Тема 7. Міжнародні відносини елліністичних держав.

280-220

р. до н.е.

Перша система міжнародних відносин у локальному масштабі.

Період епігонів - дітей діадохів - називається також періодом еллінізму. Основні актори - Єгипет (держава Птоломеїдів), держава Селевкідів, Македонія, Епір, Каппадокія, Родос, Афіни, Спарта, Понт (царство, засноване Мітрідатом 1 бл. 280 р. до н.е.), Віфінія (царство, засноване Нікомедом у 279 р. до н.е.), Пергам (царство, засноване Евменом 1 у 263 р. до н.е.), Етолійський союз (з 367 р.), Ахейський союз (з 280 р.: Сікіон, Коринф, Аргос, Егіна). Всі елліністичні держави мають загальну основу - грецька мова, традиції, культура. При цьому йде боротьба всіх з усіма, перемагає сепаратизм. Як і раніше серед методів зовнішньої політики переважають військові. Особлива увага приділяється армії й флоту. Упор робиться на найманців-галатів. За складом армія включає піхоту, кінноту, бойових слонів. Битв відбувається більше на суші. Флот відіграє меншу роль. Сильний флот був у Єгипту династії Птоломеїв (близько 200 кораблів). В елліністичний час вітаються військові хитрощі, правила чесного бою вважаються віджилими. Арат Сікіонський - вождь ахейців - зразковий представник нового часу. Професія дипломата ще не склалася. Головними діючими особами залишаються наближені до царя та його родичі. Від дипломата були потрібні знання етикету, мов, ораторське мистецтво, знання класичних гомерівських поем. Як і раніше дипломати виконували функції шпигунів. Недоторканність послів існувала в теорії, але на практиці їх вбивства були широко поширені. Міжнародне право ще не сформувалося, але були деякі його елементи: третейський суд, спадкоємне право, недоторканність учасників ігор, обмін полоненими, оголошення війни, привід до війни.

80-70-ті p. III ст. до н.е.

1. Від боротьби за «всесвітнє панування» до «малої політики».

Головними гравцями стають держава Селевкідів, Македонія, Єгипет, Епір. Пірр Епірський - єдиний елліністичний правитель, що ставив завдання заново об'єднати всі елліністичні держави, створити універсальну монархію, відновити державу Александра.

280 p. до н.е.

Війна Антіоха I Селевкіда, царя Азії, з Нікомедом, царем Віфінії.

Нікомед засновує своє царство за допомогоюю закликаних ним галатів (кельтів).

280 p. до н.е.

Початок воєн Македонії з варварами-галатами.

Галати намагаються поводитися вже не як найманці, а як завойовники. Елліністичні держави воюють між собою й з галатами. Але в результаті 1 походу галати були розбиті македонським царем Птоломеєм Керавном (сином Птоломея 1, царя Єгипту), однак сам цар був убитий.

279 p. до н.е.

2 похід галатів.

Захоплення Фессалії. Перемога Бренна біля Фермопіл, поразка біля Дельф. Самогубство Бренна, відступ галатів в Азію.

276 p. до н.е.

Розгром галатів Антіохом I.

З погрозою з боку галатів було покінчено.

276-272 p. до н.е.

1 Сирійська війна: Птоломей II, цар Єгипту, проти Селевкідов.

Привід: Птоломей 2 женився на своїй рідній сестрі Арсиної, удові фракійського царя Лісімаха; так Птоломей придбав право на спадщину Лісімаха, привласнену Селевкідами. Причина: боротьба за Сирію держави Селевкідів і Єгипту. Формується одна із двох основних пар супротивників. Почав війну Антіох 1, захопивши Дамаск (Єгипет). Війна закінчилася на користь Селевкідів.

274-272 p. до н.е.

Походи Пірра Епірського проти Спарти й Македонії.

Похід Пірра в Італію був невдалим, тоді він рушив проти Антигона Гоната, царя Македонії. Гасло: звільнення Греції від македонців. Облога Спарти, союзника Македонії. Відхід Пірра до Аргосу й загибель під час нічної битви на вулицях міста.

Кінець спроб відновити імперію Александра. Зі смертю Пірра ідея універсальної монархії вмирає. Перемога принципу сепаратизму.

