ЗМІСТ

Вступ

Тема 1 Предмет і методологічна база статистики

1.1 Предмет статистики

1.2 Статистична методологія

Тема 2 Статистичне спостереження

2.1 Статистичне спостереження

2.2 Форми, види та способи спостереження

Тема 3 Зведення і групування статистичних даних

3.1 Зведення і групування статистичних даних

3.2 Графічні зображення

Тема 4 Абсолютні та відносні величини

4.1 Абсолютні величини

4.2 Відносні величини

Тема 5 Середні величини та показники варіації

5.1 Середні величини

5.2 Показники варіації

Тема 6 Ряди динаміки

6.1 Ряди динаміки

6.2 Індекси сезонності

Тема 7 Індекси

7.1 Індивідуальні та зведені індекси

7.2 Середньозважені індекси та індекси середніх величин

Тема 8 Статистика продукції

Тема 9 Статистика чисельності та продуктивності персоналу

Тема 10 Статистика ефективності виробництва

ВСТУП

Зростання обсягу інформації, її обробка на ЕОМ і використання в аналізі економіки, управління промисловими підприємствами і в багатьох галузях народного господарства висуває нові вимоги до статистики, підвищує її роль і значення серед інших економічних наук у формуванні кваліфікованого спеціаліста.

Програма курсу „Статистика” передбачає вивчення основ теорії статистики і промислової статистики.

Глибоке знання показників статистики і вміння користуватися ними, оволодіння методами статистичного аналізу є обов’язковою умовою підготовки кваліфікованих спеціалістів.

Мета – надання знань про методи збирання, оброблення та аналізу інформації стосовно соціально-економічних явищ і процесів.

Завдання – вивчення організації статистичних спостережень, методик розрахунків показників статистичного аналізу соціально-економічних явищ і процесів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: основні методи статистичного дослідження; освоїти методологію розрахунків і економічний зміст показників промислових підприємств; порядок використання статистичних методів і показників в аналізі економіки;

вміти: групувати об’єкти статистичних спостережень; будувати ряди розподілу; будувати статистичні таблиці; будувати лінійні і структурні діаграми; здійснювати розрахунки відносних величин; розраховувати середні величини та показники варіації; розраховувати показники ряду динаміки, середні показники ряду динаміки; розраховувати індекси.

Тема 1 предмет і методологічна база статистики

Статистика – суспільна наука, яка вивчає кількісний бік якісно визначених масових соціально-економічних явищ і процесів, їх структуру та розподіл, розміщення у просторі, напрям і швидкість змін у часі, тенденції та закономірності перебігу, щільність взаємозв'язків і взаємозалежностей.

У наведеному визначенні предмета статистики наголошується на двох принципових його особливостях: по-перше, статистика вивчає кількісний бік суспільних явищ і процесів, а по-друге, вона вивчає не поодинокі, а масові явища.

Кількісний бік суспільних явищ – це насамперед їх розміри. Кількісний бік суспільних явищ відбивається також співвідношенням їх розмірів.

Вивчаючи кількісний бік явищ, статистика відбиває його у своїх числових показниках: подає конкретну міру явищ, установлює спільні їх властивості, а також схожість і відмінність окремих характеристик, об'єднує елементи у групи, виявляє певні типи явищ.

Кількісний бік будь-якого суспільного явища нерозривно пов'язаний з його якісними аспектами, бо кількісна розмірність не існує без якісної визначеності.

Важлива особливість предмета статистики зумовлена масовістю суспільних явищ. Масові суспільні явища й процеси розглядаються як множина окремих елементів, що схожі за істотними властивостями. Завдання статистичного дослідження полягає у відшуканні узагальнюючих показників і встановленні закономірностей суспільного життя, які виявляються лише в певній множині.

Явища суспільного життя динамічні, їм притаманні безперервні зміни і розвиток. Протягом певного періоду змінюються розміри явищ, співвідношення і пропорції. Усе це означає, що кількісний бік суспільних явищ статистика вивчає в конкретних умовах простору і часу.

Теоретичну основу будь-якої науки, у тому числі й статистики, становлять основні поняття і категорії. Однією з найважливіших категорій статистики є статистична закономірність – це повторюваність, послідовність, порядок у явищах. Закономірності масових соціально-економічних явищ притаманні лише статистичним сукупностям. Об'єктивною основою їх існування є комплекс причин, які формують масовий процес: основних, спільних для всіх подій явища, що вивчається, та індивідуальних для кожного елемента окремо, але випадкових для маси. Якщо кількість подій велика, вплив випадкових причин взаємно врівноважується і закон стає наочним (видимим). Статистичні закономірності можуть стосуватися різних аспектів досліджуваних явищ. Так, розглядають:

1) закономірності розвитку (динаміки) явищ (зростання чисельності населення на Земній кулі, або зменшення кількості багатодітних сімей);

2) закономірності структурних зрушень (збільшення частки жінок у загальній чисельності безробітних або збільшення частки населення похилого віку в сільській місцевості);

3) закономірності поділу елементів сукупності (поділ населення за рівнем сукупного доходу, студентів за рівнем успішності, працівників підприємства за кваліфікацією);

4) закономірності зв'язку між явищами (залежність прибутку підприємства від обсягів реалізації продукції, рівня продуктивності праці від капіталоозброєності підприємства). Отже, статистичні закономірності виявляються лише в сукупностях.

Статистична сукупність – це певна множина елементів, поєднаних умовами розвитку й існування. Важливою властивістю статистичної сукупності є її неподільність. Це означає, що вилучення одного чи кількох елементів не порушує якісної основи статистичної сукупності.

