуваного матеріалу, мм	№ еталона	Розміри канавок						Висота марк. знаків
До 30	1	0,6	0,5	0,4	0,3	0,2	0,1	5
25 — 90	2	1,75	1,5	1,25	1,0	0,75	0,5	8
Більше 75	3	4	3,5	3,0	2,5	2,0	1,5	12

Канавковий еталон чутливості представляє собою прямокутний металічний брусок з рядом паралельних канавок різної глибини і ширини, розміри яких послідовно змінюються на величину (0,1; 0,25; 0,5 мм) залежно від номера еталона. На ньому теж наноситься аналогічне позначення.

Крім вказаних еталонів ще використовуються східчасті, дірково-східчасті та дірково-пластинчасті етиалони.

Еталони чутливості розміщують на виробі із сторони, поверненої до джерела випромінювання. У випадках, коли таке встановлення не можливе (наприклад, при просвічуванні труб через дві стінки) дозволяється встановлення еталона із сторони детектора. Для цього на касетах передбачено спеціальні кишеньки. Дротинкові еталони встановлюються впоперек звареного шва, канавкові еталони встановлюють на віддаль не менше 5 мм від шва із спрямуванням канавок впоперек шва. У випадку кільцевих швів труб діаметром менше 100 мм допускається розміщення канавкових еталонів на віддалі менше 5 мм від шва із спрямуванням канавок вздовж шва. Якщо сума

рна товщина еталону і контрольованого виробу у місці встановлення еталону менша максимальної товщини звареного з’єднання, еталони слід установлювати на підкладку, яка компенсує різницю товщин. Якщо ОК має в області просвічування різну товщину, це приводить до неоднакової чутливості контролю в місцях з різною товщиною. Тому в таких випадках вирівнюють радіаційну товщину виробів за допомогою компенсаторів. Найчастіше в ролі компенсаторів використовують металевий дріт, пісок, рідини, а іноді у випадках масового контролю спеціально виготовляють монолітні компенсатори, які однією стороною є ніби відбитками ОК.

Радіографічну плівку, вибрану на основі визначення режиму просвічування, та підсилюючі екрани встановлюють у спеціальні гнучкі світло непроникні касети із кишеньками на зовнішньому чохлі, в які можна вставляти маркувальні знаки та еталони.

На феромагнітні ОК касети закріплюються магнітними тримачами типу МД-1, які забезпечують зусилля притискання касети до плоскої стальної плити не менше 50 н. Тримачі поставляються в пластмасових коробках наборами в кількості 4 шт. Кріплення касет на немагнітних ОК проводиться за допомогою гумових поясів. Використовуються і спеціальні пояси із застібками, які мають кріплення для касет.

Хід роботи

1. Встановити параметри ОК для проведення радіографічного контролю: матеріал, товщину, форму, максимальну чутливість, контроль, імовірний характер дефектів (тріщини, пори тощо).

2. Очистити об’єкт контролю від іржі, окалин, забруднень поверхні, використовуючи щітки, чисті тряпки (а також при потребі різні розчинники, наприклад, уайт-спіріт тощо). Якщо в області зварених швів є залишки шлаку, то його треба збити легкими ударами молотка, а потім зачистити металевою щіткою чи наждачним папером. При наявності на поверхні ОК прилиплих крапель при розбризкуванні розплавленого металу в процесі зварювання їх слід зрубати зубилом і зашліфувати поверхню ОК за допомогою інструментів (напильників, точила тощо).

3. Розмітити поверхню ОК на ділянки згідно затвердженої методики проведення радіографічного контролю визначених ОК та позначити маркером (м’яким олівцем, крейдою тощо) номер кожної ділянки.

4. Провести візуальний (при необхідності візуально-оптичний чи капілярний) контроль поверхні ОК і зареєструвати із вказанням координат всі зовнішні дефекти ОК.

5. Визначити тип та номер еталона чутливості для даного ОК. Встановити вибраний еталон чутливості на першу ділянку просвічування.

6. Встановити гнучкі касети, заряджені радіографічною плівкою, маркувальними знаками та екранами, на об’єкті контролю за допомогою магнітних тримачів або поясів.

Контрольні питання

1. Що таке чутливість радіаційного контролю?

2. Як визначити імовірний характер дефектів ОК?

3. Для чого використовують еталони чутливості?

4. Які еталони чутливості використовують в радіаційному контролі?

5. Які операції входять у процес підготовки ОК до проведення просвічування?

6. Для чого використовують компенсатори в радіаційному контролі?

Рекомендована література

1. Троицкий В.А. Пособие по радиографии сварных соединений. К.: ИЭС им. Е.О.Патона НАН Украины. — 2000.

2. Майоров А.Н. Радиоизотопная дефектоскопия. — М.: Атомиздат. — 1976.