13

Лекция № 1. Система государственных финансов Украины План:

1. Державні фінанси: їх необхідність та зміст.

2. Призначення та роль державних фінансів.

3. Правові та організаційні основи державних фінансів.

4. Фінансовий механізм, фінансова політика, фінансові ресурси, фінансові показники і фінансовий контроль.

1. Державні фінанси: їх необхідність та зміст.

Державні фінанси є основою економічного життя держави, розвитку її економіки, зростання матеріального добробуту на­селення. Наявність державних фінансів об'єктивно зумовлена необхідністю розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту між верствами населення, підприємницькими струк­турами і окремими територіями. Маючи об'єктивний характер, їх функціонування значною мірою залежить від суб'єктивних дій політичних сил, які знаходяться при владі і домагаються за­безпечення власних економічних інтересів.

В умовах демократії державні фінанси є основою економіч­ної стабільності в державі і рівня життя громадян. Державні фі­нанси — центральна ланка фінансової системи, через яку здій­снюється вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток країни. Вона має свої особливі принципи організації та функ­ціонування. Це зумовлено функціями і роллю держави у регу­люванні та забезпеченні демократичних економічних і соціаль­них умов життя населення, створенні сприятливих умов для діяльності виробничих і невиробничих структур.

Фінанси виникли і тривалий час розвивалися як система мобілізації коштів, матеріальних і фінансових ресурсів для пот­реб правлячої еліти різних форм державних утворень і оборони певної території. Для зазначених цілей вводились різні форми податки?, зборів і платежів. Використання їх не підлягало жод­ному контролю з боку населення, тому протягом майже шести століть поняття "фінанси" у свідомості людей асоціювалося з різноманітними формами зиску і несправедливого зменшен­ня їхніх доходів. Термін "фінанси" походить від латинського financia, що означає обов'язкову сплату грошей. Вперше в те­перішньому розумінні його почали застосовувати ще наприкін­ці XIII століття в Італії. Він означав мобілізацію грошових за­собів державою для виконання своїх функцій.

Фінанси — це продукт наявності держави і товарно-грошо­вих відносин. Вони досягли свого найвищого розвитку в XIX столітті, коли функції держави значно розширились і удоскона­лились, а товарно-грошові відносини зайняли панівне станови­ще в економічних системах. Фінанси стали універсальним і ду­же активним елементом економічного життя.

Набули високого розвитку методи і форми мобілізації кош­тів та розподілу їх для задоволення потреб населення, удоско­налення і розширення виробничих процесії? у державі.

Наприкінці XVIII століття в результаті посилення демокра­тичних засад у житті суспільства з'являється фінансове і на­самперед бюджетне право. Мобілізація і використання фінан­сових ресурси? дістають правовий грунт, стають об'єктом контролю з боку законодавчих структур. Дані про державні фі­нанси оприлюднюються. Щодо питань мобілізації та викорис­тання державних фінансів? ведеться жорстока боротьба між правлячими колами і різними соціальними групами населення. Набула розвитку і відокремилася в самоспину галузь знань фі­нансова наука.

У цей період розширюються межі державних фінансів. Дер­жава стає власником великої кількості майна, цілих галузей економіки, землі, природних багатств. Вона бере на себе забез­печення ряду соціальних потреб населення. З державними фі­нансами практично стає пов'язаним кожний громадянин.

Сфера фінансової діяльності кожного члена суспільства значно розширюється в умовах ринкової економіки. У зв'язку з цим зростає потреба у спеціальних знаннях, вмінні правиль­но оцінювати явища і процеси в галузі фінансів, .які здійснює держава.

Разом з тим слід пам'ятати, що фінанси є досить потужним знаряддям в руках державної влади. Використовуючи їх, держа­ва може активно впливати на економічний і соціальний розви­ток країни як у позитивному, так і в негативному плані. Фінан­си є могутнім економічним інструментом втручання держави в процеси розширеного відтворення, розподілу й перерозподі­лу частини вартості національного багатства;

Сьогодні фінанси слід розглядати насамперед як економіч­ну категорію, що відображає сукупність відносин, пов'язаних зі створенням, розподілом і використанням фондів фінансових ресурсів.

