2. Типи виборчих систем.

Виборча система – це сукупність правил і прийомів, які забезпечують участь громадян у виборах.

У сучасному світі існують три основних типи виборчих систем за якими проводяться вибори до представницьких органів влади, а саме:

1. Мажоритарна виборча система.

2. Пропорційна виборча система.

3. Змішана виборча система.

Суть мажоритарної виборчої системи полягає в тому, що депутатські місця в кожному виборчому окрузі дістаються тому кандидатові, який отримав встановлену більшість голосів виборців, а інші кандидати залишаються не репрезентованими у виборних органах влади. Залежно від того, якої більшості для обрання депутатів вимагає закон, мажоритарна виборча система буває трьох видів.

1. Абсолютної більшості. При цій виборчій системі для того, щоб перемогти на виборах кандидат у депутати повинен отримати 50% плюс 1 голос від загальної

кількості поданих голосів. Якщо цього не сталося то проводиться другий тур виборів у якому беруть участь два кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів.

2. Відносної більшості. Для перемоги у виборах потрібно лише випередити своїх конкурентів. Але у ряді країн існує нижня межа поданих голосів, тобто кандидатові потрібно не лише випередити опонентів, а й зібрати встановлену кількість голосів, яка встановлена виборчим законодавством 12 – 25% поданих по округу голосів. Дана система застосовується під час парламентських виборів у Канаді, Франції, Японії та деяких інших державах.

3. Кваліфікованої більшості. Для перемоги у виборах кандидат повинен отримати 2/3 чи 3/4 від загального числа поданих по виборчому округу голосів.

Кожна з існуючих виборчих систем має свої переваги й недоліки. До істотних переваг мажоритарної виборчої системи відносять:

1. Порівняну легкість формування уряду після парламентських виборів.

2. Формування досить стійких взаємозв’язків між виборцями й депутатами.

Але поряд з перевагами цієї виборчої системи вона містить й ряд суттєвих вад, найбільшою з яких є можливість спотворення реальної картини переваг і волі виборців, що у наслідку сприятиме відсутності реальної картини впливів політичних структур у суспільстві. Це зумовлено тим, що партія, яка користується значно меншою підтримкою в електорату, може отримати більшість над партією, котра має більшу підтримку. Це може бути досягнуто за рахунок різного рівня концентрації виборців у виборчих округах.

За пропорційної виборчої системи вибори проводяться за партійними списками, а розподіл депутатських мандатів відбувається між партіями відповідно до набраної кожною з них кількості голосів на виборах у межах виборчого округу. Головною перевагою цієї виборчої системи – є представництво партій у виборних органах влади відповідно до їх реальної популярності серед виборців.

Усі пропорційні виборчі системи передбачають проведення виборів у багатомандатних виборчих округах. Процес розподілу мандатів починається з вирахування квоти, тобто мінімального числа голосів, одержання, яких гарантує партії хоча б одне депутатське місце. Кількість депутатських місць дорівнює числу одержаних партією квот.

,

де Х означає кількість поданих по округу голосів, а Y, кількість депутатів, які обираються від округу.

При пропорційній виборчій системі виборці голосують як за певних кандидатів, які знаходяться у виборчому списку партії, так і за конкретні політичні програми. При пропорційній виборчій системі існує три основних види списків для голосування.

З твердими списками, коли виборці голосують за партію в цілому і кандидати одержують депутатські мандати в тій послідовності в які вони представлені у партійних сприсках. Такі виборчі системи існують у Португалії, Іспанії, Україні й ряді інших країн.

Напівтверді списками, при застосуванні цієї модифікації пропорційної виборчої системи, обов’язково одержує мандат той кандидат, який очолює партійний список, а розподіл інших мандатів, які партія одержала відбувається відповідно від кількості голосів отриманих кожним кандидатом. За цією модифікацією пропорційної системи вибори відбуваються, наприклад, в Австрії, Італії, Швейцарії.

Вільні списки, даний тип пропорційної виборчої системи передбачає розподіл усіх депутатських місць відповідно до преференцій (уподобань) виборців до кожного кандидата незалежно від його номера у виборчому списку, як це відбувається під час парламентських виборів у Фінляндії. При такій модифікації пропорційної виборчої системи громадяни голосують як за партійні програми, так і за конкретних осіб.

Таким чином, пропорційна виборча система на відміну від мажоритарної:

- краще враховує відповідність між кількістю набраних голосів і кількістю одержаних депутатських мандатів;

- виборець голосує як за політичні програми, так і за конкретних політичних діячів.

Одночасно з цим пропорційна виборча система має ряд суттєвих недоліків до яких відносять:

- відносно меншу стабільність уряду;

- безпосередня залежність висування депутатів від позиції партійного проводу.

Для того, щоб не допустити надмірного дроблення парламенту, обмежити можливість проникнення до його складу представників малочисельних радикальних політичних угруповань більшість сучасних країн використовують загороджувальний бар’єр, який встановлює необхідний для одержання депутатських мандатів мінімум голосів.

У випадку, коли партія не подолає цей бар’єр, вона не одержить жодного депутатського мандата. В різних країнах ці бар’єри різні, наприклад, у Нідерландах – 0,6 %, Ізраїлі – 1%, Німеччині та Російській Федерації – 5%, Туреччині – 10%, Греції – 17% в Україні – 3%.

У сучасному світі багато країн прагнучи максимально використати переваги пропорційної й мажоритарної виборчих систем, застосовують змішані системи виборів, які поєднують елементи обох розглянутих вище виборчих систем. При цьому пропорційна й мажоритарна виборчі системи можуть мати різні величини. Так, у Німеччині, Грузії, Литві й Російській Федерації використовується змішана виборча система паралельного типу. Тобто 50% парламенту обирається за пропорційною виборчою системою, а 50% за мажоритарною. В Угорщині 2/3 і 1/3 від загальної кількості депутатських місць.

Існують також варіанти, коли нижня палата парламенту обирається за пропорційною системою, а верхня за мажоритарною або навпаки.

Таким чином, у сучасному світі існують різні типи виборчих систем, що зумовлено багатьма факторами. На функціонування виборчої системи у тій чи іншій країні впливають різні фактори, а саме: тип політичного режиму, тип партійної системи, історичний розвиток суспільства, етнічна структура населення тощо.