Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політологія Лекції 2010.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
576 Кб
Скачать

Основні категорії та поняття

Політична система суспільства – це сукупність інститутів, які формують і розподіляють державну владу та здійснюють управління суспільними процесами, а також репрезентують інтереси певних соціальних груп у рамках відповідного типу політичної культури.

Політична поведінка – практична взаємодія людини з політичним середовищем, що проявляється у політичній участі.

Політичні інститути – формалізовані явища і процеси політичного життя суспільства, до яких належать як самі політичні установи – держава та її структурні елементи, так і процеси їх упорядкованого функціонування.

Політичні відносини – це зв’язки між соціальними спільностями (класами, націями тощо) політичними інститутами, державами, громадянами з приводу влади та вироблення і реалізації політичних рішень.

Політичний процес – це практична діяльністю, метою якої визначається досягнення певного політичного результату. Найважливішим елементом політичного процесу є прийняття політичних рішень і практична реалізація політико-управлінських рішень, що передбачає здійснення таких дій, як збирання й систематизація необхідної інформації, розробка на цій основі відповідних пропозицій і рішень, їх формалізація, тобто надання їм обов’язкового характеру, втілення їх у практику й контроль за їх виконанням.

Рекомендована література

1. Політологія: Навчальний посібник для студентів всіх напрямів підготовки НУВГП / Ткаченко Г. І., Новічков Г. В., Циганчук А. С., Когут О. В., Шевчук Т. Є., Давидович С. Н., Цецик Я. П. – Рівне: НУВГП. – 2008.

2. Політологія: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М. І. Панов, Л. М. Герасіна, В. С. Журавський. – К.:, 2008.

3. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів, 2004.

4. Демократія: Антологія / Упорядник О. Проценко. – К: Смолоскип, 2005.

5. Шанько В. І., Чорна Н. В. та ін.. Політологія. – К, 2008.

6. Логвина В. Л. Політологія. – К., 2006.

7. Основи політології / За ред. Ф. Кирилюка. – К., 2005.

8. Політологія / За ред. В. Кременя, М. Горлача. – Харків, 2007.

9. Погорілий Д. Є. Політологія: кредитно-модульний курс. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

10. Горлач М. І., Кремень В. Г. Політологія: наука про політику – К.: Центр учбової літератури, 2009.

11. Юрій М. Ф. Основи політології. – К.: Кондор, 2009.

12. Політологія: лекційний курс і практикум / За ред. Т. В. Гончарук. – Тернопіль: Астон, 2009.

13. Дегтярёв А. А. Прикладная политология // Политические исследования. – 1997. – № 3. – С. 169-176.

Тема 4 Політичні режими

  1. Поняття політичного режиму. Структура політичного режиму.

  2. Типологія політичних режимів.

3. Трансформація політичних режимів.

  1. Поняття політичного режиму. Структура політичного режиму.

“Політичний режим” є одним з базисних понять політології. Порівняно з іншими категоріями, які розкривають форми держави, –“форма державного правління” і “форма державного устрою” – поняття політичний режим є найменш визначеним. Це пов’язано з тим, що одні й ті самі явища і процеси політичного життя щодо чогось одного можуть характеризуватись як форма державного правління, а стосовно іншого – як політичний режим.

Якщо виходити з того, що форма правління визначається відносинами між центральними органами держави, то поняттям “політичний режим” доцільно позначати характер цих відносин, здійснення державної влади в цілому, насамперед в аспекті демократизму цього процесу.

Тому політичний режим визначається як система методів і засобів здійснення політичної (державної) влади.

Поряд із поняттям “політичний режим” використовується також поняття “державний режим”, як узагальнена характеристика форм і методів здійснення державної влади в тій чи іншій країні. Хоча політичний режим і державний режим часто визначаються практично однаково, між ними існує певна відмінність. Вона полягає у тому, що політичний режим виходить за межі держави як інституту і охоплює також інші політичні інститути. Тому він не може бути зведений до методів діяльності державних органів, а стосується й діяльності політичних партій, масових громадських об’єднань, і суспільних рухів, функціонування ЗМІ тощо. У цьому значення політичний режим виступає як функціональний аспект політичної системи суспільства в цілому, тоді як державний режим у точному його розумінні характеризує лише функціонування держави.

Оскільки політичний режим виступає функціональним аспектом політичної системи суспільства, його структуру складають ті самі елементи, що й структуру політичної системи.

На основі структурних елементів політичного режиму виокремлюють його основні ознаки: спосіб формування органів влади, співвідношення виконавчої, законодавчої і судової влади, центрального уряду та органів місцевого самоврядування, становище й роль громадських організацій і партій, правовий статус особи, встановлена законодавча система, зміст і співвідношення дозволеної і забороненої політичної діяльності, рівень господарко-економічного розвитку, політична стабільність/нестабільність суспільства, порядок функціонування правоохоронних та каральних органів, історичні й культурні традиції, моральні звичаї народу в ставленні до влади.

Найважливішими ознаками політичного режиму є вживані процедури та способи організації установ влади та врядування, стиль прийняття публічних тобто загальних і обов’язкових для всіх рішень, характер взаємовідносин між державою та громадянами.

Важливою характеристикою політичного режиму є його легітимність. За прямого значення цього терміна легітимним є той політичний режим, який встановлений законним шляхом і спирається на закони. Проте на законах у їх формально-правовому значенні можуть ґрунтуватися й тиранічні, диктаторські режими, засновані на гнобленні мас. Тому існує інше розуміння легітимності політичного режиму – як визнання його масами, яке спирається на їхнє переконання в тому, що саме такий режим є найкращим з усіх можливих і найбільшою мірою відповідає їхнім інтересам. Таке розуміння легітимності політичного режиму стосується не самого режиму, а його сприйняття (визнання) масами. При цьому відповідне переконання шляхом ідеологічної обробки може бути сформоване будь-яким режимом.