Ф орми мобілізації ресурсів можуть бути різні. Так, держава мобілізує фінансові ресурси для своїх потреб у формі податків, зборів і платежів. Витрачаються ці ресурси через асигнування на різні заходи загальнодержавного значення, тобто оборону, утворення органів влади і управління, забезпечення громадсь­кого порядку, збереження навколишнього середовища, надан­ня громадянам безплатних послуг у сфері освіти, медичної до­помоги, оволодіння професією, а також грошових виплат у формі допомоги.

В економічному житті держави фінанси є досить складним явищем. За допомогою їх держава перерозподіляє значну час­тину валового внутрішнього продукту, який виступає головним об'єктом фінансових відносин. У зв'язку з цим фінанси прий­нято розглядати як систему відносин, що склалася в суспільст­ві в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. З одного боку, суб'єктом цих відносин є держава, а з іншого — населення і підприємницькі структури. Держава для виконання властивих їй функцій повинна мати у своєму розпо­рядженні певну величину фінансових ресурсів, що створюють­ся в її народногосподарському комплексі (рис. 1). З цією метою

вона здійснює свою фінансову діяльність, законодавчо визна­чаючи форми мобілізації доходів і витрат для досягнення еко­номічного і соціального прогресу в державі.

За допомогою фінансів і фінансової політики, стратегія і тактика якої змінюються залежно від характеру й спрямованос­ті панівної економічної доктрини, здійснюється багатосторон­ній регулювальний вплив на ринкові відносини й процес роз­ширеного відтворення. Державні фінанси опосередковують мобілізацію і використання майже 50 відсотків усіх фінансових ресурсів в державі і містять різноманітні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. Державні фінанси включають бюджети різних рівнів, централі­зовані та децентралізовані фонди цільового призначення, фі­нанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності, державний кредит, державне особисте і майно­ве страхування.

Усі ланки державних фінансів мають власну сферу функці­онування, однак вони тісно пов'язані між собою. Основу дер­жавних фінансів становлять фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності. Тут створюється більш як 35 відсотків валового внутрішнього продукту, який є головним об'єктом фінансових відносин. В умовах становлення ринкової економіки частка державного сектору зменшувати­меться, однак ще тривалий час цьому сектору належатиме вирі­шальна роль у процесах розподілу і перерозподілу, здійснюва­них за допомогою фінансів.

Принципи побудови бюджетної системи держави регулю­ються бюджетним законодавством і залежать насамперед від її адміністративно-територіального поділу. Взаємовідносини між різними складовими бюджетної системи визначаються рівнем розвитку демократичних засад у державі.

Зведений бюджет України включає державний бюджет Ук­раїни, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети.

Державному бюджету належить центральне місце в системі Державних фінансів. Він охоплює всі сфери економічної діяль­ності держави. За своєю сутністю бюджет характеризує фінан­сове становище держави. Проте бюджет — дуже складна еконо­мічна категорія, до якої не можна підходити однозначно, як і використовувати його показники без детального аналізу струк­тури бюджетної системи держави.

Централізовані та децентралізовані фонди України цільо­вого призначення включають Пенсійний фонд, Фонд соціаль­ного страхування, Фонд сприяння зайнятості населення, Фонд конверсії, Валютний фонд, позабюджетні фонди місце­вих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний бюджет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають суто цільове призначення і на інші цілі не вико­ристовуються. По суті, перелічені фонди є новою складовою частиною фінансової системи України, яка перебуває на ста­дії становлення.

Державний кредит являє собою заборгованість держави пе­ред своїми громадянами і господарськими структурами. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансо­вої політики держави та регулюється законодавством. Великий борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніх поколінь. Він лягає тягарем на видаткову частину бюджету, оскільки вимагає витрат на обслуговування боргу.

Державне майнове і особисте страхування є одним з мето­дів створення страхових фондів для збереження майна грома­дян і господарських структур. Держава виступає страховиком і розпорядником страхових фондів.