Підсилювачі рентгенівського зображення
Рентгенівський електронно-оптичний підсилювач становить різновидність електронно-оптичного перетворювача (ЕОП). ЕОП - пристрій для перетворення зображення із однієї області спектра в іншу через побудову проміжного електронного зображення. В рентгенівському ЕОП рентгенівське зображення перетворюється в електронне з наступним його перетворенням у світлове.
С
хема
пристрою найпростішого ЕОП для
рентгенівського випромінювання зображена
на рис. 10.17.
Рентгенівські промені від джерела 1 крізь діафрагму 2 проходять через об'єкт 3 і потрапляють на фотокатод 5. Фотокатод під дією цього випромінювання емітує (випускає) електрони. Кількість електронів, що випускає ця ділянка катода, пропорційна "засвічуванню" цієї ділянки рентгенівськими променями. Інтенсивніше засвічування - більше електронів. Таким чином, через фотокатод зображення об'єкта в рентгенівських променях перетворюється в електронне зображення. Електрони, що вилетіли з фотокатода, прискорюються електричним полем між катодом і анодом і проектуються на флуоресцентний екран 8, де електронне зображення знову перетворюється на світлове. Останнє і спостерігається за допомогою оптичної збільшуваної системи 9, 11. Сучасні ЕОП мають три вихідних вікна: з дзеркальною оптикою, з телевізійною камерою і кінокамерою. ЕОП мають роздільну здатність 1-2 штрихи на 1 мм, їх використання при рентгеноскопії знижує дозу опромінення в 10-12 разів.
Рентгенотелебачення
Зображення з екрана ЕОП проектується об'єктивом на фоточутливу поверхню передавальної телевізійної трубки, де воно перетворюється в електричні імпульси (відеосигнали).
Відеосигнали по провідниках (коаксіальних кабелях) подаються на вхід телевізора, на екрані якого видно зображення досліджу-вальної частини тіла або органа. Схема принципу рентгено-телевізійної установки наведена на рис. 10.18.
О
сновними
компонентами рентгенотелевізійної
установки є: 1 - джерело рентгенівського
випромінювання; 2 - об'єкт; 3 -ЕОП; 4 -
проектуюча оптика; 5 - передавальна
телекамера; 6 -кабель; 7 - приймальний
пристрій; 8 - екран.
Застосування рентгенотелебачення зменшує дозу опромінення пацієнта в 15 разів порівняно з тією, яку дістають при проведенні звичайного просвічування, і в 3-5 разів менше порівняно з дозою, отриманою при просвічуванні за допомогою ЕОП. Час обстеження скорочується приблизно на чверть порівняно з часом звичайного дослідження завдяки достатньо високій яскравості та контрастності зображення.
Якщо до того ж врахувати, що при рентгенотелевізійному дослідженні зменшується кількість рентгенівських знімків, то сумарна доза опромінення при такому дослідженні зменшується в 25-30 разів порівняно із звичайною рентгеноскопією. Рентгено-телевізійне зображення можна сфотографувати, зняти на кіноплівку, записати на відеокасету.
Рентгенотерапія
Рентгенівське випромінювання здатне порушувати життєдіяльність клітин, особливо молодих і тих, що швидко розмножуються. Це робить опромінення найбільш небезпечним для дітей і вагітних жінок. На цьому ж ґрунтується використання рентгенівського випромінювання для лікувальних цілей -рентгенотерапія. Рентгенотерапію проводять переважно для лікування поверхнево розміщених пухлин і при деяких інших захворюваннях. Ракова тканина гине при дозах опромінення, які менше пошкоджують навколишні нормальні тканини. При рентгенотерапії рентгенівські промені генеруються при напрузі на рентгенівській трубці 20-60 кВ і шкірно-фокусній відстані 3-7 см (короткодистанційна рентгенотерапія) або при напрузі 180-400 кВ і шкірно-фокусній відстані 30-150 см (дистанційна рентгенотерапія).