Організмовий рівень організації життя

12. Неклітинні форми життя

Віруси – найдрібніші збудники інфекційних хвороб, які розмножуються тільки в живих клітинах, являють собою неклітинну форму життя. Віруси невидимі у світловий мікроскоп. Бактеріофагами називають віруси, що вражають клітини бактерій. Відкрив віруси у 1898 році Д. І. Івановський вивчаючи хворобу тютюнову мозаїку.

Особливостями вірусів є:

• наявність тільки одного виду нуклеїнової кислоти: ДНК або РНК;

• в

  

  Вірус імунодефіциту людини (віл)

  ідсутність внутрішнього обміну речовин;

• здатність до розмноження тільки у живих клітинах.

Будова вірусів: розміри вірусних частинок переважно коливаються від 15 до 450 нм, лише окремі віруси рослин можуть мати до 2000 нм. Вірус складається з молекули ДНК або РНК та білкової оболонки (капсида), що її оточує. У складних вірусів над білковою оболонкою може бути ліпопротеїдна мембрана.

Способи проникнення вірусів у клітини хазяїна:

• вірусні оболонки можуть зливатися з оболонкою клітини хазяїна, тоді ДНК чи РНК проникає у клітину, де відбувається синтез білків характерних для віруса;

• шляхом піноцитозу, при якому вірус разом із оболонкою потрапляє у клітину, оболонка віруса розщеплюється ферментами клітини, а нуклеїнова кислота ініціює синтез білка, характерного для віруса;

• деякі бактеріофаги (наприклад бактеріофаг Т4) мають особливу звужену ділянку оболонки, що здатна скорочуватись та впорскувати молекулу нуклеїнової кислоти всередину клітини хазяїна.

Віруси дуже видоспецифічні, і, більше того, у організмі хазяїна вони вражають лише певні клітини та тканини. Така специфічність можлива лише через те, що оболонки вірусів містять прикріпні білки, що здатні прикріплюватись до рецепторних ділянок оболонок певних клітин.

Вірусами викликаються такі хвороби людини як: грип, СНІД, віспа, кір, поліомієліт; хвороби тварин: чума худоби та птахів, сказ; деякі хвороби рослин.

П ріони – новий клас інфекційних агентів білкової природи, які не містять у своїй структурі нуклеїнових кислот і тим самим відрізняються від бактерій, грибів, вірусів та вірусоподібних частин. Пріони стійкі до різних фізико-хімічних впливів, в тому числі до: кип’ятіння, висушування, заморожування, хімічної обробки спиртами, формальдегідами, кислотами, УФ-опромінення, гама-випроміню-вання, гідролізу ферментами.

П

Пріон (електронна мікрофотографія)

ріонні хвороби – це група нейродегенеративних захворювань людини і тварин (губчаста енцефалопатія), які належать до групи повільних інфекцій і характеризуються ураженням центральної нервової системи, м’язової, лімфоїдної та інших систем і завжди закінчуються летально. Інактивація пріону наступає при автоклавуванні при температурі +138 °C протягом 60 хвилин, дії сухого гарячого повітря +160 °C протягом 24 годин, обробці 8 % розчином натрію гідроксиду при температурі 121 °C протягом 30 хвилин. Інші біологічні властивості збудника вивчені недостатньо.

13. Загальна характеристика прокаріотів

До надцарства Прокаріоти відноситься одне царство Дроб'янки, що об'єднує приблизно 4500 видів одноклітин­них організмів. Складається з двох відділів: Ба­ктерії та Ціанобактерії (Синьо-зелені водорості). Бактерії та синьо-зелені водорості відносять до прокаріот, оскільки у їхніх клітинах немає чітко оформленого ядра, а ядерна речовина (нуклеоїд) розміщена безпосередньо у цитоплазмі. З органел у прокаріотів наявні тільки рибосоми, основні обмінні процеси відбуваються на особливих мембранах, що утворюють впинання у цитоплазму, оточені прокаріоти клітинною стінкою, в основі якої муреїн – полісахарид, що за будовою нагадує целюлозу.

Взаємозв’язки прокаріот з іншими організмами можуть проявлятися як:

• мутуалізм (взаємовигідне співжиття, наприклад, синьо-зелені водорості та гриби, що утворюють лишайник);

• коменсалізм (один вид – коменсал використовує інший вид – хазяїна для регуляції його взаємовідносин з навколишнім середовищем, причому обмін речовин та антагонізм між ними відсутні, наприклад, кишкова паличка живе в кишечнику людини);

• паразитизм (один вид – паразит використовує інший вид – хазяїн як середовище існування чи джерело живлення; взаємовідносини між видами антагоністичні, наприклад, хвороботворні бактерії та організми у яких вони викликають хвороби).