
- •2013 Фізична та колоїдна хімія
- •4.1.Організм як складна сукупність дисперсних систем. Класифікація дисперсних систем за ступенем дисперсності. Колоїдний стан. Ліофільні та ліофобні колоїдні системи. Будова колоїдних частинок.
- •4.2. Методи одержання та очищення колоїдних розчинів. Діаліз, електродіаліз, ультрафільтрація. Гемодіаліз та апарат “штучна нирка”.
- •4.3.Оптичні властивості колоїдних систем.
- •4.4 . Електрокінетичні явища. Електрофорез. Застосування електрофорезу в медичних дослідженнях. (спрс № 6)
- •4.5.Кінетична (седиментаційна) та агрегативна стійкість дисперсних систем. Коагуляція. Коагуляція під дією електролітів. Поріг коагуляції. Правило Шульце—Гарді. Колоїдний захист.
- •4.6.Мікрогетерогенні системи: аерозолі, емульсії, суспензії. (спрс № 7)
- •4.9.Порушення стійкості розчинів вмс. Висолювання, денатурація, коацервація.
- •4.10.Драглювання розчинів вмс. Властивості драглів.
- •4.11.Аномальна в’язкість розчинів вмс. В’язкість крові.
4.10.Драглювання розчинів вмс. Властивості драглів.
При збільшенні концентрації колоїдів або макромолекул полімерів у розчині підвищується в'язкість і відбувається поступове перетворення золю в желатиноподібну (від латинського слова gеlо - "застигаю") масу, яку називають драглями. Драглі - це структура у формі просторових сіток, які утворюють колоїдні частинки або макромолекули полімеріа Тому у сітці драглю, що утворилася, на відміну від золю, частинки практично втрачають поступальний рух і система перетворюється у структуровану. Такі структуровані системи мають пружність і еластичність, здатні зберігати форму і їх відносять до твердоподібних (драглистих) тіл, які прийнято називати драглями.
Обмежено набряклі полімери називають драглями. Однак драглі можуть бути отримані також шляхом конденсації окремих макромолекул в розчині У цьому випадку перехід розчину полімеру в стан драглів при тій же концентрації називається желатинуванням (використовують також і термін здраглювання), наприклад при охолоджуванні 5%-ний розчин желатину перетворюється в драгль.
Желатинування в розчинах ВМС може відбуватися самочинно внаслідок зміни температури, при підвищенні концентрації розчину або при додаванні невеликих кількостей електроліту. Причина желатинування полягає у виникненні зв'язків між молекулами ВМС, при цьому можливий безперервний перехід від найпростіших точкових контактів макромолекул одна з одною до областей з впорядкованою кристалічною структурою.
Драглі і процеси желатинування мають велике значення для біології і медицини, оскільки тканини тваринного і рослинного походження у більшості є драглями. Зі здраглюванням пов'язаний також ряд технологічних процесів, наприклад утворення клейового шару при склеюванні, отримання штучного волокна, у харчовій промисловості.
Об'єм системи при желатинуванні звичайно зменшується, однак у деяких випадках, як, наприклад, при желатинуванні кремнієвої кислоти, спостерігається збільшення об'єму. У цьому випадку процес желатинування відбувається паралельно з полімеризацією кислоти, і збільшення об'єму пояснюється виділенням води, яка раніше була хімічно зв'язана з SiО2-
У деяких випадках утворення драглів супроводжується виділенням теплоти, що пов'язано з утворенням кристалітів і виділенням теплоти кристалізації. На здатність до желатинування водних розчинів поліамфолітів впливає рН середовища. Очевидно, що найбільш інтенсивним желатинування буде поблизу ізоелектричної точки. Дія домішок електролітів на желатинування білків протилежна їх впливу на процес набрякання: ті іони, що збільшують набрякання, сповільнюють желатинування або роблять його взагалі неможливим.
Крім виникнення зв'язків між окремими макромолекулами, у розчинах ВМС за певних умов можливе утворення зв'язку між функціональними групами (ділянками) однієї і тієї ж макромолекули, внаслідок чого утворюються глобулярні драглі. Незалежно від способу отримання структурно-механічні властивості драглів мають загальні особливості