23. Класичний екзерсис як система рухів

Класичний екзерсис є тим стрижнем, на основі якого розвинулись інші танцю­вальні екзерсиси. Цей комплекс елементів найбільш правильно і гармонійно розви­ває тіло. Він стає активним засобом виправлення фізичних вад, створення гарної ма­нери поведінки і постави.

Всі елементи класичного танцю ґрунтуються на біомеханічному принципі – “ви­ворітності ніг”, що зумовлює естетичну досконалість класичного танцю. Кожний елемент екзерсису – ніби формула, на синтезі якої створено розмаїття танцю. Засво­єння цих елементів класичного танцю подібне до засвоєння клавіатури, без оволодін­ня якою неможливо виконати музичний твір.

Класичний екзерсис, формуючи певні танцювальні навички, вдосконалюючи і закріплюючи їх, сприяє розвитку сили м’язів, їх еластичності і рухомості суглобно-зв’язкового апарату.

24. Роль рук у класичному танці та їх функції

У класичному танці величезна роль належить постановки рук. Руки є одним з основних виразних засобів артистів балету. Вони надають закінчений малюнок різних поз. Крім того, руки повинні допомагати при виконанні танцювальних рухів, особливо обертальних, на підлозі і в повітрі, а також у важких стрибках, де вони надають активну допомогу корпусу і ногах.

Постановка рук -- це манера тримати їх у певній формі, на певній висоті, в позиціях і в інших місцях, прийнятих в класичному танці.

Рухи рук в класичному танці дуже різноманітні по пластичного малюнку, ритму і характером. Але всі вони спираються на єдину просторову систему руху, порушення якої позбавляє класичний танець і технічного та емоційного апломбу. Руки танцівника можуть відображати різні за характером сценічні дії, але завжди на основі точно відпрацьованої системи руху.

Освоюючи позиції рук, учні вже починають набувати виконавський апломбом, тобто вміння твердо фіксувати певні просторові їх положення. Port de bras привчає учнів настільки ж пластично переміщати руки з однієї позиції в іншу. Пози виховують вміння точно фіксувати різні танцювальні положення рук. Таким чином, у свідомості учня поступово зміцнюється струнка і стійка система руху рук.

Крім того, стійкість вимагає, щоб руху рук були активними і впевненими. Вся рука учня повинна відчувати пластичну визначеність і завершеність танцювального жесту. Тому неприпустимо, щоб лікті і кисті майбутнього танцівника мляво "провисають", утворювали мляві, угловато-пасивні руху. Також неприпустимо, щоб учні надмірно напружився руки або, рефлекторно смикаючи ними повторювали руху ніг. Рухи ніг і рук повинні бути завжди пластично і ритмічно погоджені, так як це вдосконалює виконавський апломбом, але вони не повинні втрачати своєї самостійності і свободи.

26.Значення підручника а.Я. Ваганової “Основи класичного танцю”

У 1934 році виходить перше видання відомого праці професора А. Я. Ваганової "Основи класичного танцю".

Історична заслуга Ваганової полягає в тому, що вона вела невпинну боротьбу за класичний танець, що вона була незрівнянним вчителем танцю. Розгорнутий, оснащений технічно і різноманітний танець був для А. Я. Ваганової головним матеріалом балету, головною зброєю балетмейстера, "мовою" актора. Своїх учениць вона готувала для осмисленого, виразного танцю.

В підручнику викладено основи класичного танцю. Автор передала крім основ класичного танцю ще й свою методику викладання.

Ваганова у своєму методі спирається і на італійські елементи, і на французькі, а загальна сукупність створює новий етап російської школи.

Цей підручник - досягнення попередніх поколінь хореографії, що став видатним внеском у теорію і практику хореографічної педагогіки.