27.Класичний танець як виразний засіб сучасних класичних балетів

Терміном "класичний танець" користується весь світ балету, позначаючи їм певний вид хореографічної пластики.

Класичний танець - основа хореографії. На цьому уроці осягаються тонкощі балетного мистецтва. Це велика гармонія поєднання рухів з класичною музикою.

Неодмінні умови класичного танцю: виворотність ніг, великий танцювальний крок, гнучкість, стійкість, обертання, легкий високий стрибок, вільний і пластичне володіння руками, чітка координація рухів, витривалість і сила.

Головний принцип класичного танцю - виворотність, на підставі якої розроблено поняття про закритих (ferme) і відкритих (ouvert), схрещених (croise) і не схрещених (efface) позиціях і позах, а також про рух назовні (en deors) і всередину (en dedans). Поділ на елементи, систематизація і відбір рухів послужили основою школи класичного танцю. Вона вивчає групи рухів, об'єднаних загальними для кожної групи ознаками: група обертань (pirouette, tour, fouette), група присідань (plie), група положень корпусу(attitude, arabesgue) та інші.

Класичний танець є основою мистецтва балету, започаткованого наприкінці XVI століття, і вимагає спеціальної підготовки. Класичний танець надає балету виразності, особливої грації та впливає на сприйняття балетного твору глядачами.

28.Побудова уроку класичного танцю в професійному хореографічному колективі

Кожне заняття в колективі мусить мати організуючий початок. Самі заняття будуються так, аби танцівники, долаючи труднощі, отримували від цих вправ задоволення.

Показ руху керівником мусить бути яскравим та емоційним, який би заохочував танцівників до такої ж виразності у виконанні вправ та рухів.

Кожен урок повинен починатися з розминки з метою уникнення травм. Кервіник, знаючи можливості танцівників, повинен сам обирати час та темп роботи, яка націлена на виконання тіє чи іншої задачі. Задачами можуть бути: розминка, вивчення нових рухів, відпрацювання уже вивчених рухів, поставнока танцю, вивчення та повтор танцю. Необхідно звертати увагу на помилки,які роблять танцівники, та більш уважно над ними працювати.

Повина продовжуватися робота над розвитком координації у всіх частинах уроку. Комбінації складаються таким чином, щоб на основі опанованого матеріалу максимально урізноманітнити урок. Змінюється співвідношення частин уроку все більше часу має відводитись роботі на середині залу, пізніше - над adagio та allegro. В adagio, крім виконання battement duveloppu, в різних напрямках і позах у найпростіших поєднаннях поступово вводяться різноманітні port-de-bras, зв’язуючи елементи, які надаватимуть комбінаціям елементі танцювальності, розвиватимуть координацію, виховуватимуть пластичність і виразність. Особливої уваги потребує allegro, за допомогою якого значно розширюється виконавська палітра учнів.

Урок класичного танцю органічно поєднаний з музикою, яка є важливим компонентом у хореографічному вихованні. Без урахування тісного взаємозв'язку музики й танцю, без розуміння її образного та емоційного змісту неможливо досягти справжньої виразності виконання. Ось чому музичне оформлення вправ і комбінацій повинно бути різноманітним і якісним. Важливим принципом роботи є використання мінімуму танцювальних елементів при максимумі їх різноманітних поєднань, велика кількість яких створить враження новизни і дасть простір фантазії дитини.