2. Теорії походження держави

Основними концепціями (теоріями) походження держави є:

• Теологічна, що була найвпливовішою в середньовічній Європі (А. Августин, Ф. Аквінський). Дана теорія доводила, що влада і держава мають надприродне походження, а саме походять від Бога. Нині дана теорія підтримується лише прибічниками кліру, насамперед католиками та ісламістами.

• Патріархальна, ідеї якої почали розроблятися ще у стародавні часи (Конфуцій), та знайшли своє продовження у працях середньовічних філософів (Р.Філмер). Згідно цієї теорії сім’я поступово розросталася до меж держави й тому порядки у них подібні, а саме: влада як і батько турбується про всіх, разом з тим існує сувора ієрархія – менші за віком і статусом повинні підкорятися старшим.

• Суспільного договору (угоди) (Ж. Ж. Руссо Дж. Локк). Її автори стверджували, що володарі і підвладні мають один перед одним зобов’язання, що виникають тоді, коли незалежний народ добровільно створює владу, укладає з нею договір, згідно якого частину своїх прав він передає володарям.

• Підкорення (насильства) (Є. Дюрінг та Л. Гумплович) – держави виникли внаслідок завоювання слабших народів сильнішими.

• Класова (К. Маркс, Ф. Енгельс). Згідно цієї теорії утворення держави – це природно-історичний, об’єктивний процес. Вона виникає ще на стадії общинно-племінного ладу, у результаті виникнення майнової нерівності.

• Психологічна (З. Фрейд).Основна причина виникнення держави полягає у психіці людини. Доводиться, що існує частина людей, яка схильна до влади, а інша делегує їм частину своїх повноважень.

3. Функції держави

Головне призначення держави полягає в тому, що вона надає організованості суспільству, управляє його справами, забезпечує цілісність, узгоджує багатоманітні соціальні інтереси. Це загальне призначення держави конкретизується в її багатоманітних функціях як основних напрямах діяльності держави, її впливу на суспільство всередині країни та на інші держави. Найпоширенішим у науковій літературі є поділ функцій держави на внутрішні й зовнішні.

Основні внутрішні функції держави, у свою чергу розрізняються від сфер суспільного життя. Такими функціями є:

• економічна;

• соціальна;

• політична;

• культурно-виховна;

- правова.

Розглянемо їх детальніше. Економічна, господарсько-організаційна функція полягає в організації й регулюванні державою економічної діяльності. вона реалізується через визначення державою стратегії економічного розвитку, його планування чи програмування, видання законодавчих актів з регулювання економічної діяльності, вироблення й проведення податкової політики тощо. Розпоряджаючись загальнонаціональною власністю держава виступає і як підприємець. У різних суспільствах економічна функція держави здійснюється в неоднаковому обсязі.

Соціальна функція держави полягає передусім в узгодження багатоманітних соціальних інтересів – класових демографічних, етнічних, професійних тощо. Держава вирішує також комплекс завдань щодо задоволення різноманітних потреб громадян у сфері праці, освіти культури тощо.

Враховуючи ту обставину, що держава є політичним інститутом, то кожна з її функцій більшою чи меншою мірою має й політичний характер. Але держава виконує й суто політичну функцію, пов’язану з здійсненням політичної влади. Ця функція містить визначення програмно-стратегічних цілей і завдань розвитку суспільства, забезпечення функціонування політичної системи, політичної стабільності, підтримання відносин з політичними партіями, громадсько-політичними організаціями тощо.

Культурно-виховна функція держави спрямована на створення умов для задоволення культурно-освітніх запитів і потреб громадян, формування особистості. Реалізується вона через державне фінансування культурно-освітніх закладів, законодавче встановлення вимог до освітньої підготовки тощо.

Головним засобом здійснення державою її функцій є право. За допомогою права держава регулює суспільні відносини й забезпечує елементарний порядок у суспільстві дотримання правових норм контролюється й забезпечується спеціальною системою правоохоронних органів. Саме тому, правова, а конкретніше правотворча й правоохоронна функція є однією з найважливіших функцій держави.

Зовнішні функції держави реалізуються в стосунках з іншими державами й міжнародними організаціями й спрямовані на охорону національних інтересів на міжнародній арені.

Основними зовнішніми функціями держави є:

Оборонна функція, суть якої полягає у захисті її безпеки, суверенітету й територіальної цілісності від зовнішніх посягань.

Дипломатична функція передбачає встановлення, підтримку і розвиток відносин з іншими державами та міжнародними організаціями.

Функція співробітництва реалізується через здійснення зовнішньої торгівлі, координацію економічної діяльності з іншими державами, участь у міжнародних економічних об’єднаннях. Зовнішні функції держави тісно взаємопов’язані між собою та доповнюють одна одну.