Варіанти виконання завдання

Варіант	Початковий рік	Види цінних паперів
1	1	1,2
2	2	2,3
3	3	3,4
4	4	4,5
5	5	5,6
6	6	6,7
7	7	7,8
8	8	1,8
9	9	2,7
10	10	3,6
11	1	1,5
12	2	2,8

Методичні рекомендації щодо виконання індивідуальної роботи Завдання 1. Формування стратегії ризик-менеджменту банку «а»

Стратегія ризик-менеджменту банків базується на дотриманні принципу беззбитковості діяльності й спрямована на забезпечення оптимального співвідношення між прибутковістю бізнес-напрямків та рівнем прийнятих ризиків. В межах обраної певної стратегії та політики щодо менеджменту ризиків банк приймає рішення стосовно способів управління ризиками. Стратегія вважається центральним поняттям теорії стратегічного управління і трактується як система управлінських та організаційних рішень та заходів, спрямованих на реалізацію завдань організації, вибір найдоцільніших шляхів їх досягнення для забезпечення стабільного економічного розвитку в конкурентному середовищі.

Політика управління ризиками повинна передбачати: засади побудови системи управління валютним ризиком у банку; стратегію, цілі та завдання такої системи; перелік підрозділів банку, що залучені до процесу управління ризиками та розподіл їх повноважень; принципи та стандарти управління ризиками, що застосовуються в банку; моніторинг; звітність; система лімітів, методи виміру ризику (визначення конкретних числових показників), оцінювання, аналізу та прогнозування.

Процес управління ризиками, як правило, не має на меті усунення ризику, а спрямований на забезпечення отримання банком відповідної винагороди за прийняття ризику. Існує пряма залежність між ризиком та прибутковістю: чим вищий рівень ризику, тим більші можливості отримання підвищеного прибутку. І, навпаки, утримання мінімального рівня ризику забезпечує невисоку прибутковість операцій. Тому пошук оптимального співвідношення між цими категоріями, поєднання різновекторних аналізів ризику та прибутковості одними із найважливіших завдань керівництва банку та менеджменту середньої ланки.

Сучасна концепція управління полягає у максимізації не прибутку, а ринкової вартості банку, що відбувається як при підвищенні прибутку, так і при зниженні рівня ризику за сталого прибутку.

Згідно з рекомендаціями НБУ управління ризиком повинно відбуватись як на рівні, де ризик виникає, так і на найвищих рівнях управління банку.

В процесі ризик-менеджменту беруть участь наступні підрозділи в межах їхньої компетенції (рис. 1):

• Спостережна Рада (Рада директорів) - у межах своїх функцій та відповідальності перед власниками банку, вкладниками/контрагентами та органами банківського нагляду;

• Правління банку - у межах своїх повноважень та відповідальності перед Спостережною Радою банку, вкладниками/контрагентами та органами банківського нагляду;

• Казначейство, КУАП, Підрозділ з управління ризиками (департамент ризиків, аналітичний центр ризик-менеджменту, тощо) - у межах своїх функцій щодо виявлення, кількісної та якісної оцінки, контролю та моніторингу валютного ризику;

• Фронт-офіси - у межах своїх функцій прийняття банком валютного ризику у рамках доведених повноважень;

• Бек-офіси - у межах своїх функцій контролю за дотриманням встановлених вимог (лімітів, обмежень) щодо валютного ризику.

• Підрозділ внутрішнього аудиту - в межах функцій перевірки процесів (достатності процедур) управління ризиком.

Рис. 1. Схема організації структури ризик-менеджменту в банку