
- •Кордабалет та його функції
- •Дивертисмен як музично — хореографічна форма
- •Міманс та мімічний ансамбль. Його використання у балетній виставі
- •Етапи еволюції побутового танцю та її хронологія
- •Методика побудови уроку з історико — побутового танцю
- •Основні принципи рухів у модерн — джаз танці
- •Методи хореографічного навчання
- •Принципи техніки виконання рухів джаз - модерн танцю
- •Постановча та репетиційна робота балетмейстера
- •Види та жанри хореографічного мистецтва
- •Музичне оформлення уроку класичного танцю. Робота викладача з концертмейстером
- •Загальні риси музично — танцювального напрямку “диско”
- •Лібрето, сценарно — композиційний план хореографічного твору
- •Роль музики у створенні хореографічної композиції
- •Етюд як перший етап у становленні балетмейстерського мистецтва
- •Хореографічна мініатюра як одна з форм сучасної хореографії
- •Варіація як музично хореографічна форма
- •Послідовність вправ уроку з імпровізації та контактної імпровізації
- •Дзеркальне відображення руху як спосіб імітаційної взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Унісон як засіб імітаційної взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Неімітаційні засоби взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Принципи музичного оформлення уроку класичного танцю
- •Класичний екзерсис як система рухів
- •Роль рук у класичному танці та їх функції
- •26.Значення підручника а.Я. Ваганової “Основи класичного танцю”
- •27.Класичний танець як виразний засіб сучасних класичних балетів
- •28.Побудова уроку класичного танцю в професійному хореографічному колективі
- •29.Координація як неодмінна умова оволодіння школою класичного танцю
- •30. Па де де (вдвох) (Pas - de — deux) як музично — хореографічна форма. Складові частини.
- •31. Основні положення та вправи в contemporary dance
- •32. Значення традиційних port de bras для розвитку виразності виконання артистів балету
- •33. Основні етапи розвитку модерн — танцю
- •34. Методика проведення заняття класичного танцю
- •35. Сюїта як музично — хореографічна форма
- •36. Методика побудови уроку з джаз — танцю
- •37. Взаємовплив та взаємозбагачення модерн — джаз та класичного танцю
- •38. Репертуар хореографічного колективу. Формування репертуару дитячого хореографічного колективу
- •39. Структура та зміст уроку характерного танцю
- •40. Розвиток характерного танцю на професійній балетній сцені Основними видами танцю в балеті є класичний танець і характерний танець.
- •41. Еволюція технічного виконання у підручнику в.С. Костровицької, о.А. Писарєва “Школа класичного танцю”
- •42.Аналіз навчально — методичного посібника н.П. Базарової, в.П. Мей “Азбука класичного танцю”
- •43. Аналіз підручника м.І. Тарасов “Класичний танець”
- •44. Аналіз навчально — методичних посібників для вищих навчальних закладів
- •45. Різні етапи професійного навчання у методичній літературі з класичного танцю
- •46.Класифікація підпримок у дуетно — класичному танці
- •47. Дуетно — класичний танець як складова фахової підготовки хореографа. Аналіз підручника м.М. Серебренікова “Підтримка в дуетному танці”
- •48. Основа хореографічної драматургії. Тема, ідея, сюжет хореографічного твору
39. Структура та зміст уроку характерного танцю
Урок характерного танцю спрямований на високі кінцеві результати, на підвищення рівня якості й ефективності навчання танцівників, на покращення техніки виконання та оволодіння новими практичними знаннями рухів.
Структура уроку: раціональна, відображає закономірності і логіку процесу навчання як явища дійсності, закономірності і логіку процесу засвоєння нових знань як внутрішнього психологічного явища; закономірності самостійної розумової діяльності учня як способів його індивідуального пізнання, що відображає логіку пізнавальної діяльності людини; логіку викладання; види діяльності учителя і учнів як зовнішні форми вияву сутності педагогічного процесу.
Зміст уроку складають навчальний матеріал і дії з ним, спрямовані на вирішення запланованих задач.
Зміст уроку:
ознайомлення, початковерозучування;
поглиблене розучування і перехід до стадії вдосконалення;
вдосконалення, зміцнення навику, формування умінь оптимального використання в різних умовах.
Необхідно враховувати і послідовність розучування рухів:
не починати вивчення нового матеріалу поки повністю не буде засвоєно разучиваемой рух (концентроване вивчення);
навчання нового руху після оволодіння основним механізмом техніки попереднього руху (розосереджене вивчення);
вивчення нового руху після засвоєного попереднього до рівня рухового уміння (тобто правильного виконання при спеціальній фіксації уваги), потім багато разів і періодично повертатися до повторного розучування (концентроване, потім розосереджене вивчення).
Успішне засвоєння матеріалу залежить і від:
вибору оптимального обсягу;
визначення відібраних рухів, яке необхідно довести до рівня рухових навичок і вмінь, а які до ознайомчого початкового рівня;
раціональної систематизації рухів на основі застосування педагогічних правил від простого до складного, від легкого до важкого, від відомого до невідомого і т.д.;
вибору раціональної системи розучування і расклассифицировать і систематизованих дій.
40. Розвиток характерного танцю на професійній балетній сцені Основними видами танцю в балеті є класичний танець і характерний танець.
Характерний танець - один з виразних засобів балетного театру, різновид сценічного танцю. Спочатку термін характерний танець служив визначенням танцю в характері, в образі (в інтермедіях, танцях ремісників, селян, розбійників). Пізніше балетмейстер Блазис став називати характерний танець всі народні танці, введені в балетний спектакль. Це значення терміну зберігається і в 20 в. Хореографи і танцівники класичної школи танцю будували характерний танець на основі цієї школи, використовуючи професійну техніку.
Характерний танец почав зявлятися на балетній сцені в 17 століття. В кінці XIX століття був створений exercice характерного танцю. В його основі лежав exercice класичного танцю. Це дозволило при постановках характерного танцю широко використовувати закони хореографічного тематизма. Взагалі XIX століття характерний для російської держави серйозними змінами. У країні розвивався капіталізм, а разом з ним з'явився робочий клас. Все це знаходить відображення і в народній творчості.
У другій половині XIX століття почався занепад зарубіжної хореографічної культури. У цей час вищу історичну місію виконував російський балет, зберігаючи і розвиваючи класичні традиції. У цей період Петербурзьку школу очолював М. Пепита, який залишив безсмертні зразки класичного танцю.
У самому кінці XIX століття початку XX століття багато артисти балету почали займатися педагогічною діяльністю, такі як: А. Горянський, М. Фокін, В. Тихомиров та інші.
Величезний внесок у розвиток характерного танцю вніс А. Горський. Співдружність А. Горянського почалося з Московським балетом на рубежі XIX-XX століття. Руйнуючи традиційну симетричність побудови танців, він перетворює кордебалет в живу масу, индивидуализирую кожного персонажа. Горянський збагачують лексику класичного танцю за рахунок характеру і широко вводить в спектакль народний танець. У 1914 році він показав програму "Танці народів", куди входили театралізовані танці різних націй.Етапом розвитку характерного танцю стало на початку XX століття творчість М. Фокіна, що створив цілі характерні балети і утвердив в них принципи хореографічного тематизму.
У сучасному балетному спектаклі характерний танець може бути епізодом, стати засобом розкриття образу, створення цілого спектаклю.