2.2. Аналіз основних елементів людського капіталу працівників Ізюмського професійного ліцею

У швидко мінливих умовах зовнішнього середовища і умов ринку праці актуальним є питання яким чином можливо виділиться із загальної маси. Зараз при працевлаштуванні роботодавець бажає бачити не тільки висококваліфікованого фахівця, але і сильну творчу особистість, здатну швидко адаптуватися до нових умов, приймати нестандартні рішення, здатну бачити нові способи рішення виниклих питань. Саме тому все більше уваги приділяється особистісним характеристикам працівників, зокрема творчому потенціалу.

На жаль, творчому підходу до виконання професійних завдань до останнього часу не приділялося достатньо уваги. Багато підприємств, не дивлячись на сучасні тенденції в управлінні, все ще керуються правилами нормами, прийнятими в радянському союзі. А це означає, що і працівникам пред'являються вимоги з тих часів, у них немає можливості проявити себе як індивідуальність.

Людський капітал можна визначити як накопичений людиною запас здібностей, знань, навичок, умінь, які використовуються в тій чи іншій сфері суспільного відтворення, сприяють зростанню продуктивності праці і тим самим впливають на збільшення доходів цієї особи. Формування людського капіталу потребує додаткових інвестицій задля отримання додаткових прибутків у майбутньому [2]. Основними складовими людського капіталу можна визначити: фізіологічний капітал, культурний капітал, підприємницький капітал, трудовий капітал, інтелектуальний капітал та творчій капітал.

Для викладача, як і для будь-якого іншого спеціаліста, перераховані складові людського капіталу рівнозначні, але в корегуються залежності від виду діяльності та ситуації. Але педагог – творча людина – до кожного навчально-виховного заходу має ставитися дуже відповідально, знаючи, що не буває двох однакових вихованців, що кожний вихованець – це особистість; він повинен враховувати ці обставини, внести особисте «Я» до цього заходу і здійснити його оригінально, нестандартно, змістовно й цікаво. Недаремно Ш. О. Амонашвілі підкреслює: «Діти страждають від нестачі вчительської творчості». Досить образно, але змістовно говорив про необхідність цієї особистісної властивості К. Д. Ушинський: «...Прагнення до діяльності та прагнення до свободи так тісно пов'язані між собою, що одне без одного існувати не можуть. Діяльність має бути моєю, захоплювати мене, виходити з моєї душі і, відповідно, має бути вільною. Свобода потрібна мені тільки для того, щоб здійснити свою справу. Відберіть у людини свободу, і ви заберете у неї істинну душевну діяльність» []. Тому розглянемо таку складову людського капіталу як творчій капітал в контексті його відображення в професійній діяльності педагога.

Як уже йшлося раніше людський капітал складається з елементів, тобто математично це виглядає наступним чином:

Y = x₁+x₂+х₃… +x_n (2.1)

де, Y – це людський капітал,

х_1, х_2, х_3, х_n – елементи людського капіталу.

Отже, від того яка величина кожного з елементів залежить і рівень розвитку людського капіталу в загалі. Але не варто забувати про те, що більш ефективний розвиток людського капіталу буде при комплексному розвитку всіх елементів. Також, слід звертати увагу на те, який рівень розвитку має кожен з елементів для розробки більш ефективної розробки програми розвитку людського капіталу. Для цього необхідно проаналізувати кожен з цих елементів та визначити слабкі та сильні сторони.

Оскільки сучасні тенденції розвитку суспільства вимагають від спеціаліста не лише високий рівень професійної підготовки, а все більше акцентується увага на особистісні характеристики, то найбільш актуальним є індивідуалізація. В свою чергу індивідуалізація на пряму залежить від рівня креативності та схильності до творчості та враженості особистісних якостей які можуть виділити спеціаліста з-поміж великої маси спеціалістів подібної кваліфікації.

