11. Музичне оформлення уроку класичного танцю. Робота викладача з концертмейстером

Балетна вистава або окремі танцювальні композиції народжуються завдяки творчому процесу, в якому беруть участь сценарист, балетмейстер, композитор. Сценарист і балетмейстер розкривають драматургічну основу дії, тому сценарій є тією основою матеріалу, до якої пишеться музика. Співавтором балету є композитор, який втілює ідею і сюжет твору в музичних образах.

В розвитку і взаємодії образів народжується музична драматургія балету, яка і є основою для хореографії – без музики нема танцю.

Музика для балетмейстера – невичерпна скарбниця. Композитор в своїй творчості теж використовує народне надбання, але він звертається і до більш складних музичних жанрів та форм, таких як опера або симфонія. Музика – душа танцю. В ній закладений емоційний лад, ритмом підкреслюється характер руху, а через мелодію передається пластичний малюнок танцю. Наскільки винахідливо розвивається типова для даного танцю ритмічна формула та її мелодія, настільки змістовно і приємно виглядає все це в цілому.

Танцювальна музика за призначенням буває різною: побутова, тобто легка, розважальна, під яку танцюють, та музика, яку вважають високохудожньою, яка ритмічно передає танцювальні форми та їх образи, що викликають почуття та породжують в уяві картини життя та побуту.

Спільна робота балетмейстера і композитора над художньою досконалістю музики до конкретного сценарію є запорукою успіху хореографа-постановника.

Музика через ритм, стиль епохи і характер народу стимулюють фантазію балетмейстера під час побудови танцювальних образів. Композиторові, який пише музику на замовлену хореографом тему, дуже важливо бути з ним однодумцем в драматургічній побудові хореографічного твору.

Все залежить від творчої співпраці композитора і балетмейстера, тому сценарій може бути написаний балетмейстером лише тоді, коли композитор професійно увійшов у матеріал і знає специфіку балету. Питання оркестровки готового твору бажано робити, узгоджуючи з балетмейстером, після закінчення постановочної роботи, аби ще раз гарантувати збіг думок двох художників

Балетмейстеру потрібно знати, як будуються музичні форми (проста і складна, рондо, варіації, сонатне алегро), знати, наприклад, що в тричасній формі третій розділ (реприза) повторює матеріал першого, а в рондо – багаторазове повернення до головної теми.  В сонатній формі (складна тричасна форма) перший розділ – експозиція – вибудовується як зіставлення двох контрастних тем, які в середньому розділі розробляються в розвитку, а втретьому –  репризі – знову повертаються до першооснови. Всі ці форми можуть підказати балетмейстеру спосіб вирішення хореографічного твору. Іноді композитор, будучи більш обізнаним у музиці, може запропонувати балетмейстеру в конкретному епізоді своє бачення; це є нормальним явищем в творчій співпраці.

12. Загальні риси музично — танцювального напрямку “диско”

Енергетика, динаміка, стрімкість і пластичність - основні риси сучасного танцю, до яких додається його надзвичайна популярність, як на танцювальних майданчиках, так і в самих вишуканих концертних залах всього світу.

Під впливом класичного танцю і народних мотивів багатьох країн сформувалося величезна кількість стилів і технік виконання цього танцювального напрямку. Проте найбільш цікавим сучасний танець виходить тоді, коли виконавець, імпровізуючи, вміло сполучає кілька його технік і стилів.

В середині 70-х рр. на основі соул та фанку сформувався новий напрямок поп музики - диско. Мелодично диско відноситься розважальної гілки соулу, а ритмічно - до фанку. Це танцювальна музика, призначена в першу чергу для дискотек. До диско відносяться два танці: диско і-go go. Ритм рівний; розмір 4/4; рахунок чіткий 1, 2, 3, 4; 132-140 ударів в хвилину. Корпус у диско вертикальний, стопи витягуються, руху гострі і швидкі. Зберігаються чіткі і правильні лінії в руках, як у класичному танці. Танець живий, рухливий, багато обертань, зсувів та просунення. Допустимі фігури і руху: слайди, липи, стрибки, кікі, спини, обертання і піруети; фігури на підлозі: спліти, бек і бамп спини. Можливе використання елементів сучасних напрямів (наприклад, хіп тріп-хопу).