2. Особливості правового статусу залежних товариств та дочірніх підприємств, корпоративних підприємств та холдингів.

Чинне законодавство в сфері діяльності корпоративних підприємств передбачає поняття залежних товариств та дочірніх підприємств. Але на сьогоднішній день статус таких підприємств залишається неврегульованим, що призводить до неможливості конкретизувати їх місце в системі суб»єктів господарювання.

Нормативний документ	Поняття
ЦКУ ст..118	Залежне господарське товариство :«господарське товариство (ТОВ, АТ) є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать 20 і більше % стат. капіталу ТОВ чи акцій АТ
ГКУ ст..126 Ст..1 ЗУ «Про холдингові компанії України» Ст.59 ЗУ«Про Державну програму приватизації»	Асоційовані підприємства. Холдингові компанії. «група суб»єктів господарювання, пов»язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в стат.фонді або управлінні. Залежність може бути простою і вирішальною» Проста залежність- можливість блокування прийняття рішень іншим підприємством (за кваліфікованою більшістю голосів – 2/3) Вирішальна залежність – відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді – володіння контрольним пакетом акцій. Холдингова компанія - відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності). холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) - пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства. корпоративне підприємство - господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія; Контрольний пакет акцій - це пакет акцій розміром більш ніж 50% статутного фонду ВАТ, який дає можливість юридичній або фізичній особі здійснювати вирішальний вплив на діяльність відповідного суб'єкта господарювання;
ГКУ п.5 ст.63	Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (приватні підприємства). 6. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
ГКУ п.8 ст.63	«У випадку існування залежності від іншого підприємства, передбаченому ст..126 ГК, підприємство визнається дочірнім»
ЗУ «Про господарські товариства» ст..9	«Товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України».
П.3.1.7 Державний класифікатор організаційно-правових форм господарювання ДК 002-2004	Дочірнє підприємство – підприємство , єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого)» (унітарне дочірнє підприємство)

Таким чином, маємо ситуацію, коли Господарський та Цивільний кодекси України визначають статус залежного, дочірнього підприємства не як організаційно-правову форму підприємства, а як ознаку залежності, підпорядкованості головному підприємству, держателю корпоративного пакету акцій.

При цьому, узагальнюючи розуміння залежного підприємства за ЦК та ГК, вбачається, що це два різних підприємства, виходячи з наступного:

1. Ст..118 ЦКУ – залежне підприємство 20 і більше відсотків стат. капіталу або акцій.

2. Ст.126 ГКУ – залежне підприємство, коли інше підприємство має можливість блокувати прийняття рішень залежним підприємством, які повинні прийматися кваліфікованою більшістю голосів.

Наприклад: кваліф. більшістю голосів заг. зборів АТ приймається рішення про внесення змін до Статуту(ст.42 ЗУ «Про госп. товар.»). Для прийняття такого рішення потрібно ¾ голосів від присутніх на зборах. При абсолютному кворумі (наявність 100%) для прийняття такого рішення необхідно мати 75% голосів, а для блокування такого рішення 25% голосів. Отже, в розумінні ст..126 ГК України, товариство, що має 20% акцій іншого акціонерного товариства, та враховуючи наявність певного кворуму на загальних зборах, не має можливості блокувати прийняття рішень, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, не можна назвати залежним.

В будь-якому разі, відповідно до положень ГК та ЦК поняття залежного підприємства та дочірнього підприємства визначається за ознаками економічної або управлінської залежності від головного підприємства, тобто в розумінні кодексів - організаційно-правова форма унітарного дочірнього підприємства фактично не має права на існування, оскільки існування такого суб»єкта господарювання – юридичної особи основним актом цивільного та господарського законодавства не передбачено (є лише посилання в ст..9 ЗУ «Про господарські товариства» на закон, якого фактично не має).

Незважаючи на це, сьогодні ДП, як організаційно-правова форма унітарного підприємства успішно функціонують і продовжують реєструватися відповідно Державного класифікатора організаційно-правових форм господарювання ДК 002-2004, оскільки останній передбачає наявність такої організаційно-правової форми підприємства (код 160), (одночасно посилаючись на ст..63 ГК, як на ознаку залежності, тобто Класифікатор фактично поєднує те, що не поєднано на законодавчому рівні – ознаку та форму – від ознак залежності визначає форму підприємства – ДП, як залежного підприємства, що не врегульовано жодною нормою закону, ГК такого суб»єкта господарської діяльності, як ДП не визначає, не визначає такої юридичної особи і ЦК).

Відтак, маємо ситуацію, за якої на сьогоднішній день ДП діють в двох видах:

1. Унітарне дочірнє підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство

2. ДП у розумінні ГКУ та ЦКУ – підприємства, які створюються у різних організаційно-правових формах та перебувають в залежності від інших підприємств, а їхня «дочірність» розглядається законодавцем лише як ознака їх залежності.

У зв»язку з цим виникають питання щодо подальшого існування ДП, які за своєю природою є унітарними підприємствами, що були створені господарськими товариствами ( ст..9 ЗУ «Про господарські товариства») як єдиним засновником і статутний фонд яких не поділяється. Таким чином, перспектива подальшого існування унітарних ДП під питанням.

Проблемність неврегульованого питання правового статусу ДП в першу чергу полягає в порядку залучення інвестицій в такі ДП. Пошук шляхів виходу із даної проблеми штовхає власників ДП до їх реорганізації.

Але для реорганізації ДП підходять не всі способи, визначені чинним законодавством. Поділ та виділення як способи реорганізації унітарного ДП не можуть бути використані з огляду на неподільність статутного фонду (чинне законодавство взагалі не передбачає мінімального розміру статутного фонду ДП). Найчастіше ДП реорганізують шляхом перетворення, тобто зміни організаційно-правової форми, а з метою повернення активів ДП його реорганізують шляхом приєднання(при цьому позитивним є те, що як правило кредитори не заперечують проти такого виду реорганізації та не висувають вимог щодо дострокового виконання зобов»язань, материнське підприємство уникає необхідності погашати заборгованості, що дозволяє повернути активи цілими та неушкодженими). Таким чином, по завершенні реорганізації унітарного ДП, його правонаступник, залишаючись у контексті визначення ч.8 ст.63 та ст..126 ГКУ, як товариство, залежне від іншої господарської організації, набуває здатності залучати зовнішні інвестиції.

Окрім проблематики статусу ДП, є також проблемним визначення єдиного підходу до розуміння поняття холдингової компанії.

СТ. 126 ГКУ - Холдингова компанія - відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) - пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства. ______________________

ЗУ«Про оподаткування прибутку підприємств» 5.3.6. …Під терміном "холдингові компанії" слід розуміти юридичних осіб, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами як пов'язані особи, відповідно до пункту 1.26 цього Закону.

1.26. Пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;…

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Викладене дає підстави стверджувати, що на нормативному рівні відсутні єдині підходи до розуміння правової природи холдингової компанії .