- •Кордабалет та його функції
- •Дивертисмен як музично — хореографічна форма
- •Міманс та мімічний ансамбль. Його використання у балетній виставі
- •Етапи еволюції побутового танцю та її хронологія
- •Методика побудови уроку з історико — побутового танцю
- •Основні принципи рухів у модерн — джаз танці
- •Методи хореографічного навчання
- •Принципи техніки виконання рухів джаз - модерн танцю
- •Постановча та репетиційна робота балетмейстера
- •Види та жанри хореографічного мистецтва
- •Музичне оформлення уроку класичного танцю. Робота викладача з концертмейстером
- •Загальні риси музично — танцювального напрямку “диско”
- •Лібрето, сценарно — композиційний план хореографічного твору
- •Роль музики у створенні хореографічної композиції
- •Етюд як перший етап у становленні балетмейстерського мистецтва
- •Хореографічна мініатюра як одна з форм сучасної хореографії
- •Варіація як музично хореографічна форма
- •Послідовність вправ уроку з імпровізації та контактної імпровізації
- •Дзеркальне відображення руху як спосіб імітаційної взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Унісон як засіб імітаційної взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Неімітаційні засоби взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Принципи музичного оформлення уроку класичного танцю
- •Класичний екзерсис як система рухів
- •Роль рук у класичному танці та їх функції
- •26.Значення підручника а.Я. Ваганової “Основи класичного танцю”
- •27.Класичний танець як виразний засіб сучасних класичних балетів
- •28.Побудова уроку класичного танцю в професійному хореографічному колективі
- •29.Координація як неодмінна умова оволодіння школою класичного танцю
- •30. Па де де (вдвох) (Pas - de — deux) як музично — хореографічна форма. Складові частини.
- •31. Основні положення та вправи в contemporary dance
- •32. Значення традиційних port de bras для розвитку виразності виконання артистів балету
- •33. Основні етапи розвитку модерн — танцю
- •34. Методика проведення заняття класичного танцю
- •35. Сюїта як музично — хореографічна форма
- •36. Методика побудови уроку з джаз — танцю
- •37. Взаємовплив та взаємозбагачення модерн — джаз та класичного танцю
- •38. Репертуар хореографічного колективу. Формування репертуару дитячого хореографічного колективу
- •39. Структура та зміст уроку характерного танцю
- •40. Розвиток характерного танцю на професійній балетній сцені Основними видами танцю в балеті є класичний танець і характерний танець.
- •41. Еволюція технічного виконання у підручнику в.С. Костровицької, о.А. Писарєва “Школа класичного танцю”
- •42.Аналіз навчально — методичного посібника н.П. Базарової, в.П. Мей “Азбука класичного танцю”
- •43. Аналіз підручника м.І. Тарасов “Класичний танець”
- •44. Аналіз навчально — методичних посібників для вищих навчальних закладів
- •45. Різні етапи професійного навчання у методичній літературі з класичного танцю
- •46.Класифікація підпримок у дуетно — класичному танці
- •47. Дуетно — класичний танець як складова фахової підготовки хореографа. Аналіз підручника м.М. Серебренікова “Підтримка в дуетному танці”
- •48. Основа хореографічної драматургії. Тема, ідея, сюжет хореографічного твору
Дзеркальне відображення руху як спосіб імітаційної взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
Танцювальна імпровізація — створення хореографічного твору без попередньої підготовки, саме в процесі його виконання. Танцювальна імпровізація народилася з народних обрядів, ігор і свят, а в сучасних танцях включається в професійне мистецтво.
Техніка імпровізації - це техніка сприйняття імпульсів руху і внутрішніх сигналів, техніка релаксації і особливе відчуття партнера, усвідомлення власного тіла, простору і часу в якості елементів, з яких народжується композиція.
В танцювальній імпровізації, в якій задіяні декільна партнерів, існують два види взаємодії: імітаціна і неімітаційна.
Дзеркальне відображення движеий інших людей є основою імпровізації. Навіть у своїх простих формах, коли два танцюриста обличчям один до одного дзеркально повторюють рухи, дзеркальне відображення виявляє навички, істотно необхідні для всієї груповий імпровізації. Здатність сприймати і відтворювати рух розвивається через точне наслідування; здатність відповідати без зволікання виходить з необхідності рухатися синхронно з партнером; здатність зберігати концентрацію підтримується постійної фокусуванням танцюристів один на одного; і виникнення нового руху відбувається з спостереження і реагування на руху інших. Так як повинна бути відтворена кожна деталь, танцюристи також отримують кинестетическое відчуття руху іншого. І, зрештою, ці навички спостереженні та реакції - передмова до групової імпровізації, в якій танцюристи, бачать і сприймає все, що відбувається в цей час, незалежно від розмірів групи.
Процеси ведення, прямування та взаємодії властиві всій імпровізації. Вправи на отзеркаливание, представлені тут, дають можливість випробувати всі ці ролі і потім розвивати їх. Як тільки танцюристи набувають деяку здатність відображати один одного, вони можуть почати грати з різними варіаціями цих рухів. Вони також отримують можливість відбивати більше число танцюристів одночасно через "групове дзеркало".
Ці вправи є центральними в імпровізаційному процесі і можуть бути неодноразово повторені. Вони навіть можуть використовуватися перед початком кожного сеансу, служачи розумової і фізичної розминкою для подальших імпровізацій.
Унісон як засіб імітаційної взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
Танцювальна імпровізація — створення хореографічного твору без попередньої підготовки, саме в процесі його виконання. Танцювальна імпровізація народилася з народних обрядів, ігор і свят, а в сучасних танцях включається в професійне мистецтво.
Техніка імпровізації - це техніка сприйняття імпульсів руху і внутрішніх сигналів, техніка релаксації і особливе відчуття партнера, усвідомлення власного тіла, простору і часу в якості елементів, з яких народжується композиція.
В танцювальній імпровізації, в якій задіяні декільна партнерів, існують два види взаємодії: імітаціна і неімітаційна.
Рухатися в унісон з іншими - це особливе задоволення, можливо, тому що породжує почуття згоди і підтримки - або анонімність.
Унісон, подібно до дзеркального відображення, є вправою для імітації. Однак, пропонуючи масовий рух, унісон простіше і не вимагає такого особистого залучення, ніж більш інтимне "дзеркало". Він зміщує фокус уваги зовні. Рух також вільно розповсюджується в просторі, не обмежуючись уявним дзеркалом. Це означає, що танцюристи можуть досліджувати використання простору в різних контекстах, не зачіпаючи складні рухові комбінації. Простота руху групи в унісон робить використання простору ясно видимим. Практика ретельного спостереження і точної імітації необхідна у вивченні руху, в танцкласі або на репетиціях. Це також основа всієї роботі в груповий імпровізації, яка залежить від спостереження за іншими людьми і реакції на їх дії.