Практичне заняття 9-10 Стилістичні властивості засобів морфології

План

1. Загальна характеристика частин мови з погляду стилістичних можливостей.

2. Категорія роду та числа.

3. Власні й загальні іменники.

4. Ступені порівняння.

5. Стягненні й нестягнені форми.

6. Стилістичні аспекти дієслівних категорій.

7. Інші стилістичні засоби морфології.

Література

• Пономарів О. Стилістика сучасної української мови. – К., 1992. – С.144-163;

• Мамалига А. Збереження акцентно-граматичних елементів усного мовлення (дієслівні форми // Стиль і текст. – Вип. 4. – Ел.бібл-ка ІЖ;

• Ільченко В. Соціально-експресивні конотації імен у ЗМІ //Наукові записки ІЖ. – Т.9 – Ел.бібл-ка ІЖ.

Завдання

У формі двох таблиць представити стилістичні можливості роду та числа; виконати пропоновані вправи.

Вправа 1. Поясніть, з яким значенням уживається слово «воно».

От одважилось щеня, як ухопить шматок м’яса, щоб не кортіло. Лев бачить, що воно зробило, та змилосердився – мовчить (Л.Глібов).

А тепер воно як знахідка (В.Кучер).

Або може вже такою воно й уродилось? (Т.Шевченко).

І що воно за дитина, ніяк не заплаче! (К.Гордієнко).

Вправа 2. Прокоментуйте семантико-стилістичні ознаки форм роду (І) та числа (ІІ) різних частин мови.

І. Молода інженерка вже чула про «Ясні зорі», але не сподівалась бачити тут такий комфорт (В.Минко).

Семениха сиділа під вікном на лаві (Л.Мартович).

Незнайко на печі лежить, а Знайко по дорозі біжить.

Замерзла, сірома, сідай ближче до вогню (Ю.Смолич).

ІІ. Глядач із захопленням сприйняв виставу (газ.).

Він гордий свііточ запалив

Для шахтаря і косаря,

Для вченого і кобзаря (М.Рильський).

Поринули весняні води, задзюрчали струмочки, заклекотали в ярках... (М.Коцюбинський).

Доларами правди не купити, кровію безсмертя не залить, і ніякі в світі уолл-стріти неспроможні сонце погасить (М.Рильський).

Вправа 3. Прочитати уривок з наукового дослідження. Пояснити стилістичну роль онімів у романі, причини здійснення авторської правки.

...Дослідники редагування, крім ознайомлюючого та поглибленого читання авторського оригіналу, як правило, виділяють ще так зване шліфувальне або, за словами І. Голуб, „читання-ковзання по всьому тексту з метою вибіркового, підпорядкованого певній меті завдання” [Голуб, 26-27]. Так на сторінках машинопису роману „Твоя зоря” можемо частково простежити процеси авторського редагування антропонімів у тексті художнього твору, які, на думку В. Галич, виступають „виразними засобами матеріалізації історико-філософської концепції дійсності й життєвого ідеалу письменника” [В. Галич, 636]. Особове ім’я героїні літературного тексту Тетяна, яке, за спостереженням укладачів словника українських імен, поширилось під впливом образу героїні поеми „Євгеній Онєгін” О. Пушкіна й стало одним із розповсюджених жіночих імен у 40-60 рр. ХХ ст. [Трійняк, 359], у машинописі замінено на ім’я Ліда (Лідуся, Лідуська), що свідчить про прагнення автора зважати на звуковий символізм, зокрема в доборі особових імен найбільш милозвучних і відповідних національній фонетиці. Стилістично вагомі звукові компоненти в другому варіанті жіночого імені (пор.: два глухих приголосних у лексемі Тетяна; одна дзвінка й дві сонорні в імені Лідія) підсилюють звукову асоціацію, покладену в основу художнього образу дівчини, якій за авторським задумом більш відповідає благозвучне ім’я Лідія, наділене конотаційними значеннями ‘бунтарської’, ‘допитливої’, а не ‘романтичної, заглибленої в себе’ пушкінської особистості.

Прізвище дипломата Войцехівського з семантичними ознаками „воїн” (пол. wojciech < woj) й етимологічними „утішатися”, „радуватися” [Етим. словн., 73] замінено автором на Дударевич, що відповідно до прагматичних, антигуманних, зденаціоналізованих поглядів героя набували негативних значень „пустотливості”, „наслідування”, „марнотратства” тощо.

З метою дотримання національно-територіальних традицій використання номінативів (у соціальному просторі (Полтавщина) і часі (поч. ХХ ст.)), а також їх полегшеного сприймання аудиторією читачів застаріле ім’я по-батькові Юхремович замінено на більш сучасне й розповсюджене Юхимович.

