3. Виборча система сучасної України.

Після проголошення незалежності України гостро постала проблема реформування всіх сфер суспільно-політичного життя та створення дієвих органів влади. Впродовж двох останніх десятиліть виборча система нашої держави зазнала суттєвих змін.

У статті 71 Конституції України зазначено, що вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права, шляхом таємного голосування.

Таким чином, українським виборцям гарантовано право на вільне волевиявлення. Принципи вільних виборів є загальновизнаними у світі й відповідають міжнародним стандартам та класичним ознакам демократичного політичного режиму.

Виборча система України еволюціонувала від мажоритарної виборчої системи до змішаної, а згодом й пропорційної з закритими списками. За висхідну точку візьмемо вибори 1994 р., коли відбулися перші парламентські вибори після проголошення незалежності України. В 1994 р. вибори до Верховної Ради України було проведено у 450 виборчих округах із використанням мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості. Їх результати наочно підтвердили необхідність реформування виборчої системи України. Це було зумовлено тим, що в результаті існування 50% електорального порогу під час першого туру було обрано лише 49 депутатів, у другому турі – 354 депутати, а 47 депутатських мандатів упродовж певного періоду залишалися вакантними, що негативно відобразилося на діяльності ВРУ, яка функціонувала неефективно. У результаті внесення змін до виборчого законодавства України в 1998 та 2002 рр. було застосовано змішану виборчу систему паралельного типу – 225 депутатів ВРУ було обрано за мажоритарною, 225 – за пропорційною виборчою системою.

Ще однією тенденцією, яка спостерігалася в нашій державі була кількість втрачених голосів – голосів поданих за політичні партії, які не потрапили до парламенту в зв’язку з існуванням 4% електорального бар’єру. Так, коли у 1998 р. цей показник становив – 26% то у 2002 р. він зменшився до 7,5%. Але існуюча змішана виборча система незабаром була реформована.

Нині в Україні існує пропорційна виборча система з закритими партійними списками. Нормативну базу виборчої системи нашої держави складають такі законодавчі акти: Конституція України, Закон України “Про вибори народних депутатів України” із змінами й доповненнями внесеними у 2007 р., Закон України “Про вибори Президента України”, з змінами й доповненнями внесеними у лютому 2010 р. та Закон України “Про вибори депутатів Верховної ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”.

Отже, як бачимо в останні кілька років до виборчого законодавства України внесено ряд суттєвих змін, а виборча система була докорінно змінена.

Нині парламентські вибори в нашій державі відбуваються за пропорційною виборчою системою з закритими списками й у загальнонаціональному виборчому окрузі.

Система загальнонаціонального виборчого округу не була новою для українського виборця тому, що саме за цією системою відбувалися й відбуваються вибори президента України. Але наявність закритих партійних списків викликало й викликає у нашому суспільстві гострі дискусії як з боку вчених, так і з боку представників політичних партій. Це зумовлено тим, що ні виборець, ні рядові члени партій не можуть впливати на розподіл депутатських мандатів усередині партійного списку, а партійна еліта, яка формує партійні виборчі списки може відірватися від рядових членів партії, керівників місцевих партійних структур, які часто знаходяться далеко не на перших місцях у виборчих списках. Так само зменшилося й представництво представників регіонів у парламенті, що аж ніяк не сприяє стабілізації політичного життя країни, а навпаки така диспропорційність зумовила виникнення конфліктних ситуацій між керівництвом партій та низовими партійними структурами.

В умовах суспільства, яке перебуває в стані трансформації, застосування закритих партійних списків може призвести до того, що керівники політичних партій зможуть авторитарно впливати на розподіл мандатів у своїй партії, оскільки досить часто кількість голосів поданих за той або інший партійний список залежить від авторитету лідера з іменем якого й асоціюється політичне об’єднання. Натомість прихильники застосування закритих списків обстоюють позицію, що саме це сприятиме посиленню партійної дисципліни й є однією з найпростіших моделей проведення виборів.

Щодо пониження виборчого бар’єру, то Україна понизивши його з 4% до 3% випала з загальнорегіональної тенденції щодо підвищення прохідного порогу. Такий крок вчені розглядають як поступку для невеликих й невпливових партій, які очолюють впливові політичні діячі, котрі вже не мають змоги провести до парламенту ні діячів своїх партій, ні потрапити самим через мажоритарні виборчі округи.

Однак як свідчать результати двох останніх виборів, в Україні існування пропорційної виборчої системи призвело до того, що кількість партій і блоків, які представлені у парламенті зменшилася з 8 у 1998 р. до п’яти у 2007 р. З іншого боку саме ця виборча система стимулювала посилення ролі найвпливовіших політичних угруповань на політичне життя країни, а їх домінування на виборах стало очевидним.

Важливу роль при аналізі виборчої системи України відіграє проблема виборів президента України. Вибори президента України були проведені у 1991, 1994, 1999, 2004 та 2010 рр. Лише у 1991 р. був один тур президентських виборів, а під час інших виборів був проведений другий тур. У 2004 р. згідно рішення Верховного Суду України було проведено переголосування другого туру президентських виборів.

Згідно з чинним законодавством суб’єктами висунення кандидатів у Президенти України є партії й виборчі блоки, які налічують не менш ніж 1000 членів, а також збори виборців, за умови якщо в них беруть участь не менше 500 осіб. Висунутою вважається особа, якщо за неї проголосувало не менш ніж 2/3 учасників зборів.

Вимоги до кандидата у Президента України чітко зазначені в Конституції України.

Претендент може бути зареєстрований як кандидат у президенти України, якщо його кандидатуру підтримують своїми підписами не менше ніж 100 тис. громадян України, які мають право голосу в тому числі не менше як 1,5 тис. громадян у кожному з двох третин виборчих округів України.

Вибори Президента України вважаються такими, що відбулися, коли в них взяли участь більше 50% виборців, які мають право голосу. Обраним у першому турі вважається той кандидат, який отримав більше 50% поданих голосів. При повторному голосуванні обраним вважається той кандидат, який одержав на виборах більшу кількість голосів ніж його опонент. Другий тур виборів відбувається через три тижні після першого туру за умови, якщо в ньому не визначено переможця. У другому турі президентських виборів беруть участь два кандидати, які отримали найбільше голосів у першому турі.

Таким чином, сучасна виборча система України в останні роки зазнала значних змін, які й зумовили її еволюцію.