МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Сумський національний аграрний університет

Трактори і автомобілі

Методичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи на тему:

„БУДОВА, ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС РОБОТИ ТА ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ХОДОВОЇ ЧАСТИНИ ГУСЕНИЧНИХ ТРАКТОРІВ”

СУМИ – 2011

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра „Трактори та сільськогосподарські машини”

Трактори і автомобілі

Методичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи на тему:

„БУДОВА, ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС РОБОТИ ТА ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ХОДОВОЇ ЧАСТИНИ ГУСЕНИЧНИХ ТРАКТОРІВ”

для студентів 1 курсу за напрямом підготовки 1301 „Агрономія”

спеціальностей 6.130100 „Агрономія” та 7.130102 „Захист рослин”

денної форми навчання

СУМИ – 2011

ББК

М 55

УДК 631.372

Укладачі: к.т.н., доцент Слугінов В.М., асистент Жабко А.І.

М 55 Трактори і автомобілі. Методичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи на тему: „Будова, технологічний процес роботи та технічне обслуговування ходової частини гусеничних тракторів” для студентів 1 курсу за напрямом підготовки 1301 „Агрономія” спеціальностей 6.130100 „Агрономія” та 7.130102 „Захист рослин” денної форми навчання. – Суми: СНАУ, 2011. – 13 с., 6 рис.

Наведено методичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи.

Рецензенти:

Руденко Віктор Аркадійович к.т.н., доцент кафедри „Трактори та сільськогосподарські машини” Сумського національного аграрного університету.

Саржанов Олександр Анатолійович к.т.н., доцент, завідувач кафедри „Експлуатації техніки” Сумського національного аграрного університету.

Відповідальний за випуск к.т.н., доцент кафедри ,,Трактори та сільськогосподарські машини” Сумського національного аграрного університету Слугінов В.М.

Рекомендовано до видання вченою радою навчально-наукового

інженерно-технологічного інституту СНАУ

(протокол № __ від „__” ___________ 2011 р.)

© Сумський національний аграрний університет, 2011 р.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7

БУДОВА, ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС РОБОТИ ТА ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ХОДОВОЇ ЧАСТИНИ ГУСЕНИЧНИХ ТРАКТОРІВ – (2 год)

Мета роботи: вивчення загальної будови, технологічного процесу роботи та технічного обслуговування ходової частини гусеничних тракторів.

Зміст роботи

1. Загальні відомості про ходову частину гусеничних тракторів.

2. Рушій та підвіска гусеничних тракторів.

3. Способи та механізми повороту гусеничних машин.

4. Технічне обслуговування ходової частини гусеничних тракторів.

Обладнання, прилади, інструменти, матеріали

Гусеничний трактор Т-150, плакати по ходовій частині гусеничних машин.

Теоретична частина

1. Загальні відомості про ходову частину гусеничних тракторів

Ходова частина є опорою самохідної машини і призначена для перетворення обертового руху ведучих коліс (зірочок) у поступальний рух машини. Вона об’єднує групу складальних частин, які утворюють несучу систему, підвіску і рушій.

Несуча система машини – остов, до якого кріпляться всі складальні одиниці, може бути рамною, напіврамною і безрамною.

Рамна несуча система – зварена або клепана рама, яка складається з двох поздовжніх балок (лонжеронів), скріплених литими брусами і балками різного профілю (поперечинами). На поперечини спираються окремі агрегати і механізми. Рама являє собою суцільну конструкцію або складається з двох частин, з’єднаних шарнірно. Застосовується переважно на тракторах загального призначення і вантажних автомобілях.

Рамний остов має високу жорсткість і міцність, забезпечує легкий доступ до механізмів, але за інших однакових умов трактори з таким остовом мають більшу масу порівняно з напіврамними.

Напіврамна несуча система утворюється з’єднанням корпусів складальних частин трансмісії і приєднаними до них балками напіврами, на які встановлюють двигун. Її застосовують на всіх універсально-просапних і деяких гусеничних тракторах.

Безрамна несуча система складається з нерухомо з’єднаних картерів двигуна і складальних частин трансмісії (головного зчеплення, коробки передач, заднього моста), в автомобілів, наприклад кузов легкового автомобіля чи автобуса.

Підвіска з’єднує несучу систему з рушієм і забезпечує плавність руху машин. Плавність руху впливає на продуктивність роботи водія і довговічність машини. Підвіска складається з: напрямного пристрою, який визначає переміщення рушія відносно несучої системи машин; пружного, який зменшує динамічні навантаження, що діють на машину з боку рушія; демпферного, який забезпечує необхідне затухання коливань несучої системи і рушіїв машини.

За типом напрямних пристроїв підвіски гусеничних машин поділяють на жорсткі, напівжорсткі і пружні (еластичні).

Жорстка підвіска гусеничних тракторів пружних елементів не має, а напівжорстка має у вигляді торсіона (стержня, що працює на скручування) або поперечної ресори.

Пружну (еластичну) підвіску застосовують на гусеничних тракторах, які працюють із швидкістю 4 – 5 м/с. Вона складається з циліндричних пружин з балансирами, тому її також називають пружною балансирною.

Демпферні пристрої найчастіше бувають механічного (фрикційні) і гідравлічного (амортизатори) типів. У фрикційних демпфірування вертикальних коливань відбувається у шарнірах, з’єднаннях і пластинчастих ресорах за рахунок сил тертя, а в амортизаторах – через опір рідини при перетіканні через калібровані отвори.

Рушій забезпечує взаємодію машини з опорною поверхнею: перетворює енергію двигуна у корисну роботу, забезпечує рух машини і керування нею. Рушії бувають колісні, гусеничні і напівгусеничні.

Гусеничний рушій використовується на тракторах, що мають велику потужність. У гусеничного рушія значна площа стикання з опорною поверхнею, тому середній тиск у контакті порівняно малий, ущільнення ґрунту невелике, що дає змогу розвивати великі тягові зусилля при незначному буксуванні, без зниження при цьому врожайності сільськогосподарських культур. Тому гусеничні трактори можуть працювати на полях у будь-яку пору року. Проте будова ходової частини гусеничних тракторів набагато складніша, більші маса рушіїв та витрати часу на технічне обслуговування порівняно з колісними.

Напівгусеничний рушій застосовується як один із засобів підвищення тягово-зчіпних властивостей колісних тракторів і використовується порівняно рідко.