Спершу оцінимо особистісні характеристики персоналу за допомогою тестової методики «Big 5» – «Велика п’ятірка» особистісних якостей. Велику роль в структурі людського капіталу відіграють особистісні характеристики людини, які і є основою психологічної направленості, а отже і передумовою для розвитку інших особливостей та бажання людини не тільки розвиватися, а й взагалі знайти своє місце в соціумі. В сучасній психології виділяють п'ять головних характеристик особистості, існування яких виявлено на основі узагальнення результатів безлічі досліджень. Такими якостями є:

Екстраверсія – інтроверсія. Це спрямованість особистості на зовнішній або свій внутрішній світ. У першому випадку людина товариська, оптимістичний, активний, любить повеселитися, більш продуктивно виконує будь-яку роботу в компанії, ніж на самоті. У другому – стриманий, критично мисляча, відчужений, орієнтований не на спілкування, а на справу. Такій людині складніше в колективі, по натурі він індивідуаліст. Він знаходить себе в діяльності, яка потребує інтенсивного спілкування. Чим вище показник, тим яскравіше виражена екстраверсія.

Нейротизм (підвищена емоційність реакцій) – емоційна стійкість. Це показник емоційної стабільності. Стійкі люди проявляють спокій і впевненість, не схильні до бурхливого виливу почуттів, навіть кілька «товстошкірі». У них підвищена стресостійкість, вони продуктивно працюють в напружених ситуаціях. Ті ж, кому властивий високий нейротизм, бурхливо реагують на будь-які життєві події, емоційні, менш стійкі до стресу. Але в той же час це люди більш чуйні, чуйні, динамічні. Високі бали свідчать про нейротизму.

Відкритість – закритість до нового досвіду. У першому випадку людина легко сприймає все те нове, що з'являється довкола, демонструє цікавість, гнучкість і готовність до змін, зазвичай схильний до творчості. Але це може обертатися деякої «поверховістю», нестійкістю переконань та інтересів. У другому випадку насторожено ставиться до всього нового і несподіваного, віддає перевагу стабільності, важко міняє свої принципи і переконання. Йому важко орієнтуватися в несподіваних ситуаціях, він любить стабільність і прагне забезпечити її у своєму житті. Високі бали свідчать про відкритість до нового досвіду.

Свідомість – незібраність. Люди, що проявляють свідомість, характеризуються як старанні, пунктуальні, цілеспрямовані, надійні, честолюбні і наполегливі. Але іноді це обертається невиправданим впертістю, бажанням всіх і все контролювати, а також болісним переживанням провини через своїх реальних або уявних помилок. Протилежний полюс – безтурботність, недбалість, слабовілля, лінь і любов до насолод. Але в той же час такі люди зазвичай більш розслаблені, життєрадісні, приємні в спілкуванні, легко переносять проблеми і неприємності. Чим вище показник, тим яскравіше виражена свідомість.

Доброзичливість – ворожість. У першому випадку людина доброзичливий, довірливий, готовий до безкорисливої допомоги. Такі якості допомагають йому прихильність до себе оточуючих, хоча іноді ті починають зловживати безкорисливістю цієї людини, «сідають йому на шию». У другому випадку насторожений, недовірливий, схильний сприймати оточуючих як конкурентів. Він «собі на умі», не дає зловживати своєю довірою, але нерідко відштовхує від себе оточуючих своїми нескінченними підозрами, опиняючись в результаті самотнім. Високі показники свідчать про переважання доброзичливості.

Для кожного типу професій розвиток елементів людського капіталу не є однаковим, для деяких важливим вміння швидко реагувати на зміни, як в зовнішньому, так і у внутрішньому середовищі, для декого важливішим є накопичення запасу здоров’я та фізичної сили, для декого більш важливим є стресостійкість, чи комунікабельність. Для категорії таких працівників, як педагоги та бухгалтери набір особистісних характеристик може дещо відрізнятися, бо професійні обов’язки та функції вони мають різні, специфіка праці також відрізняється. Наприклад, для бухгалтера не так важливо мати досить добрі ораторські навики, для вчителя це є важливою ознакою.

Перерахована вище п’ятірка особистісних якостей в першу чергу охарактеризує психологічну складову людського капіталу викладачів Ізюмського професійного ліцею. Для аналізу цієї складової було проведено тестування, результати якого представлені в табл. 2.7.

Таблиця 2.7