Перспективи розвитку апаратури і методів електрокардіографії

За останні роки зовнішній вигляд і принцип дії одноканального електрокардіографа змінився мало, однак все ширше в практику впроваджуються нові типи електрокардіографів, радикально відмінні від старих моделей.

У кабінетах функціональної діагностики, де необхідно записувати й монтувати велику кількість ЕКГ, застосовують автоматичні багатоканальні електрокардіографи. Ці прилади и тільки записують ЕКГ у 2-3 відведеннях водночас, але й автоматично переключаються на наступну групу відведень. При цьому економиться час на зняття ЕКГ та її монтаж.

Найефективнішим засобом обробки електрокардіограм при масовому обслуговуванні населення є автоматична обробка на ЕОМ, яка вимагає, щоб сигнал ЕКГ стандартних відведень послідовно передавався в ЕОМ за допомогою відповідних засобів Сигнали ЕКГ можна або записати на стрічку і пізніше ввести в ЕОМ, або безпосередньо передати до ЕОМ за спеціальне лініями зв'язку, або за звичайними телефонними лініями.

Практичні проблеми запису екг. Артефакти

Артефакти — електричні неінформативні сигнали, які викривляють (маскують) реальний сигнал ЕКГ. До артефактів належать перешкоди змінним струмом, які утворюються в результаті надходження на вхід електрокардіографа невеликої Частини напруги (наведення). Ці перешкоди виникають у деяких випадках при знятті ЕКГ, тому для запобігання цим явищами необхідно:

1. Перевірити, щоб пацієнт не доторкався до металевих предметів.

2. Усунути перешкоди від інших приладів (електричні прилади, нагрівні прилади, фізіотерапевтичні апарати).

3. Перевірити правильність накладання електродів.

4. Перевірити справність провідників та ін.

Можливі перешкоди в результаті виникнення м'язових біопотенціалів. Для усунення їх необхідно, щоб пацієнт під час заняття ЕКГ перебував у положенні, яке не спричинює напруження м'язів. Можливе зміщення опорної лінії через рухи пацієнта, переміщення електрода при його недостатньо щільному приєднанні. Якщо вжито цих та інших запобіжних заходів, можливе об'єктивне відображення ЕКГ.

Основи електроплетизмографїї

Електроплетизмографія (ЕПГ) — методика реєстрації коливань повного електричного опору досліджуваної ділянки тіла або органа, що обумовлено зміною кількості крові, яка проходить через них. Ця залежність відображає комплексно зміни об'єму і швидкості руху крові.

Дослідження електричних властивостей живої тканини полягає , в першу чергу, у визначенні електропровідності тканини для змінного струму. Інші електричні характеристики — струм спокою, струми дії, мембранний потенціал, м'язові потенціали та ін — впливають на характер кривої електроплетизмограми, але не виключають можливості застосування ЕПГ. Знання морфології судинної системи й розподілу струмів у досліджуваній ділянці або органі є необхідними для застосування ЕПГ.

Методика ЕПГ надає такі можливості:

1. Реєструвати приріст об'єму крові, який відбувається в даний момент у досліджуваній ділянці тіла, за пульсовою кривою.

2. Визначити швидкість кровообігу за кривою електроплетизмограми.

3. Досить точно визначити швидкість пульсової хвилі.

4. Як відомо, швидкість пульсової хвилі, форма об'ємного пульсу і кровообігу тісно пов'язані з функціональним станом судин та їхнім тонусом.