60-ті p. III ст. до н.е.

2. Македонія проти греків.

Основні актори залишаються тими ж, але додаються Афіни, завдяки тому, що в них з'являється новий харизматичний вождь Хремонід. Причиною конфліктів стала активна політика Антигона Гоната, що розсаджував у Греції своїх «друзів». Це викликало невдоволення Спарти, що знайшла союзників на Пелопоннесі, Криті, Єгипті й в Афінах. Тож у війні брала участь більша частина елліністичного миру.

268-261 p. до н.е.

Хремонідова війна.

268-267 p. до н.е.

Блокада Афін Антигоном Гонатом.

Спроба Єгипту допомогти Афінам не вдалася, їхній флот не зміг прорвати блокаду. Але Антигон Гонат пішов, відвернений заколотом галлів у Мегарах.

265 p. до н.е.

Битва біля Корінфа спартанців проти македонців.

Розпад Пелопоннеського союзу. Афіни зрештою врятував Епір, що почав спустошувати македонські землі. Антигон Гонат уклав із греками мир і поспішив додому.

262 p. до н.е.

Розгром Епіра й Афін.

Син-підліток Антигона Гоната Деметрій успішно розгромив Епір. У цей час Антигон Гонат зненацька повернувся під Афіни й взяв місто, порушуючи мирний договір.

261 p. до н.е.

Мир з Афінами.

В Афінах розташований македонський гарнізон. Втеча Хремоніда в Єгипет.

260-247 p. до н.е.

3. Селевкіди й Македонія проти Єгипта.

Привід: у державі Селевкідів умер Антіох 1. Єгипет, користуючись цим, захоплює частину Малої Азії й Кірену. Причина - національні завдання основних учасників МВ. Селевкіди завоювали східну частину імперії Александра. Головне завдання - не розширюватися, а утримати величезні території. У Єгипта завдання - розширитися; виникає територіальний конфлікт із Селевкідами. Македонія - найбільша держава і її завдання також утримати свої території. Грецькі поліси хочуть зламати рівновагу. Створюється Ахейський союз, до якого приєднуються все нові й нові поліси. Основну роль починає грати Сікіон, коли з'являється Арат, який очолив всіх греків, що не могли терпіти довше тверду політику македонців. Аратові вдається консолідувати греків, зміцнити мир з Єгиптом. Тож формуються дві основні пари супротивників: Селевкіди і Єгипет, Македонія й греки (Спарта, Афіни, Коринф). На 3 етапі склалися також 2 пари союзників, але між собою їх нічого не зв'язувало. Новим у МВ стає ріст зрадництв, порушень правил чесного бою. Македонці й грецький мир найбільше це практикують, менше - Селевкіди і єгиптяни.

260-255 p. до н.е.

2 Сірійська війна.

Антигон Гонат переміг єгиптян у битві під Андросом. Антіох 2 завоював Ефес, Кілікію, Памфілію, Іонію. Кіпр, Крит, Кіклади переходять у сферу впливу Селевкідів. Єгипет переходить до дипломатичних маневрів.

248 p. до н.е.

Заколот Коринфа проти Македонії.

Заколот очолює племінник Антигона Гоната цар Александр; імовірно Антигон його отруїв і почав переговори з його літньою вдовою Нікеєю. Антигон обіцяв їй шлюб з його сином Деметрієм, і під час шлюбного бенкету захопив Коринф і перебив заколотників.

248 p. до н.е.

Заколот Сікіона. Арат Сікіонський – союзник Ахейського союзу і Єгипта.

247 p. до н.е.

Зміцнення союзу Македонії й Селевкідів.

Шлюб Деметрія, сина Антигона Гоната, зі Стратонікою, сестрою Антіоха II. Єгипет у свою чергу заохочує антимакедонські рухи в Греції.

246-241 p. до н.е.

4. Єгипет проти Селевкідів.

3 Сирійська війна.

247 p. до н.е.

Привід до війни: Лаодіка, перша дружина Антіоха II, убиває колишнього чоловіка, його другу дружину, єгипетську принцесу Береніку, і їхнього малолітнього сина, щоб посадити на престол свого сина Селевка. Він править під ім'ям Селевка II.

246 p. до н.е.

