
- •Лекція 1 Тема: Основи біомеханіки та біоакустики
- •Елементи механіки.
- •Закони механіки і тіло людини.
- •Механічні властивості кісток.
- •М’язи. Робота м’язів.
- •Біофізика зовнішнього дихання.
- •Механічні властивості в легенях.
- •Тканини кровоносних судин
- •Звукові хвилі.
- •Характеристика слухового відчуття.
- •Аудіометрія.
- •Звукові методи діагностики.
- •Ультразвук.
- •Інфразвук. Вібрації.
- •Лекція 2
- •Основні поняття реології.
- •Ньютонівські і неньютонівські рідини. Кров.
- •Методи визначення коефіцієнта в'язкості.
- •Основи гемодинаміки.
- •Умова неперервності струмини.
- •Рух рідини у трубках із пружними стінками.
- •Судинна система
- •Основні гемодинамічні показники.
- •Біофізика кровообігу.
- •Лекція 3 Тема: Електричні властивості клітин, тканин та деякі методи реєстрації медичної і біологічної інформації. Електропровідність біологічних тканин і рідин.
- •Електрографія. Фізичні основи електрокардіографії.
- •Імпеданс біологічних тканин.
- •Предмет загальної та медичної електроніки
- •Основні групи електронних медичних приладів та апаратів
- •Надійність медичної апаратури
- •Загальна схема зняття, передачі та реєстрації медико-біологічної інформації
- •Медична електронна апаратура для реєстрації біопотенціалів серця
- •Біопотенціали
- •Біопотенціали дії
- •Проведення біопотенціалів по нервових і м'язових волокнах
- •Електрокардіографія
- •Електрокардіограма
- •Апаратура для реєстрації та спостереження електричної активності серцевої діяльності
- •Блок-схема електрокардіографа
- •Перспективи розвитку апаратури і методів електрокардіографії
- •Практичні проблеми запису екг. Артефакти
- •Основи електроплетизмографїї
- •Біофізичні основи методу електроплетизмографії
- •Лекція 4 Тема: Фізичні онови методів електролікування
- •Науково-методичне обґрунтування:
- •Виховні цілі:
- •Між предметна інтеграція.
- •План та організаційна структура.
- •Зміст лекції.
- •Постійний електричний струм. Гальванотерапія.
- •Імпульсні струми
- •Постійне електричне поле високої напруги
- •Струми вч, увч, нвч.
- •Магнітотерапія
- •Матеріали активізації студентів.
- •Матеріали для самопідготовки.
- •Медицина і фізика: елементи фахової компетентності
- •Фрейм додаткової інформації
- •Лекція 5 Тема: Елементи квантової механіки. Індуковане випромінювання. Лазери. Індуковане випромінювання
- •Рівноважна та інверсна заселеність
- •Будова та принцип дії лазера
- •Застосування лазерів у медицині.
- •Лекція 6 Тема: Теплове випромінювання біологічних об’єктів. Термографія.
- •Закон Кірхгофа
- •Закон випромінювання Планка
- •Закон Стефана—Больцмана
- •Закон зміщення Віна
- •Випромінювання Сонця
- •Інфрачервоне випромінювання
- •Ультрафіолетове випромінювання
- •Лекція 7
- •Оптичні методи дослідження медико-біологічних систем.
- •Історія відкриття явища просвітлення оптики, праці о. Смакули
- •Інші застосування явища інтерференції світла
- •Голографія та її застосування в медицині
- •Колориметрія.
- •Нефелометрія
- •Рефрактометрія
- •Волоконна оптика. Ендоскопія
- •Поляриметрія
- •Поляризаційний мікроскоп
- •Люмінесцентний мікроскоп
- •Око як оптична система
- •Формування зображення предметів в оці
- •Акомодація
- •Механізм зорового сприйняття
- •Денне та сутінкове бачення
- •Чутливість ока
- •Поле зору
- •Кольорове бачення
- •Недоліки ока
- •Лекція 8 Тема: Рентгенівське випромінювання. Методи рентгенівської діагностики в терапії. Історія відкриття рентгенівських променів, праці і. Пулюя
- •Природа рентгенівських променів і методи їх отримання
- •Гальмівне рентгенівське випромінювання
- •Характеристичне рентгенівське випромінювання, його природа. Закон Мозлі
- •Застосування рентгенівського випромівання в медицині
- •Методи рентгенодіагностики
- •Рентгеноскопія
- •Флюорографія (рентгенофлюорографія)
- •Рентгенографія
- •Е лектрорентгенографія
- •Підсилювачі рентгенівського зображення
- •Рентгенотелебачення
- •Рентгенотерапія
- •Рентгенівський структурний аналіз в медико-біологічних дослідженнях
- •Променеві навантаження на медичний персонал при рентгенодіагностичних дослідженнях
- •Деякі факти реакції крові на опромінення
- •Опромінення малими дозами великих груп людей
- •Латентний період - час виявлення в організмі порушень, викликаних радіацією
- •Проблеми ризику, пов'язаного із радіаційною дією
- •Комп'ютерна томографія
- •Лекція 9
- •Елементи фізики атомного ядра
- •Радіоактивність
- •Закон радіоактивного розпаду. Активність
- •Види радіоактивного розпаду
- •Біологічна дія іонізуючого випромінювання
- •Дозиметрія іонізуючого випромінювання
- •Використання ядерних випромінювань у медицині
М’язи. Робота м’язів.
