3. Закони та категорії соціології

Маючи об'єктом вивчення суспільство, соціологія виявляє у зв'язках, відносинах між людьми багато чого загально необхідного, незмінного, стійкого, повторювального. Такі зв'язки та відносини, що мають переважно причинно-наслідковий характер, дістали назву закономірних, а в науці позначаються поняттям "соціальний закон".

Соціальні закони - це вираження істотних, необхідних, систематично відновлюваних відносин як у середині соціальних явищ та процесів, так і між ними. На думку вчених, соціальні закони слід розглядати як об'єктивні правила, основу яких утворюють інтереси, мотиви, прагнення людей до задоволення власних потреб у поліпшенні умов існування, у безпеці, у визнанні з боку оточення, у самовираженні та самопізнанні.

На відміну від законів природи, які діють із силою природних стихій, особливість соціальних законів полягає в тому, що вони виявляються у свідомій діяльності людей, не втрачаючи при цьому об'єктивності. Тому вчені доходять висновку, що в дійсності соціальні закони не є раз і назавжди даними, абсолютно незмінними; вони схоплюють, фіксують певні тенденції вірогідного зв'язку. Найчастіше соціальні законі розглядають як закони-тенденції.

Отже, соціальний закон слід тлумачити як фундаментальнее поняття соціології, як важливий методологічний орієнтир у людському пізнанні над органічного світу.

У науці існують різні підходи до структури соціальних законів. Так, ще О.Конт виділяв дві групи законів: закони соціальної статики, що відтворюють функціонування соціальної системи і окремих складових елементів та закони соціальної динаміки, які пояснюють соціальний розвиток та соціальні зміни.

Відома також структура соціальних законів за ступенем їхньої дії:

* загальні, що діють протягом усієї історії, їх ще називають загально соціологічні;

* специфічні, щодіють на певних історичних етапах розвитку суспільства, або у певних типах суспільств.

Найбільш розповсюдженою у сучасній соціології є точка зору, згідно з якою виокремлюють п'ять груп законів:

* закони, що констатують співіснування соціальних явищ (наприклад, якщо має місце ринкова економіка (продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку), то наявна соціальна диференціація);

* закони, що встановлюють тенденції вірогідного зв'язку (наприклад, впровадження інформаційних технологій вимагає структурної перебудови економіки);

* закони функціональні, що встановлюють зв'язки між основними елементами соціального об'єкта (наприклад, демократичний політичний режим зумовлює політичний, економічний плюралізм (соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві.);

* закони, що стверджують можливість або вірогідність зв'язків між соціальними явищами (наприклад, рівень злочинності і суспільстві є змінним і коливається разом з економічними циклами).

* закони, що фіксують причинний зв’язок між соціальними явищами ( наприклад високо економічне суспільство спричинює тенденцію зростання злочинності всередині).

Пізнання соціальних законів призводить до прогнозованості розвитку суспільства, значно посилює роль та значення передбачення у соціології.

Будь-яка наука - це мислення у поняттях, понятійне мислення.

Поняття(категорії) соціології— це форми мислення, які відображають найбільш суттєві властивості, сторони, відношення предметів, явищ і мають вираження у мовній формі. Саме за допомогою основних категорій ми можемо розкрити предмет науки, який фактично є понятійною (концептуальною) схемою соціальної реальності, відтвореною на теоретичному рівні.

Виділяють декілька основоположних категорій соціології. Виходячи з предмета даної науки, чільне місце у низці категорій належить поняттю «соціальне». Основні значення його такі: відтворення сутності суспільного життя як такого; позначення «речовини», що виникає як результат спілкування людей один з одним, взаємодії груп, інститутів тощо;

віддзеркалення відносин рівності або нерівності індивідів та груп у суспільному житті;

фіксація особливого аспекту всіх суспільних відносин, які кваліфікуються як соціально-економічні, соціально-політичні, соціально- культурні тощо.

Серед інших базових категорій виокремлюють наступні:

* соціальна дія - найпростіша одиниця соціальної діяльності людей, яка пояснює дії індивіда, що орієнтовані на інших людей (соціальні дії завжди взаємні, а не однобічні);

* соціальна взаємодія - поведінка індивіда або групи, яка виражає характер та зміст відносин між людьми або групами, що розрізняються соціальним статусом та роллю;

* соціальні відносини - певна стійка система зв'язків між індивідами, яка склалася у процесі їхньої взаємодії;

* соціальна система - структурний елемент соціальної реальності, певне утворення, основними елементами якого є люди, їхні зв'язки та взаємодії, які утворюють одне ціле;

* соціальна спільність - відносно стійка сукупність людей, що являє собою певну форму людського співжиття.

Поряд з цими категоріями у соціології широковживаними є такі категорії, які обслуговують інші суспільні науки: статус, роль, норма, соціалізація, девіація (широкий спектр відхилень поведінки особистості від традиційних у даному суспільстві нормативів поведінки. Відхилення у сексуальній поведінці тепер називають парафіліями) тощо.