Птоломей III, брат Береніки, виступає в похід проти Селевкідів під приводом допомоги сестрі (уважається, що він використав «псевдо-Береніку» й карав від її імені). Птоломей пройшов фактично без бою половину Азії - від Геллеспонта до Вавилона. Але був змушений повернути через заколот у Єгипті.

243 p. до н.е.

Арат Сікіонський взяв Коринф, союзника Македонії.

242 p. до н.е.

Ахейський союз і Спарта уклали угоду проти Македонії.

242 p. до н.е.

Невдалий похід Селевка II проти Птоломея III.

241 p. до н.е.

Мирний договір Селевкідів і Єгипта.

Єгипет розширює свої території за рахунок Малої Азії й Сирії й стає імперією № 1. Його головний союзник - Ахейський союз на чолі з Аратом Сікіонським.

30-ті p. III ст. до н.е.

5. «Темне десятиліття».

Боротьба Селевка II з матір'ю й молодшим братом Антіохом «Шулікою».

В 238 р., скориставшись боротьбою Селевка й Антіоха, від держави Селевкідів відкладаються Парфія (території сучасних Південної Туркменії й Північно-Східного Ірана) і Бактрія (сучасний Афганістан). Поразка Селевка від Антіоха в битві під Анкарою (236). Галати й Пергам грабують державу Селевкідів. Антіох бореться із Селевком і Атталом Пергамським, біжить у Єгипет, потім з Єгипту; зрештою Антіох був убитий галатами (227). Невдалий похід на Парфію Селевка 2 (228). Смерть Селевка 2 (226).

239-229 p. до н.е.

Деметрієва війна.

Смерть Антигона Гоната приводить до повстання греків проти Македонії. Провідна роль належить Арату, що не розуміє, що таке принципи в політиці й легко міняє своїх союзників. Бойові дії відбуваються в Аттиці, на Пелопоннесі (проти Спарти). Наприкінці 30-х рр. союзниками Македонії залишаються тільки Аргос і Афіни. Смерть Деметрія (229). Боротьба із греками послабляє Македонію.

До кінця 30-х рр. до н.е. Селевкіди й Македонія занепадають. В 20-х рр. до н.е. вони ставлять завдання повернути колишній вплив.

20-ті p. III ст. до н.е.

6. Македонська агресія в Греції.

Македонія веде боротьбу з Єгиптом за панування в Малій Азії й на островах Егейського моря.

229 p. до н.е.

Вторгнення римлян в Іллірію – новий фактор МВ в елліністичному світі.

229-221 p. до н.е.

Клеоменова війна.

Антигон Досон, регент, а потім цар Македонії, складає союз з Етолією і Спартою проти Ахейського союзу. Йому допомогли демократичні реформи Клеомена в Спарті (226).

225 p. до н.е.

Перемога Клеомена при Дімах (Ахайя) над ахейцями.

Арат різко міняє політику й складає союз із Македонією проти Спарти.

Перемоги Клеомена в Аргосі, Трезені, Епідаврі.

Коринф, незадоволений Аратом, відкрив ворота Клеомену. Арат кличе на допомогу Антигона Досона.

224 p. до н.е.

Македонці в Греції. Клеомен повернувся в Спарту. Македонська реакція.

221 p. до н.е.

Поразка Клеомена III під Селласією.

Завзятий бій закінчився перемогою Македонії та Ахейського союзу. З 20 тис. спартанців залишилося 200 чоловік. Втеча Клеомена в Єгипет. Створення Союзу еллінських держав під егідою Македонії (без Етолії й Афін). Смерть Антигона Досона. Смерть Птоломея 3. Птоломей 4: згортання зовнішньополітичної активності Єгипту; убивство матері, брата, дружини-сестри. Арешт Клеомена, його самогубство (220).

220 p. до н.е.

Ахейський союз, Єгипет, Македонія й Селевкіди ослаблені. Цим користуються зовнішні сили: на елліністичний світ зі Сходу нападає Парфія (держава, заснована Аршаком 1 у 247 р. до н.е. з врахуванням традицій Ахеменідів), а із Заходу - Рим.

220-30 р. до н.е.

Занепад світу елліністичних держав. На передній план виходять східні держави і культури. Підкорення усіх земель Римом.