14.3 Шліцьові з’єднання

Це з’єднання типу вал-втулка (спряжених

між собою) без використання допоміжних

деталей за допомогою шліців (зубів),

виконаних на валу, і западин (пазів) в отворі

втулки (рис.14.19). Рисунок 14.19

Шліцьові з’єднання використовуються для передачі великих крутних моментів та потужностей, а також в конструкціях, в яких відбувається переміщення деталей вздовж осі вала.

Шліцьові з’єднання виготовляють із зубами прямобічного (рис.14.20), еволь- вентного (рис.14.21), трикутного профілів (рис.14.22). Стандартизовані є з’єднання з прямобічними (ГОСТ 1139-80) та евольвентними шліцами (ГОСТ 6033-80).

а б в

Рисунок 14.20

Рисунок 14.21 Рисунок 14.22

Профіль прямобічного шліцьового з"єднання будується так, щоб товщина зубів в перерізі вала приблизно була б рівною їх товщині по дузі ділильного кола.

Число зубів переважно приймається парним, що полегшує ви­готовлення і контроль шліцьових валів і отворів. Зазвичай за­стосовуються з’єднання з 6 і 10 зубами,

З’єднання з прямобічними шліцами розрізняють за способом центрування втулки відносно вала (див. рис.14.20): по зовнішньому діаметру (а); по внутрішньому діаметру (б); по бічних гранях шліців (в).

В евольвентному з’єднанні бічні сторони профілю зубів окреслені евольвентою. Переваги такого з’єднання:

• більш досконала технологія виготовлення із-за можливості застосування більш досконалого інструменту;

• підвищена міцність за рахунок поступового потовщення зубів, а також за рахунок відсутності гострих кутів при основі зубів;

- краще центрування спряжених елементів.

Тому евольвентні шліцьові з’єднання застосовуються для передачі значних крутних моментів.

Трикутні з’єднання застосовуються для передавання незнач­них крутних моментів.

Згідно з ГОСТом 2.409-74 на кресленнях шліцьові з’єднання та їх елементи зображають так:

- коло і твірні поверхонь вершин зубів на валу і в отворі - суцільною основною лінією, а западини - суцільною тонкою (рис.14.23):

- у поздовжньому розрізі суцільною основною лінією зобража­ють твірні поверхонь як вершин, так і западин. У поперечному розрізі коло западин викреслюється суцільною тонкою лінією;

- межу між зубами повного профілю і збігом, а також між шліцьовою і нешліцьовою поверхнею викреслюють тонкою лінією;

- при зображенні шліцьового з"єднання на площині, перпенди­кулярній до його осі, зображують профіль одного зуба (виступу) і двох западин без фасок, канавок і заокруглень;

- на зображенні зубчастих валів, отриманих проекціюванням на площину, паралельну його осі, показують довжину зубів повного профілю до збігу .

Рисунок 14.23

До умовного позначення прямокутних шліцьових з’єднань входять: літера, що відповідає діючій системі центрування (D, d чи b); число зубів z; внутрішній діаметр d, зов­нішній діаметр D; ширина зуба b.

Розглянемо деякі приклади позначень.

3’єднання шліцьових вала та втулки з числом зубів z=8, внутрішнім діаметром d=36 мм, зовнішнім діаметром D=40 мм, шириною зуба b=7 мм, із центруванням по внутрішньому діаметру - позначення має вигляд .

Те ж, але центрування по зовнішньому діаметру: .

Те ж, але з центруванням по бічних сторонах зубів: .