Тема 10 статистика ефективності виробництва

Економічна ефективність – найважливіший економічний показник, який характеризує рівень розвитку і раціональної організації економіки на основі інтенсифікації з метою підвищення продуктивності суспільної праці. Обчислюється як співвідношення між результатами виробничо-господарської діяльності, тобто ефектом і використаними для отримання цих результатів витратами. Збільшення цього відношення означає підвищення ефективності.

Ефект буває двох видів: виробничий (продукція у натуральному або вартісному виразі) та господарський – дохід, прибуток.

Макроеконамічні показники ефекту – валовий випуск (ВВ), валовий чистий продукт (ВВП, ЧВП), валовий чистий національний дохід (ВНД, ЧНД), валовий чистий наявний дохід (ВННД, ЧННД), валовий та інші прибутки (ВП).

Визначення ефективності за окремими видами діяльності має певну специфіку. У комерційній діяльності ефект визначаеться наловим доходом (ВД), що обчислюється як різниця між роздрібною ціною реалізації та оптовою ціною купівлі, помноженою на кількість реалізованих товарів, і чистим прибутком (ЧП), який розраховується за формулою:

ЧП=ВД – МВ – ФОП – ОП,

де МВ – матеріальні витрати; ФОП – фонд оплати праці; ОП – сума обов’язкових платежів (податки, збори, мито).

У банківській діяльності за ефект беруть додану вартість, що обчислюється як сума одержаних доходів (Д) або прибутків (П).

У категорії «витрати» виокремлюють ресурси та поточні витрати, а у складі ресурсів або авансованих витрат – середні обсяги необоротних засобів Зн.об, оборотних засобів Зоб та ресурси праці РП. До складу поточних витрат входять амортизація – А, вартість спожитої сировини, матеріалів, палива тощо – М, та обсяг оплати праці – ОП.

На макрорівні у складі витрат виокремлюють проміжне споживання – ПС, споживання основного капіталу – СОК і податки – П.

Зіставленням ефекту і витрат розраховують ефективність – відносну величину. Ефективність може вимірюватися прямою величиною, коли ефект у чисельнику, і оберненою – коли ефект у знаменнику.

На підставі даних про ВВП ефективність Е суспільного виробництва можна розрахувати щодо таких показників:

ресурсів (в однакових одиницях вимірювання)

поточних витрат

Економічну ефективність на макрорівні можна оцінити також за допомогою такої системи показників: ВВП/ВВ, ВВП/(ПС+СОК); ВВП/СОК, скориставшись обчисленнями за цим принципом показниками на основі інших наведених щойно показників ефекту макроекономічної діяльності.

Основним показником ефективності комерційної діяльності є рентабельність витрат, що обчислюється як відношення ЧП до витрат обертання. Ефективність банківської діяльності визначаеться як відношення доходу або прибутку до витрат на оплату персоналу, утримання основних фондів та інших витрат, а також коштів банку, кредитів тощо.

Мета підвищення ефективності – одержання додаткового ефекту завдяки інтенсивному використанню витрат, тобто економії ресурсів та поточних витрат.

Обсяг відносної економії ресурсів Р та витрат В визначається за формулами:

Вплив на динаміку ВВП рівня ефективності Е визначаеться за формулою:

а вплив на неї обсягу ресурсів:

Обсяг ВВП є результатом взаємодії витрат праці Т, продуктивності праці за обсягом валового випуску – ВВ (W) та частки ВВП у валовому випуску:

Отже, ВВП = WTdВВП. Застосовуючи метод ланцюговик підставлень, можна визначити вплив на динаміку ВВП наведених чинників за формулами:

Показник ефективності – середня величина. По країні в цілому він залежить від рівня ефективності за окремими регіонами, галузями й видами діяльності Еі, та відповідного розподілу витрат dі.

Вплив цих чинників аналізують, застосовуючи індекси ефективності:

індекс змінного складу

індекс фіксованого складу

який відбиває вплив на середню ефективність її динаміки в окремих підрозділах економіки;

індекс структурних зрушень

що визначає залежність середньої ефективності від зміни розподілу витрат.

Досліджуючи роль інтенсивних факторів економічного зростання, застосовують також апарат виробничих функцій, зокрема методику, засновану на застосуванні в розрахунках виробничої функції:

де К – виробничі фонди; L – чисельність зайнятих у матеріальному виробництві.

Коефіцієнти α і β характеризують залежність (еластичність) обсягу та динаміки продукції від обсягу та динаміки факторів виробництва К i L.

Тут можливі три випадки:

1) α + β > 1 – зі зростанням факторів у n раз випуск продукції зростає більш ніж у n раз, тобто зростання виробництва випереджує зростання сукупних витрат врахованих факторів виробництва. Цей тип відтворення означає зростання ефективності сукупних витрат суспільної праці, наявність інтенсивних джерел економічного зростання;

2) α + β = 1 – виробництво зростає в міру зростання сукупного обсягу авансових ресурсів. Це суто екстенсивний розвиток економіки;

3) α + β < 1 – випуск продукції зростає повільніше, ніж фактори виробництва. Знижується сумарна ефективність виробничих ресурсів, деінтенсифікується економічне зростання, що призводить зрештою до порушень нормальник умов функціонування економіки.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Ефект – кінцевий результат діяльності, що характеризується обсягом матеріальних благ і послуг, якість та асортимент яких відповідають потребам суспільства. Показниками ефекту є ВВП, ВНП, ВНД, реалізована продукція, дохід, прибуток та ін.

Ефективність суспільного виробництва – соціально-економічна категорія, що характеризує співвідношення ефекту і витрат його чинників - засобів та предметів виробництва, робочої сили.

Часткові показники ефективності – фондовіддача, фондомісткість, продуктивність праці, матеріаломісткість, ефективність інвестицій, упровадження нової техніки та природоохоронних заходів тощо.

Економія витрат – показник ефективності використання витрат; результат зниження питомих витрат, скорочення витрат і відходів тощо.

Абсоліотна економія витрат – різниця між фактичними та базовими витратами.

Відносна економія – різниця між фактичними витратами і базовими, скорегованими на динаміку ефекту.

Інтенсифікація виробництва – переважне зростання ефекту за рахунок інтенсивних чинників: підвищення фондовіддачі, продуктивності праці, рентабельності та ін.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. На конкретник прикладах поясніть, чим різняться ефект і ефективність.

2. У чому полягає відмінність між ресурсами та поточними витратами?

3. Перелічіть складові ресурсів та витрат.

4. Висвітліть спільне і різницю між ефективністю ресурсів та витрат.

5. Схарактеризуйте частинні показники ефективності по суті, за методами розрахунку та інтерпретацією.

6. У чому по суті, а також щодо методів розрахунку й інтерпретації полягає різниця між показниками абсолютної та відносної економії ресурсів і витрат?

7. Якими методами здійснюється факторний аналіз ефективності?

8. Як розраховується вnлив, що його чинить на динаміку ефекту зміна ефективності та витрат?

9. Як розраховується вплив, що його чинить на динаміку ефективності зміна ефекту та витрат?

10. Які результати аналізу, виконаного на основі виробничої функції, дають підстави для таких висновків:

а) ефективність зростає завдяки наявності відповідних інтенсивних джерел;

б) розвиток має екстенсивний характер;

в) спостерігається деінтенсифікація економічного зростання?

11. Назвіть показники ефективності комерційної діяльності та подайте їх економічну інтерпретацію.

12. Якою системою показників характеризується ефективність банківської діяльності?

13. За якими основними наnрямками виконують статистичний аналіз ефективності банківської діяльності?