Приблизно 40% маси тіла людини становлять м'язи. Основою функціонування м'язів с фізичні та біохімічні процеси. М'яз здатний трансформувати хімічну енергію в механічну, виконуючи роботу.
Механічному скороченню м'яза передує його електричне збудження, зумовлене розрядом рухових нейронів на ділянці нервово-м'язового сполучення. Вивільнюється медіатор ацетилхолін, який взаємодіє із постсинаптичною мембраною і спричиняє електричне збудження м'яза — потенціал дії. За впливу потенціалу дії вивільнюється кальцій, який запускає механічне скорочення. Іони кальцію йдуть по градієнту із саркоплазматичного ретикулума. Спрацьовує скорочувальний апарат у міофібрилах завдяки енергії АТФ, що зумовлює пружну деформацію пасивних елементів міофібрил у цілому м'язі. Результатом дії скорочувального апарату та пружної деформації міофібрил є скорочення м'яза, виникнення механічної сили та виконання роботи.
Внаслідок розширення АТФ або зниження її концентрації через тривале фізичне навантаження чи незворотнє порушення обмінних процесів розвивається тривале скорочення м’яза – контракція. Таким чином, скорочення м’язів – це поєднання функцій енергетичних процесів і структури механізмів, що беруть участь у скороченні живої клітини. Довжина м’яза, сила і швидкість скорочення – це найважливіші механічні властивості. Існує деяка оптимальна довжина м’яза, за якої скорочення буде максимальним.
Якщо початкова довжина м’яза невелика, то й зусилля, яке м’яз розриває внаслідок скорочення, невелике, розтяг до певної міри спричиняє зростання зусилля до максимального значення. За умови пере розтягнення м’яза сила скорочення знову спадає. Для скелетних м’язів це співвідношення між силою і довжиною не має великого значення, а для серцевого м’яза має суттєве значення. Сила скорочення серцевого м'яза тим більша, чим сильніше розтягнуті Його волокна, тобто кількість крові, яка викидається внаслідок скорочення, тим більша, чим більше її накопичується в серці під час діастоли. Збільшення об'єму крові в серці супроводжується його розтягом та зростанням внутрішньосерцевого тиску і об'єму в діастолі (закон Франка-Старлінга). Збільшення навантаження на м'яз зумовлює зменшення швидкості його скорочення.
На одноразове подразнення м'яз відповідає одноразовим скороченням. Електрична реакція м'яза на подразнення (потенціал дії) характеризується періодом рефрактерності, коли м'яз не відповідає на подразнення; для скелетного м'яза такого періоду немає.
Скелетні та гладкі м'язи мають певні відмінності, тому їхні властивості вивчають на різних моделях.
Гладкі м'язи можна досліджувати на моделі, що складається із послідовно з'єднаних пружного і в'язкого елементів. Велике напруження, яке виникає внаслідок розтягу м'яза, поступово зменшується через зростання в'язкого елемента. Це беруть до уваги, вивчаючи механічні властивості порожнистих органів (шлунок, сечовий міхур тощо).
Механічні властивості скелетних м'язів досліджують на моделі змішаного сполучення пружних та в'язкого елементів. Внаслідок різкого скорочення м'яза напруження зменшується за експоненціальним законом, при різкому розслабленні напруження також зменшується, але на істотно вищому рівні.
Модуль пружності для м'язів не є сталим, а залежить від величини деформації. Слід зважати, що видовження м'яза залежить також від температури.
Тривале перебування у стоячому положенні, навіть якщо робочі операції не потребують м'язових зусиль, є втомлювальним. М'язи нижніх кінцівок статично напружені, що може призвести до погіршення їх кровопостачання (звужуються кровоносні капіляри), а венозний відплив крові віл нижніх кінцівок до серця утруднений внаслідок того, що не діє м'язова "помпа". Під час ритмічного скорочення м'язів кров у венах ніби виштовхується в напрямі до серця (за статичного напруження це не відбувається). Хоча потреба у посиленні припливу крові до м'яч і не дуже велика, вони можуть зазнавати нестачі кисню.
Водночас у венах нижніх кінцівок можуть накопичуватися кров і лімфа, що виявляється у набряку ніг і може спричинити варикозне розширення вен та інші захворювання.
Іншим слабким місцем є ділянка поперекового відділу хребта. Механічні навантаження, які діють на хребцеві диски при вертикальному положенні тіла, можуть перевищувати вагу тіла.