17Сукупні, середні та граничні витрати в короткостроковому періоді. Закон неминучого зростання граничних витрат

РІВНІ АНАЛІЗУ ВИТРАТ

І РІВЕНЬ — АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ВЕСЬ ОБСЯГ ПРОДУКЦІЇ

Витрати на весь обсяг продукції називається сукупними витратами (Тоїаі Сояія - ТС) —

охоплюють одночасно постійні та змінні витрати. Тобто це загальна суму на виробництво певного обсягу продукції:

ТС = РС + VС

2 рівень-аналіз витрат на одиницю продукції

АРС із зростанням кількості виготов­леної продукції знижуються, оскільки не залежать від обсягу виробництва.

АУС змінюються в три етапи:

- на першому етапі зростання обсягу виробництва зумовлює певний темп зростання змінних витрат;

- на другому етапі цей темп уповіль­нюється, що пов’язано з перевагами масового виробництва;

- на третьому етапі змінні витрати зростають швидше, ніж обсяг вироб­ництва, що зумовлено впливом закону спадаючої віддачі

Концепція граничних витрат має стратегічне значення, оскільки вона дозволяє точно визначити динаміку витрат, які фірма заціка­влена контролювати. Граничні витрати показують величину ви­трат, які понесе фірма на виробництво останньої одиниці продук­ції, або які вона може зекономити, якщо скоротить виробництво на одиницю.

Показники середніх витрат такої точної інформації не надають

СТАДІЇ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

1 стадія — нарощування виробництва;

2 стадія — стабілізація виробництва;

3 стадія — згортання виробництва.

Аналізуючи побудову кривих витрат фірми в короткостроковий пе­ріод можна зробити такі висновки: 1 При обсязі продукції, що дорівнює Q1, крива граничних витрат (МС) має мінімальне значення, а крива валових витрат (ТС) має пе­регин (з випуклої стає опуклою). 2 Крива граничних витрат (МС) перетинає криві середніх змінних витрат (АУС) та середніх валових витрат (АТС) у точках їх най­менших значень при Q2 та Qз. 3 Середні змінні витрати (АУС) необхідні для оцінки ефективності господарювання, визначення рівноваги і перспектив розвитку: а) розширення діяльності; б) скорочення виробництва; в) вихід із галузі. 4 Порівняння середніх валових витрат (АТС) з рівнем цін дозволяє визначити величину прибутку. А це допомагає обрати стратегію фі­рми у короткостроковому періоді

Правило найменших витрат — це умова, при якій витрати мінімізуються в тому випадку, як­що кожна грошова одиниця, що витрачається на кожний ресурс, дає однакову віддачу — однако­вий граничний продукт (МР)

Правило найменших витрат забезпечує рівновагу виробника. Коли віддача всіх факторів однакова, зникає проблема їхнього перерозподілу, оскільки у виробника немає ресурсів, які могли б принести більший доход, тобто досягається оптимальне співвідношення факторів виробництва, при якому забезпечується максимізація прибутку

Короткостроковий період - період фіксованих потужностей, про­тягом якого підприємство не може змінити жоден із своїх виробни­чих факторів, але може змінити інтенсивність їх використання.

У межах короткострокового періоду виробничі потужності фірми незмінні, але обсяг продукції може бути змінений внаслідок залу­чення більшої чи меншої кількості ресурсів, необхідних для досяг­нення такої мети (сировина, матеріали, паливо, додаткові трудові ресурси тощо). Це, в свою чергу, може призвести до більш інтенси­вного використання в короткостроковому періоді існуючих вироб­ничих потужностей

^ >

У короткостроковому періоді витрати виробництва залежать не тіль­ки від цін на необхідні (змінні) ресурси, а й від засобу їхнього оброб­лення та перероблення, тобто від вибору, застосування відповідної технології. Це технологічний підхід щодо формування витрат вироб­ництва

Як уже зазначалось, у короткостроковому періоді виділяють два ти­пи витрат:

постійні;

змінні.

Постійні витрати у короткостроковому періоді не піддаються конт­ролю, вони є обов’язковими і повинні бути оплачені, незалежно від того, виготовляє фірма продукції чи ні. За нульового обсягу вироб­ництва загальна сума витрат дорівнює постійним витратам:

ТС = РС , якщо Q = 0

Поділ витрат на постійні та змінні в коротко­строковому періоді досить умовний, впродовж довгострокового періоду зовсім відсутній, оскільки тоді всі витрати фірми є змінними

Графіки граничних та середніх витрат (МС і АТС) ілю­струють закон зростаючої (спадної) віддачі. Граничні витрати спадають і набувають свого мінімального зна­чення при обсязі виробництва, потім починають стрім­ко зростати. З деяким відставанням цією ж динамікою характеризуються й середні витрати. Якщо узагальнити цю тенденцію з точки зору витрат, можна сказати, що на першому етапі (до мінімального значення МС і АТС) діє закон спадних граничних витрат, а на дру­гому (подолавши мінімальне значення) — закон зрос­таючих граничних витрат.

Дія законів зростаючої та спадної віддачі (спадних та зростаючих витрат) зумовлює ^подібну форму кривих граничних, середніх змінних і середніх валових витрат у короткостроковому періоді.

Приймаючи до уваги величини показників середніх ви­трат виробництва, можна виділити три стадії виробни­цтва:

на першій стадії середні витрати (АТС, АVС) спада­ють;

Q на другій — АТС спадають, а АVС вже зростають;

на третій — всі показники зростають.

Зменшення виробництва до нуля спричинює зростання всіх середніх витрат до нескінченності, оскільки Q, що прямує до нуля, в їхніх показниках знаходиться в зна­меннику.

Між кривими АТС, АVС і МС існує характерний зв’язок: коли крива МС розташована нижче кривих се­редніх витрат (АТС і АVС), то середні витрати спада­ють, а коли значення МС перевищує значення АТС і АVС, то середні витрати зростають, криві середніх ви­трат стають висхідними.

Отже, крива МС перетинає криві середніх витрат в то­чках, які відповідають мінімальним значенням АVС і АТС.

Подібної залежності немає між кривими АРС і МС, во­ни не пов’язані між собою.

Якби у виробництво була впроваджена нова ефективна технологія, то в результаті знизились би всі показники витрат, тоді всі криві витрат знизились би на графіку вниз