- •Кордабалет та його функції
- •Дивертисмен як музично — хореографічна форма
- •Міманс та мімічний ансамбль. Його використання у балетній виставі
- •Етапи еволюції побутового танцю та її хронологія
- •Методика побудови уроку з історико — побутового танцю
- •Основні принципи рухів у модерн — джаз танці
- •Методи хореографічного навчання
- •Принципи техніки виконання рухів джаз - модерн танцю
- •Постановча та репетиційна робота балетмейстера
- •Види та жанри хореографічного мистецтва
- •Музичне оформлення уроку класичного танцю. Робота викладача з концертмейстером
- •Загальні риси музично — танцювального напрямку “диско”
- •Лібрето, сценарно — композиційний план хореографічного твору
- •Роль музики у створенні хореографічної композиції
- •Етюд як перший етап у становленні балетмейстерського мистецтва
- •Хореографічна мініатюра як одна з форм сучасної хореографії
- •Варіація як музично хореографічна форма
- •Послідовність вправ уроку з імпровізації та контактної імпровізації
- •Дзеркальне відображення руху як спосіб імітаційної взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Унісон як засіб імітаційної взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Неімітаційні засоби взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Принципи музичного оформлення уроку класичного танцю
- •Класичний екзерсис як система рухів
- •Роль рук у класичному танці та їх функції
- •26.Значення підручника а.Я. Ваганової “Основи класичного танцю”
- •27.Класичний танець як виразний засіб сучасних класичних балетів
- •28.Побудова уроку класичного танцю в професійному хореографічному колективі
- •29.Координація як неодмінна умова оволодіння школою класичного танцю
- •30. Па де де (вдвох) (Pas - de — deux) як музично — хореографічна форма. Складові частини.
- •31. Основні положення та вправи в contemporary dance
- •32. Значення традиційних port de bras для розвитку виразності виконання артистів балету
- •33. Основні етапи розвитку модерн — танцю
- •34. Методика проведення заняття класичного танцю
- •35. Сюїта як музично — хореографічна форма
- •36. Методика побудови уроку з джаз — танцю
- •37. Взаємовплив та взаємозбагачення модерн — джаз та класичного танцю
- •38. Репертуар хореографічного колективу. Формування репертуару дитячого хореографічного колективу
- •39. Структура та зміст уроку характерного танцю
- •40. Розвиток характерного танцю на професійній балетній сцені Основними видами танцю в балеті є класичний танець і характерний танець.
- •41. Еволюція технічного виконання у підручнику в.С. Костровицької, о.А. Писарєва “Школа класичного танцю”
- •42.Аналіз навчально — методичного посібника н.П. Базарової, в.П. Мей “Азбука класичного танцю”
- •43. Аналіз підручника м.І. Тарасов “Класичний танець”
- •44. Аналіз навчально — методичних посібників для вищих навчальних закладів
- •45. Різні етапи професійного навчання у методичній літературі з класичного танцю
- •46.Класифікація підпримок у дуетно — класичному танці
- •47. Дуетно — класичний танець як складова фахової підготовки хореографа. Аналіз підручника м.М. Серебренікова “Підтримка в дуетному танці”
- •48. Основа хореографічної драматургії. Тема, ідея, сюжет хореографічного твору
Неімітаційні засоби взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
Танцювальна імпровізація — створення хореографічного твору без попередньої підготовки, саме в процесі його виконання. Танцювальна імпровізація народилася з народних обрядів, ігор і свят, а в сучасних танцях включається в професійне мистецтво.
Техніка імпровізації - це техніка сприйняття імпульсів руху і внутрішніх сигналів, техніка релаксації і особливе відчуття партнера, усвідомлення власного тіла, простору і часу в якості елементів, з яких народжується композиція.
В танцювальній імпровізації, в якій задіяні декільна партнерів, існують два види взаємодії: імітаціна і неімітаційна.
Неімітаційний засіб взаємодії партнерів полягає в існуванні активного та пасивного. Тобто активний партнер задає тон в танцювальній імпровізації, однак це не вимагає повторення рухів.
Активний танцюрист - скульптор: надає різних частин тіла свого партнера нові положення. Пасивний танцюрист повинен дозволити робити це, не чинячи опір і не додаючи своїх рухів.
Активний танцюрист дає імпульси руху своєму партнерові. Партнер повинен рухатися дотримуючись тільки цього імпульсу, не чинячи опір і не додаючи власного руху. Після кожного руху активний танцюрист повинен дозволити своєму партнерові зупинитися перед наступним імпульсом.
Танцюристи можуть постійно обмінююватися активними і пасивними ролями. Крім того, кожен раз, коли танцюрист отримує імпульс від партнера, він може вибирати, шлях реагування. Це може відповідати мабуть наміру партнера, так і навмисно контрастувати з ним.
Під час цієї вправи активний танцюрист повинен не тільки ініціювати рух партнера, але також перетворити власні дії в танець. Він може також іноді зупинятися, надаючи своєму тілу позу, цінні папери з позами партнера.
Принципи музичного оформлення уроку класичного танцю
Метою музичного оформлення уроку класичного танцю є відображення характеру відповідних елементів екзерсису, оскільки повинен існувати нерозривний зв’язок між рухом і музикою, який залежить від багатьох аспектів, головними з яких є: метр, ритм, завершеність музичних фраз, музичні акценти, стильові та жанрові особливості.
Підбір нотної літератури досить складний процес і потребує високої кваліфікації концертмейстера, який повинен слідкувати, щоб музичний твір під час виконання не спотворювався, фрази при скороченні твору були гармонійно завершені. Побудова балетних комбінацій відповідає побудові класичної музики. Класична музика базується на метриці, періодичності. Відповідно до цього традиційні балетні комбінації будують з кількох елементів, які об’єднуються в період.
Хореограф повинен абсолютно чітко орієнтуватися в тому музичному матеріалі, який пропонує концертмейстер, а також володіти запасом знань спеціальної музичної літератури, яку він, у свою чергу, сам міг би запропонувати концертмейстерові. Це, зокрема, музичні хрестоматії для уроків класичного і історико-побутового танців.
Крім хрестоматій майбутній педагог повинен мати уявлення про те колі авторів, музика яких найбільш зручна, употребительна і бажана в уроці класичного танцю, оскільки далеко не всі музичні стилі можуть відповідати завданням класичного экзерсиса, особливо на першій і середньої щаблі навчання. Орієнтиром у цьому повинна музика класіко-романтичного періоду (кінець XVIII - початок XIX в.в.). Саме тоді відбувалося активне формування школи класичного танцю, відбір і систематизація її рухів. Тому музичні твори названого періоду найбільшою мірою відповідають стилю самого класичного экзерсиса.