Техніки ф'юзінга
На даний момент, найчастішим проявом техніки для ф'юзінга є площинне спікання. На перший погляд, вона дуже проста - на лист скла, званий "підкладкою", який становить сполучну частина композиції, накладають її елементи, після чого, в спеціальній печі сплавляють в єдину композицію. І якщо все, починаючи від вибору скла, закінчуючи ретельно дотриманням всіх нюансів технології було зроблено правильно - на виході виходить ідеальне, плоске монолітне виріб. Ця техніка хороша для виготовлення віражного скла, заготовок під об'ємні вироби. При необхідності отримання об'ємного виробу, аж до найскладніших 3D-композицій, застосовуються техніка ф'юзінг-формінга.
Є ще декілька відомих нам технік:
а) Техніка "Комбінованого прочісування". Особливістю даного методу, є використання інструмента, для ручної зміни форми скла, поки воно ще знаходиться в нагрітому стані.
б) "Вогняне полірування". Суть цієї техніки полягає в тому, що виріб поміщається в піч для випалу скла, і стає гладким і блискучим.
в.) "Формування" або "Молірування". Одного разу сплавлене скло, знову піддається нагріву розм'якшується, і приймає вигини заздалегідь заготовленого форми. Наприклад, таким чином можна отримати гарну, нестандартну чашу. Ця техніка досить складна й дорога, але дуже ефектна. Використовується спільно з класичним вітражем для створення рельєфних декоративних вставок. Склу можна надати практично будь-яку форму за даною технологією. Спочатку створюється гіпсова скульптурна форма, на неї кладеться скло і обпалюється. Причому випал найчастіше йде в кілька етапів, що пов'язано з підбором необхідного режиму нагріву і небезпекою пошкодження скла при нагріванні або охолодженні. Тим більше, що рельєф може створюватися і з використанням декількох видів скла. На принципі технології гнуття існують ще кілька методів. Наприклад, комбіноване прочісування, дозволяє деформувати ще гаряче скло за допомогою спеціальних інструментів, вогневє полірування - використовує нагрівання скла в печі для додання йому гладкості і блиску. А створені таким чином деталі, надалі найчастіше займають своє місце в класичному вітражі.
г) Технологія "Кастинг", "Муранське скло". Технологія "кастинг" схожа на ф'юзінг. ЇЇ частіше називають "муранське скло". Для виливка таких вітражів використовують металеві форми з рельєфними поглибленнями внизу. Цей рельєф заповнюється розплавленим кольоровим склом, а зверху все покривається шаром прозорого скла. Виходить теж цільний вітраж. Але на відміну від ф'юзінгового, обриси створеного малюнка залишаються чіткими, а не розпливчатими.[16]
2 Розробка монументальної композиції в техніці «ф’юзінг» на керамічній основі на тему: «лісова пісня» лесі українки.
2.1 Етапи розробки та принципи рішення в ескізах
При створенні монументально – декоративної композиції в техніці «фюзінг» на тему: « Лісова пісня» Лесі Українки, необхідно пройти через декілька етапів - від пошуку ідей до їх втілення. На сам перед треба мати на увазі де саме буде розташована композиція, адже інтер’єр чи екстер’єр відіграють дуже важливу роль у сприйнятті – поєднання дзеркал, мармуру, великої кількості вікон та освітлення повинно бути дуже вдалим, щоб ф’юзінг зайняв своє місце в інтер’єрі та не руйнувалась його єдність.(Рисунок 2.1,2.2)[19]
«Рисунок 2.1 - Інтер’єр» « Рисунок 2.2 - Композиція в Інтер’єрі»
По задуму робота має розташуватися на стіні холла театру Лесі Українки в місті Києві.
Перш за все розробляємо ескізи невеликого розміру, але з відповідними пропорціями постатей для монументальної роботи. Необхідність створення ескізів полягає в тому, щоб створити основу для більшої роботи.
В процесі пошуку ідей – ритм, рівновага та центр композиції складає найважливішу основу всієї роботи.
Ритм є перш за все одним з основних композиційних початків в природі, він присутній у багатьох сферах дійсності: в космічних явищах, в органічній та не органічній природі ,в рослинному світі.(Рисунок 2.3)
«Рисунок 2.3 - Пошуковий ескіз»
Ритм як правило композиції має свої особливості і широкий діапазон дії в творчості художників. Його дієвість ґрунтується на законах композиції, на тональних і колірних контрастах . Саме наявність тональних або колірних контрастів забезпечує сприйняття змальованого здалека, навіть на далекій відстані. При згасанні тональних і колірних контрастів ритм майже не сприймається, навіть за наявності контрастів величин або положень предметів в просторі (далі — ближче). Ось чому дуже поважно визначити основні контрасти вже в ескізах композиції. Лише добившись цього, можна розраховувати на активну дію ритму і допомогу його в закономірній організації твору. Ритм у вдалій композиції одночасно розчленовує компоненти твору (виявляється дія закону контрастів) і об'єднує їх. Це вказує на зв'язок ритму з композиційним законом цілісності. Таким чином, суть поняття «ритм» полягає в чергуванні елементів композицій як ряду ланок, об'єднаних приналежністю до одного явища в його узагальнено-образній виставі. Чергування елементів в композиції спонукає глядача роздумувати, сприймати сюжет в його розвитку. Ця властивість ритму, визначає його зв'язок з композиційним законом життєвості, який вимагає від художника проникати в рух внутрішнього, а не обмежуватися показом руху зовнішнього.[6]
Композиційний центр повинен в першу чергу привертати увагу глядача. Центр композиції включає сюжетну зав'язку. Побудова всього твору зі всіма його частинами ведеться в ім'я виявлення ідейного вмісту з опорою на дію закону цілісності.
Виділення головного в композиції пов'язано з особливостями зорового сприйняття людини, що фіксує свою увагу перш за все на подразнику, що сильно діє. Це можуть бути рух, світлові ефекти або різка зміна умов освітленості, контрасти тонові або колірні, контрасти величин, форм.[18]
В даному випадку центром композиція являються дві постаті. (Рисунок 2.3)
«Рисунок 2.3 - Пошуковий ескіз»