29.Координація як неодмінна умова оволодіння школою класичного танцю

Координацією називається здатність поєднувати фізичні і психологічні процеси в єдиному цілеспрямованому русі. Це якість необхідно для успішного проведення більшості фізичних дій, особливо ритмічних рухів і тих, які здійснюються за схемою очей-рука або очей-нога. Координація грає головну роль у розвитку спритності.

Координація виникає з узгодженості таких фізичних навичок як рівновагу, швидкість і почуття часу, з сигналами, які надходять від різних органів почуттів. Для розвитку такої узгодженості необхідно, щоб взаємодія фізичних і психологічних факторів відбувалося не осмислено, як це може бути на початкових стадіях навчання, а доводилося до автоматизму.

Після того як ви вивчили і відпрацювали на практиці якийсь технічний прийом, ваш мозок при виконанні його покладається вже не на сигнали, що надходять від органів почуттів, а на усвоенную програму проведення прийому. Уявіть, що ви вчитеся водити машину з ручною коробкою передач. Спочатку, рушаючи з місця, вам необхідно сконцентрувати свою увагу на тому, щоб узгоджено відпустити зчеплення і натиснути педаль газу. На перших заняттях веденням координування керувати педалями зчеплення, газу і гальма буває вкрай важко.

Згодом, по мірі того, як ви всі точніше визначаєте момент взаємодії педалей зчеплення і газу, в мозку формується відповідна програма дій, включаються кожен раз, коли вам необхідно перейти з однієї передачі на іншу. У кінцевому підсумку ви починаєте перемикати передачі, практично не замислюючись про технічне виконання цього прийому. Багаторазовими повтореннями до автоматизму можна довести виконання майже кожного руху. Повторюючи прийом, ви даєте мозку команду створити програму, необхідну для виконання цього прийому. Цей процес називається навчанням.

Правильність виконання рухів у класичному танці в цілому залежить від загальної координації танцівника. Високої обший координації можна досягти тільки у тому випадку, коли всі частини тіла здатні виконувати руху синхронно і діяти як єдине ціле.

Комбіновані руху, наприклад поєднання поворотів і підйомів або опускань, вимагають координованого взаємодії кінцівок і корпусу. Для виконання технік необхідна координація верхньої та нижньої частини тіла. У властивих класичних танцях рухах можна виявити і безліч інших видів координації: права - ліва, ліва - права, верхня - нижня, нижня - верхня, передні -задня, задня - передня, кутова права - кутова ліва, кутова ліва - кутова права, кругова, обертальна і т.д.

30. Па де де (вдвох) (Pas - de — deux) як музично — хореографічна форма. Складові частини.

Існують наступні форми побудови музично - хореографічної дії: grand pas, pas d’action, pas de deux, pas de trois.

Pas de deux (Pas - крок, deux - два; “Рух удвох”) - музично-танцювальна форма, прийнята в балеті з XIX століття, що складається з Entrée (початок), Adajio (адажіо-дуетного танцю), Variation (варіації балерини і танцівника), Coda (заключна частина з fouette і grands pirouette).

Entrée (початок) —вихід на сцену одного або декількох танцівників; перша частина розгорнутих класичних танцювальних форм. Часто антре виконує роль експозиції.

Adajio - повільна частина танцю супроводжується музикою напевно-ліричного характеру; що складається переважно з комбінацій широких і плавних рухів.

Variation (варіації балерини і танцівника) — соло, яке виконується танцівником і танцівницею в межах Pas de deux.

Coda — фінальний виступ дуету.