Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
537.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
293.38 Кб
Скачать

35. Сюїта як музично — хореографічна форма

Сюїта - Циклічний інструментальний твір, який складається з кількох самостійних за кількістю, порядком і способом сполучення п’єс, об’єднаних художнім задумом.

Для сюїти характерні картинна образотворчість, тісний зв'язок з піснею та танцем. Від сонати і симфонії сюїту відрізняють велика самостійність частин, не така строгість, закономірність їх співвідношення.

Термін "сюїта" був введений в другій половині XVII століття французькими композиторами. Спочатку танцювальна сюїта складалася з двох танців, павани і гальярди. Павана - це повільний урочистий танець, назва якого походить від слова Павич. Гальярда - це веселий швидкий танець. Деякі руху танцю мають смішні назви: "журавлиний крок" та багато ін. Незважаючи на те, що танці різні за характером, вони звучать в одній тональності.

Наприкінці XVII століття в Німеччині склалася точна послідовність частин:

1. Allemande - кілька великоваговий чотирихдольний танець у спокійно-помірному русі, серйозного характеру. Виклад його часто буває поліфонічним. Алеманда як танець відома з початку XVI століття. Зазнавши еволюцію, вона протрималася в якості основної частини сюїти майже до кінця XVIII століття;

2. Courante - жвавий танець у тридольному розмірі. Найбільшої популярності куранта досягла в другій половині XVII століття у Франції;

3. Sarabande - сарабанда пов'язана з релігійно-обрядової музикою. Згодом сарабанду стали виконувати під час траурних церемоній, при урочистих похованнях. Танець скорботно-зосередженого характеру і повільного руху. Тридольна метрика має в ньому схильність до подовження другий частки;

4. Gigue - жига - найшвидший старовинний танець. Тридольний розмір жиги нерідко переходить в триольность. часто виконується в фугированном, поліфонічному стилі.

Пізніше до складу сюїти пізніше до її складу увійшли танцювальні номери - менует, гавот, буре, пасп’є, ригодон, мюзет, лур, полонез, форлана, сициліана, тамбурин, англез, хорнпайп і т.д., а також такі п’єси, як арія, рондо, прелюдія, капричіо, скерцо, чакона, пасакалья, увертюра та ін.

36. Методика побудови уроку з джаз — танцю

При викладанні джаз — танцю важливо враховувати методи вивчення рухів.

У методиці вивчення рухів розрізняють три етапи:

  • етап ознайомчого початкового розучування;

  • етап поглибленого розучування і перехід до стадії вдосконалення;

  • етап вдосконалення, зміцнення навику, формування умінь оптимального використання в різних умовах.

Необхідно враховувати і послідовність розучування рухів:

  • не починати вивчення нового матеріалу поки повністю не буде засвоєно разучиваемой рух (концентроване вивчення);

  • навчання нового руху після оволодіння основним механізмом техніки попереднього руху (розосереджене вивчення);

  • вивчення нового руху після засвоєного попереднього до рівня рухового уміння (тобто правильного виконання при спеціальній фіксації уваги), потім багато разів і періодично повертатися до повторного розучування (концентроване, потім розосереджене вивчення).

Успішне засвоєння матеріалу залежить і від:

  • вибору оптимального обсягу;

  • визначення відібраних рухів, яке необхідно довести до рівня рухових навичок і вмінь, а які до ознайомчого початкового рівня;

  • раціональної систематизації рухів на основі застосування педагогічних правил від простого до складного, від легкого до важкого, від відомого до невідомого і т.д.;

  • вибору раціональної системи розучування і расклассифицировать і систематизованих дій.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]