У статистиці розглядають поняття однорідності сукупності. Воно відносне і зовсім не означає повної відповідності всіх одиниць сукупності, а йдеться лише про наявність для всіх одиниць сукупності основних властивостей. Одна й та сама сукупність одиниць може бути однорідною за однією ознакою і неоднорідною за іншою. Однорідність одиниць статистичної сукупності формується під впливом певних внутрішніх причин і умов. Однакові для всіх одиниць певної сукупності причини і умови існування становлять те спільне, що їх об'єднує. Водночас саме ці причини й умови формують те, що відрізняє одну одиницю сукупності від іншої. Найчастіше такі відмінності кількісні. Кількісні зміни значень ознаки при переході від однієї одиниці сукупності до іншої називають варіацією.

Статистичні сукупності мають певні властивості, носіями яких є окремі елементи – одиниці сукупності. Кожен елемент сукупності характеризується низкою ознак, значення яких змінюються від елемента до елемента або від одного періоду до іншого. Склад елементів і спосіб об'єднання їх визначають структуру сукупності.

Ознаки поділяються на кількісні та атрибутивні (описові, словесні, щодо яких існують відповідні типи шкал). Кількісна ознака може бути виражена числом. Для атрибутивних ознак вимірювання означає реєстрацію наявності, чи відсутності властивості, що вивчається.

Кількісні ознаки можуть бути дискpeтнuми або неперервними. До дискретних належать ознаки, що набувають лише конкретних, ізольованих значень. Неперервні ознаки мають будь-які значення в певних межах варіації.

Ознаки різняться за ступенем вимірюваності. Згідно з цим розроблено відповідні типи шкал.

Шкала – це засіб упорядкування та кількісного вираження ознак. Відомі такі типи шкал:

номінальна – шкала найменувань, де встановлюється відношення подібності елементів (порядок розміщення ознак значення не істотний). Номінальні ознаки, які мають лише два протилежних значення, називаються альтернативнuми;

порядкова (рангова) – шкала, що встановлює послідовність інтенсивності прояву ознаки (це відношення типу «більше ніж», «краще ніж»);

метрична – це звичайна числова шкала, яку використовують для вимірювання фізичних величин або результатів обчислення.

Вибір одиниці вимірювання залежить від природи, матеріального змісту явища, конкретних завдань дослідження та практичної доцільності.

Окремо взяті елементи будь-якої сукупності характеризуються практично необмеженою кількістю різних ознак, проте всі вони мають спільні властивості щодо мети дослідження, завдяки чому їх можна об'єднувати. Об'єднуючи елементи у сукупність, дістаємо якісно нові системні властивості. Вони відбивають спільність і відмінність, сталість і мінливість, повторюваність і неповторність властивостей, зв'язків і співвідношень елементів. Для того щоб дати їм відповідне пояснення, виміряти і оцінити, застосовують комплекси спеціальних методів і прийомів, притаманних лише статистиці.

Методологічною основою статистики є теорія пізнання, яка гpунтується на загальнофілософських і загальнонаукових принципах. Це означає, що статистика аналізує соціально-економічні явища та процеси не ізольовано, а в їх взаємозв'язку та взаємодії з іншими явищами. Виявляє чинники, які спричинюють варіацію значень ознаки в межах сукупності, оцінює ефекти впливу факторів і щільність причинно-наслідкових зв'язків.

Статистична методологія грунтується на поєднанні аналізу і синтезу. Аналізуючи сукупність елементів, виокремлюють і вивчають схожі риси та відмінності, поділяють елементи на якісно однорідні групи. За допомогою синтезу узагальнюють інформацію як за окремими групами, так і в межах усієї сукупності.

Особливості статистичної методології пов'язані, по-перше, з точним вимірюванням і кількісним описуванням масових суспільних явищ, а по-друге – з використанням узагальнюючих оцінок для характеристики об'єктивних статистичних закономірностей.

Будь-яке статистичне дослідження виконують послідовно у три етапи:

1) збирання первинного статистичного матеріалу;

2) первинна обробка, зведення та групування результатів спостереження;

3) аналіз здобутих зведених матеріалів.

Усі ці етапи пов'язані між собою, відсутність одного з них означає порушення логіки статистичного дослідження. На кожному етапі застосовують ті методи, які забезпечують глибоку й усебічну характеристику явища, що вивчається.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Предмет статистики становлять розміри і кількісні співвідношення між масовими соціально-економічними явищами, а також закономірності їх формування, розвитку, взаємозв'язку.

Завдання статистичного дослідження – відшукання узагальнюючих показників і виявлення закономірностей соціально-економічних явищ і процесів у конкретних умовах місця і часу.

Ознака – загальна властивість, риса або особливість одиниць сукупності, що її можна вивчати та вимірювати.

Одиниця сукупності – первинний елемент об'єкта, носій ознак, які вивчаються.

Варіація – коливання значень ознаки від елемента до елемента в межах сукупності.

Статистична методологія – комплекс спеціальних, притаманних лише статистиці методів і засобів дослідження.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке статистика? Чому статистика належить до суспільних наук?

2. Визначення предмета статистики. Чим предмет статистики відрізняється від предмета будь-якої іншої науки?

3. Чому статистика вивчає масові явища і процеси? У чому полягає принцип масовості?

4. Як виявляється статистична закономірність? Наведіть приклади різних закономірностей, поясніть іх особливості.

5. Чим відрізняється статистична сукупність від будь-якої іншої? Наведіть приклади.

6. Шкали вимірювання ознак. Наведіть приклади.

6. Чому статистика вивчає явища і процеси суспільного життя в конкретних умовах простору і часу?

6. Сутність варіації. Наведіть приклади ознак, що варіюють.

6. Як статистика поєднує особливості статистичної методології - аналіз і синтез?

10. Які етапи виокремлюють у статистичному дослідженні? Що їх об'єднує?