Акти авторського шліфування змісту машинопису привідкривають завісу над майстернею редагування Олесем Гончаром відантропонімних форм множини, утворених від українських та іншомовних власних назв, які в мистецькому дискурсі письменника „стають важливим стилістичним засобом формування стислого й змістовно вагомого вислову” [В. Галич, 656] на шляху узагальнення фактів художнього буття:

І В.: – Нічогенька собі Гася, – всміхається у далеч траси Заболотний. – Кінця-краю їй нема... Вона єднає, вона й розлучає. Зрідка відповість, а частіше сама запитує про щось... І що цікаво: для всіх існує вона – як небо чи як повітря... Будь ласка: мчаться тут містери добрі й недобрі, білі, чорні, старі, молоді. Правдиві, брехливі. Сучасні донкіхоти й, може, сучасні [→ гамлети,] собакевичі. Поруч у потоці летять витончена душа й [→ свиняче] рило [← свиняче], зірка екрана й гангстер, геній і вбоге ніщо... Для всіх вона, друзі, ця траса летюча, для всіх! І на це треба зважати... [29; 33].

ІІ В.: – Нічогенька собі Гася, – всміхається у далеч траси Заболотний. – Кінця-краю їй нема... Вона єднає, вона й розлучає. Зрідка відповість, а частіше сама запитує [про щось] ↔ [, хто ти єси] ... [І що цікаво: для всіх існує вона – як небо чи як повітря... Будь ласка: мчаться] ↔ [Для всіх без винятку існує вона... Мчаться] тут містери добрі й недобрі, білі, чорні, старі, молоді. Правдиві, брехливі. Сучасні [донкіхоти] ↔ [Дон Кіхоти] й, може, сучасні [гамлети] ↔ [Гамлети], [собакевичі] ↔ [Собакевичі]. Поруч у потоці летять витончена душа й [← свиняче] рило [→ свиняче], зірка екрана й гангстер, геній і вбоге ніщо... Для всіх вона, друзі, [← ця траса летюча,] для всіх! [І на це треба зважати] ↔ [Умій тільки цінувати її]... [298; 48].

Вправа 4. Утворіть кличну форму іменників.

Земля, Григорій, Грицько, Кость Михайлович, синок, Джек, слухач, Віталій, край, Богдан, голуб, друг, орел, гусляр, добродійка, колега, Петро Кузьмич, Володимир Хомич, Київ, Лебедин, Львів.

Вправа 5. Утворіть присвійні прикметники.

Андрій, батько, Галя, дід, дочка, Ігор, Марія, няня, швець, матір, гусь, соловей.

Вправа 6. Визначте стилістичну роль прикметників.

1. І на своїм веселім полі удвох собі пшеницю жнуть, а діточки обід несуть.

Нові веселі, білі пароплави мали незабаром поплисти по річці.

2. Намагаючись приховати своє хвилювання, він спробував було посміхнутися і сам же відчув, що пошмішка вийшла дерев’яна, жалюгідна.

3. Пружний вітерець дихав йому назустріч прісною свіжістю великих вод, тонким прянистим духом далеких степів.

4. Паління – то шкідлива звичка.

5. Ми будуємо громадянське суспільство.

6. Договір передбачав довільне використання грошей.

7. Він був терплячою людиною і про це в шкільному колективі знали всі.

Вправа 7. Відредагуйте словосполучення з прикметниками.

Під строгим контролем, у суперечливих ситуаціях, суспільний діяч, тайна розмова, творожне печиво, терпелива людина, топливно-енергетичний комплекс, трудні обставини, трудолюбивий народ, углова кімната, ужасний вигляд, умісне зауваження, халатне ставлення до роботи, уютна кімната, фірменний знак, хороше відношення, хутрова шапка, ціле життя попереду, цільне молоко, черепаша хода.

Вправа 8. Утворити вищий і найвищий ступені порівняння прикметників. Два з простих прикметників уведіть до контексту, використавши їх пряме та переносне значення.

Холодний, гарячий, добрий, свідомий, активний, легкий, гіркий, кислий, старий, гладкий, симетричний, контрастний, тонкий далекий, гарний, демократичний, низький, вузький, дужий, високий, дорогий.

Вправа 9. Відредагуйте та визначте стилістичну роль числівників.

1. Як одну вівцю стрижуть, другі також знають, що на них чекає. 2. Дєсять разів перекинь слово на язиці, перш ніж його вимовити. 3. Жайворонка не видно вже на висоті трьохсот метрів, але пісню його чути з висоти шість сотень метрів. 4. Дванадцать братів один за одним ходять, кожного не обходять. 5. Півники сибірські ростуть по чагарниках, на луках. Їхнє стебло сягає дисяти – тридцятьох см заввишки.

Вправа 10. У тексті проаналізуйте частоту використання різних частин мови, поясність причини, визначте їх стилістичну роль. Окремо опишіть стилістичні функції дієслів, ужитих у формі теп, майб. чи мин. часів.

Сьогодні я хочу познайомити вас з одним із найкращих українських письменників – Іваном Франком. Перед вами портрет Франка. Те, що ви бачите, хотів би трохи доповнити. Невеликий, хоч сильний мужчина. Високо чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, уперте. Рудувати волосся непокірливо пнеться, вуси стирчать. Скромно одягнений, – він тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить – і вас здивує, як ця невисока фігура росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло і ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є кремінь і сипле іскри.

Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою! (М.Коцюбинський).