
- •Кордабалет та його функції
- •Дивертисмен як музично — хореографічна форма
- •Міманс та мімічний ансамбль. Його використання у балетній виставі
- •Етапи еволюції побутового танцю та її хронологія
- •Методика побудови уроку з історико — побутового танцю
- •Основні принципи рухів у модерн — джаз танці
- •Методи хореографічного навчання
- •Принципи техніки виконання рухів джаз - модерн танцю
- •Постановча та репетиційна робота балетмейстера
- •Види та жанри хореографічного мистецтва
- •Музичне оформлення уроку класичного танцю. Робота викладача з концертмейстером
- •Загальні риси музично — танцювального напрямку “диско”
- •Лібрето, сценарно — композиційний план хореографічного твору
- •Роль музики у створенні хореографічної композиції
- •Етюд як перший етап у становленні балетмейстерського мистецтва
- •Хореографічна мініатюра як одна з форм сучасної хореографії
- •Варіація як музично хореографічна форма
- •Послідовність вправ уроку з імпровізації та контактної імпровізації
- •Дзеркальне відображення руху як спосіб імітаційної взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Унісон як засіб імітаційної взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Неімітаційні засоби взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Принципи музичного оформлення уроку класичного танцю
- •Класичний екзерсис як система рухів
- •Роль рук у класичному танці та їх функції
- •26.Значення підручника а.Я. Ваганової “Основи класичного танцю”
- •27.Класичний танець як виразний засіб сучасних класичних балетів
- •28.Побудова уроку класичного танцю в професійному хореографічному колективі
- •29.Координація як неодмінна умова оволодіння школою класичного танцю
- •30. Па де де (вдвох) (Pas - de — deux) як музично — хореографічна форма. Складові частини.
- •31. Основні положення та вправи в contemporary dance
- •32. Значення традиційних port de bras для розвитку виразності виконання артистів балету
- •33. Основні етапи розвитку модерн — танцю
- •34. Методика проведення заняття класичного танцю
- •35. Сюїта як музично — хореографічна форма
- •36. Методика побудови уроку з джаз — танцю
- •37. Взаємовплив та взаємозбагачення модерн — джаз та класичного танцю
- •38. Репертуар хореографічного колективу. Формування репертуару дитячого хореографічного колективу
- •39. Структура та зміст уроку характерного танцю
- •40. Розвиток характерного танцю на професійній балетній сцені Основними видами танцю в балеті є класичний танець і характерний танець.
- •41. Еволюція технічного виконання у підручнику в.С. Костровицької, о.А. Писарєва “Школа класичного танцю”
- •42.Аналіз навчально — методичного посібника н.П. Базарової, в.П. Мей “Азбука класичного танцю”
- •43. Аналіз підручника м.І. Тарасов “Класичний танець”
- •44. Аналіз навчально — методичних посібників для вищих навчальних закладів
- •45. Різні етапи професійного навчання у методичній літературі з класичного танцю
- •46.Класифікація підпримок у дуетно — класичному танці
- •47. Дуетно — класичний танець як складова фахової підготовки хореографа. Аналіз підручника м.М. Серебренікова “Підтримка в дуетному танці”
- •48. Основа хореографічної драматургії. Тема, ідея, сюжет хореографічного твору
Лібрето, сценарно — композиційний план хореографічного твору
Лібрето (італ. Libretto - книжечка; від італ. Libro - книга) - літературна основа великого вокального (але не тільки) твори, світського або духовного характеру, наприклад опери, балету, оперети, ораторії, кантати, мюзиклу[.
Лібрето пишеться, як правило, у віршах, переважно римованих. Для речитативів можливе вживання прози. Сюжетами для лібрето служать, в основному, літературні твори, переделываемые згідно музично-сценічним вимогам. Рідше лібрето являє собою зовсім оригінальна твір.
Сценарій хореографічного твору - це детальний запис сюжету з описом всіх танцювальних і пантомимических партій.
Композиція - організація дії і відповідне розташування матеріалу.
Складові сценарно — композиційного плану хореографічного твору
Експозиція - введення в дію, короткий розповідь про події, що передували конфлікту. Експозиція зазвичай переростає в зав'язку або безпосереднє початок дії. Експозиція і зав'язка повинні бути гранично чіткими, лаконічними.
Зав'язка - початок конфлікту.
Кульмінація - найвища точка розвитку конфлікту.
Розв'язка- вирішення конфлікту.
Основна дія - сувора логічність побудови та розвиток теми.
Кожен епізод повинен бути обумовлений, пов'язаний змістовими "містками" з попереднім і подальшим.
Роль музики у створенні хореографічної композиції
Музика є невідємною частиною хореогрфічної постановки. Тільки повна відповідність музики і хореографії, сценічної дії і музики можуть дати високохудожній оригінальний твір мистецтва.
Музика і пластика - дві різні мови. Музика - це сукупність мелодії гармонії, метрики, ритму. Інколи музика говорить там. де жест безсилий, а інколи поза, жест, міміка можуть сказати те. про що не розповість музика.
Нові ідеї, теми, сюжети вимагають від музики не простого акомпанементу або зовнішньої зображувальної характерності чіткого танцювального ритму - вона повинна бути де танцю, передавати його настрої, емоції, динаміку в її розвитку. Танець починається з музики, виростає з неї. Мелодія танцю пливе, як і мелодія музики, у найрізноманітніших поліфонічних, гомофонічних формах. Лад, метр, ритм, темпові та динамічні відтінки і нюанси у танці мають таке ж значення, як і в музиці. У цьому їхня єдність.
Працюючи над тим чи іншим музичним матеріалом, балетмейстер має право на власне прочитання музичного твору, його змісту, незважаючи навіть на назву, яку дав композитор.
Не слід використовувати кожну нову цікаву, а іноді й “модну" мелодію, яка не призначалась для танцю як супровід до тієї чи іншої постановки. Оригінальність ритму, мелодійного малюнку, музичної побудови, якими приваблює та чи інша пісня, може обернутися спотворенням у рухах, нівелюванням теми танцю, а інколи і його ідеї, якщо балетмейстер намагатиметься створити щось незвичайне.
Музика, написана не для танцю, завжди загрожує виражальності: часта зміна ритмів, тембрів, коротка побудова фраз - так потрібні для музики - нівечать хореографію, бо звуковий потік порушує пластичний образ в його ембріоні, або, навпаки, непомірне затягує створення образу, вступаючи і в першому, і в другому разі у прямий антагонізм. Часто-густо балетмейстер змушений перервати свою думку, порушуючи ще незакінчений пластичний образ, бо музика вже закінчується. Буває й інша ситуація, - музичний супровід продовжується, а балетмейстер неспроможний його заповнити, бо хореографія у даному разі повинна сказати швидко, лаконічно, чітко, тоді як звуковий потік підхоплює пластичні мотиви і в подальшому "топить" їх.
У своїй практиці балетмейстер не повинен відбирати музичний матеріал, йдучи лише шляхом пошуків зовнішнього співпадання музичних і хореографічних мотивів. Не можна сліпо йти за кожним звуком, кожною музичною фразою. В сучасній музиці тембри, барви, необхідні для мелодії, можуть не відповідати потребам хореографії. Тіло танцюриста не завжди встигає за звуком, мелодією, бо воно виконує велике фізичне навантаження, створюючи хореографічний образ. Ритмоформули танцювальної музики повинні бути чіткими для виконавця і легко лягати на слух глядача. Музиці треба дещо "поступитись" хореографії.