Тема 4 абсолютні та відносні величини

Дані про розміри та кількісні співвідношення соціально-економічних явищ подаються за допомогою статистичних показників.

Статистичний показник – це узагальнююча характеристика явищ і процесів, в якій поєднується їх якісна та кількісна визначеність. Якісний бік показника визначається сутністю явища (що відбивається в його назві), а кількісний бік – числовим значенням та відповідною одиницею виміру. Якісний зміст показника поєднується з його числовим вираженням за допомогою моделі показника, що містить його назву, алгоритм розрахунку, одиницю, застосовувану під час вимірювання, а також місце та час, на який припадає явище чи процес.

Показники поділяються на види залежно від їх аналітичної функції, способу обчислення та ознаки часу.

За аналітичною функцією розглядають показники, що відбивають обсяг явища, його середній рівень, інтенсивність прояву, структуру, зміну в часі або порівняння у просторі.

За способом обчислення розрізняють первинні та похідні показники. Первинні визначаються зведенням даних статистичного спостереження й подаються у формі абсолютних величин. Похідні – обчислюються на базі первинних або інших похідних показників. Вони мають форму середніх або відносних величин.

Окрему групу становлять взаємообернені показники – пара характеристик одного і того явища, але прямий показник змінюється в напрямі зміни явища, а обернений – у протилежному напрямі.

За ознакою часу розрізняють інтервальні та моментні показники. Інтервальні характеризують явище за певний період часу (місяць, квартал, рік). Моментні показники характеризують явище за станом на певний момент часу. Інтервальні та моментні показники можуть бути як первинними, так і похідними.

Абсолютні статистичні величини характеризують розміри соціально-економічних явищ – обсяги сукупності чи обсяги значень ознаки – і є іменованими числами. Тобто кожну абсолютну величину вимірюють у певних одиницях: штуках, тоннах, гривнях тощо.

Залежно від мети дослідження та сутності досліджуваного явища застосовують натуральні, умовно-натуральні, комбіновані, трудові та вартісні одиниці. Абсолютні величини мають самостійне значення, а також є підгрунтям для обчислення відносних і середніх величин.

Відносні статистичні величини характеризують кількісні співвідношення між різнойменними чи однойменними показниками.

Кожна відносна величина являє собою дріб, чисельником якого є порівнювана величина, а знаменником – база порівняння. Відносна величина показує, у скільки разів порівнювана величина перевищує базисну або яку частку перша становить щодо другої, іноді – скільки одиниць однієї величини припадає на 100, на 1000 і т. д. одиниць іншої (базисної) величини.

Більшість відносних величин грунтуються на nорівнянні однойменних показників: відносні величини динаміки, просторових порівнянь, порівняння зі стандартом, а також відносні величини структури та координації. Співвідношенням різнойменних показників визначається лише відносна величина інтенсивності.

Відносна величина планового завдання – відношення величини показника, встановленого на запланований період до його величини, досягнутої в попередньому плановому періоді.

Відносна величина виконання плану – відношення між фактичним і плановим рівнями показників.

Відносна величина динаміки характеризує напрям та інтенсивність зміни явища у часі, визначається співвідношенням значень показника за два періоди чи моменти часу. При цьому базою порівняння може бути або попередній, або віддаленіший у часі рівень. Якщо значення показника зменшується, відносна величина динаміки буде меншою за одиницю.

Передумовою обчислення відносних величин динаміки є порівнянність даних за одиницею, якою їх виміряно (для вартісних показників – порівнянність цін), методикою розрахунку показника, масштабом об'єкта.

Відносні величини виконання плану, планового завдання і динаміки зв'язані між собою. Взаємозв'язок показників має вигляд:

Відносна величина інтенсивності характеризує ступінь поширення явища в певному середовищі. Це іменована величина, у котрій поєднуються одиниці, якими вимірюються чисельник і знаменник.

Відносна величина просторового порівняння характеризує відношення розмірів або рівнів однойменних показників за різними територіями чи об'єктами.

Базою порівняння може бути певне еталонне значення показника, норматив, стандарт, оптимальний рівень. Тоді визначається відносна величина порівняння зі стандартом. Будь-яке відхилення відносної величини від 1 чи 100 % свідчить про порушення оптимальності процесу.

Отже, для показників, які не мають визначеного еталона, базою порівняння може бути максимальне чи мінімальне значення або середня по сукупності в цілому.

Відносна величина структури характеризує склад сукупності за тією чи іншою ознакою і визначається відношенням розмірів складових сукупності до загального підсумку. Скільки складових, стільки відносних величин структури. Кожну з них окремо називають часткою, або питомою вагою, виражаючи простим чи десятковим дробом або у процентах.

Відносні величини структури адитивні. Сума всіх часток дорівнює одиниці, або 100% (якщо відносні величини структури виражені у %). Відносні величини структури порівнюються також у часі в межах порівняних складових. Так оцінюються структурні зрушення, тобто зміни у складі сукупності за певний період часу. Аналогічно можна порівняти структуру різних за обсягом сукупностей. Різницю між відповідними частками двох сукупностей називають процентним пунктом (п. п.).

Відносна величина координації характеризує співвідношення, пропорцію між розмірами окремих складових сукупності і показує кількість одиниць однієї частини сукупності, що припадає на 1 або 100 одиниць іншої, взятої за базу порівняння. Вибір бази порівняння довільний.

У порівняльному аналізі застосовують кратні співвідношення не лише абсолютних, а й відносних і середніх величин.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Натуральні одиниці – характеризують обсяги та розміри фізичних властивостей явищ (т, км, шт.).

Умовно-натуральні одиниці – характеризують зведені воєдино обсяги явищ з різним проявом споживних властивостей (кілокалорії, декалітри).

Комбіновані одиниці – характеризують складні явища з кількома вимірниками (кіловат-години, тонно-кілометри і т. ін.).

Трудові одиниці – характеризують витрати праці або часу на виробництво продукції (людино-години, людино-дні).

Грошові одиниці – характеризують обсяги явищ у вартісному виразі.

Процентні пункти – різниця між частками складових сукупності, порівнянних у часі.

Логічна формула середньої арифметичної – словесна формула; що розкриває сутність осереднювальної ознаки та відбиває характер алгебраїчного зв'язку між індивідуальними значеннями ознаки та її загальним обсягом.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які величини характеризують склад статистичної сукупності?

2. Чи можуть відносні величини визначатися на підставі середніх або інших відносних величин?