Боротьба за возз’єднання Української держави (червень 1663 – вересень 1676 рр.).

Слободищенський трактат, який став початком розколу України за територіальною ознакою, водночас відкрив новий етап боротьби за гетьманську владу. Особливість цього етап полягала в тому, що предметом бажань старшини одночасно стали дві булави. Лівобережжя, яке перебувало під патронатом Москви, дедалі більше відокремлюється та відмежовується від Правобережжя.

На Правобережжі відновлення польсько-шляхетських порядків спричинило народний опір та посилення старшинської опозиції. На булаву претендували П. Тетеря, Г. Гуляницький, М. Ханенко, П. Дорошенко. Після того як у січні 1663 р. Ю. Хмельницький склав гетьманські повноваження, козацька рада у Чигирині проголошує гетьманом Правобережжя П. Тетерю.

• Орієнтувався на Польщу, продовжував політику І. Виговського.

• Спробував об’єднати Правобережжя та Лівобережжя за допомогою поляків та кримських татар, проте невдало.

• Змушений постійно приборкувати анти гетьманські повстання полковників.

• Не мав широкої підтримки українського населення.

• Вимагав від Речі Посполитої рівноправ’я православної та католицької церков, підтвердження привілеїв козацької старшини, початку мирних переговорів із московською державою.

• У 1665 р. призначив наказним гетьманом М. Ханенка, проте до смерті не зрікався гетьманства. У 1666 р. виїхав до Польщі.

На Лівобережжі основна боротьба розгорнулася між Я. Сомком, І. Брюховецьким та В. Золотаренком. На «Чорній раді» у Ніжині (червень 1663 р.) гетьманом було обрано І. Брюховецького (1663 – 1668 рр.).

Пошук підтримки в Москви вилився в укладання двох документів – Батуринських і Московських статей.

Батуринські статті:

— гетьманський уряд зобов’язувався безоплатно забезпечувати продуктами харчування московські гарнізони, розташовані в Україні;

— гетьманський уряд зобов’язувався здійснювати заходи для схоплення й повернення російських втікачів (їх переховування каралося смертю);

— встановлювалася заборона для українських купців у Московській державі продавати вино і тютюн, оскільки це завдавало збитків царській монополії на продаж цих товарів;

— заборонявся продаж хліба на Правобережну Україну й кримським татарам;

— необхідно було скласти перелік усіх козаків, міщан й поселян, а також вказати розміри їх земельних володінь.

У вересні 1665 р. Брюховецький першим з українських гетьманів здійснив візит до Москви, де підписав нові статті, що значно посилювали залежність козацької України від царського уряду, одружився із московською княжною.

Згідно з Московськими статтями:

— українські землі й міста проголошувалися володіннями московського царя, а з їх населення (крім козаків) стягувалися до царської казни податки;

— вибори гетьмана відбувалися у присутності московських представників, а гетьманські клейноди новообраний гетьман отримував від царя;

— дипломатичні зносини гетьмана з іншими державами заборонялися;

— київську митрополію мав очолити московський ставленик;

— гетьман позбавлявся права надавати українським містам самоврядування, відтепер це здійснювалося виключно царем;

— збільшувалася кількість московських гарнізонів, вони розміщувалися в усіх основних містах, а повноваження російських воєвод суттєво збільшувалися (збирання податей з некозацького населення, хліба на утримання гарнізонів, податків із купців, грошових зборів із винних оренд тощо).

Сам Брюховецький за виявлену поступливість отримав від московського царя титул боярина і великі маєтки.