20.2 Деякі особливості викреслювання складальних креслень

1. Місця стику суміжних деталей викреслюють однією лінією (товщина ліній не подвоюється). Зазор між деталями до 2 мм у масштабі креслення рекомендується не показувати.

2. На складальних кресленнях з метою спрощення допускається не показувати:

а) фаски, галтелі, проточки, накатки, насічки та інші дрібні елементи;

б) кришки, маховики і т.п., якщо необхідно показати закриті ними складові частини виробу. У цьому випадку відповідне зображення повинно супроводжуватися написом, наприклад: Кришка поз.5 не показана, Маховик поз.3 знятий і т.п.;

в) видимі складові частини виробів або їх елементи, розташовані за пружиною.

3. Деталі рухомі, які займають в експлуатаційних умовах у виробах різні положення і спрягаються з нерухомими деталями, зображуються в крайніх положеннях штрихпунктирною лінією з двома точками.

4. Такі деталі, як болти, гвинти,

шпонки, штифти, заклепки, шпінделі,

рукоятки, вали суцільні у поздовжньому

розрізі на складальних кресленнях

зображуються нерозсіченими і, відповідно,

незаштрихованими (рис.20.17, а також

див.рис.20.3 – дет.5; рис.20.6 – дет.2,4;

рис. 20.14 – дет.5,6,7,8).

5. На всіх розрізах і перерізах

складальних креслень виробів, для

одних і тих же деталей, при нанесенні

графічних позначень матеріалів

для металів і твердих сплавів, штриховка

повинна бути направлена в один і той же бік

(див.рис.20.8, 20.14).

6. На стику поверхонь двох деталей,

що дотикаються, нахил лінії штриховки Рисунок 20.17

необхідно вибирати для однієї деталі – вправо, для другої – вліво.

Перерізи, ширина яких на рисунку становить менше 2 мм, допускається зачернювати (див.рис.20.3 – дет.4; рис.20.6 – дет.9; рис.20.8 – дет.7).

20.3 Розміри на складальних кресленнях

На складальному кресленні виробу наносять:

1. Габаритні розміри, які характеризують висоту, довжину і ширину виробу або

його найбільший діаметр. Якщо який–небудь з цих розмірів є змінним внаслідок переміщення рухомих деталей механізму, то на кресленні показують розміри граничних положень рухомих частин (див. рис.20.3, 20.8).

2. Монтажні розміри, які потрібні для правильного поєднання між собою деталей, розміщених у виробі у безпосередньому зв’язку.

3. Установлювальні розміри, що визначають величину елементів, за якими виріб установлюють на місце його монтажу або приєднують до іншого виробу.

4. Експлуатаційні розміри, які показують деякі розрахункові і конструктивні характеристики виробу.

Розміри окремих деталей або їх елементів на складальному кресленні не проставляють.

2.4 Номери позиції

На складальному кресленні всі складові частини виробу нумерують відповідно до номерів позицій, нанесених у специфікації виробу, тобто за правилами ГОСТ 2.108–68 спочатку заповнюють специфікацію, а потім з неї переносять на креслення відповідні номери позицій. Номери позицій слід проставляти на тому зображенні, на якому деталь проекціюється як видима, віддаючи при цьому перевагу основним виглядам або розрізам, розміщеним на їх місці.

Номери позицій проставляють на поличках ліній–виносок, які заходять на зображення деталі і закінчуються точкою.

Лінії–виноски і полички виконують тонкими суцільними лініями, причому лінії – виноски не повинні перетинатися між собою і, по можливості, не бути паралельними лініям штриховки розрізів і перерізів.

Розміщують номери позицій паралельно основному

напису креслення поза контуром зображення,

зазвичай групуючи їх у рядок або в колонку.

Номер позиції проставляють на кресленні

переважно тільки один раз. Цифри для номерів

позицій мають бути на один – два розміри більшими

за розмір шрифту розмірних чисел.

Дозволяється проводити спільну лінію – виноску

з вертикальним розміщенням номерів позицій

для групи кріпильних деталей (див.рис.20.14, рис.20.18). Рисунок 20.18