Тема 3. Складання системи міждержавних відносин в антічній греції

XVI - 1 пол. XV ст. до н.е.

1. Мінойська цивілізація.

Зароджується в 30 ст. до н.е. Крит являв собою безліч роздроблених держав. В 20 ст. до н.е. виділяється 1 царство - Кносс. Уперше в культурі Кносса з'являється поняття індивіда – особистості, а також визнання права індивіда на власність. Це принципово відрізняє Крит від тих держав, що були раніше. На Сході головне - держава, на Заході головне - особистість і її права. Економіка острівної цивілізації розвивається подвійно: 1 - сільське господарство; 2 - морська торгівля. По-перше: на Криті складається так звана «середземноморська трійця» - ячмінь, виноград, оливки. Дуже незначно використовується пшениця, горох, сочевиця. При цьому була велика розмаїтість фруктів. По-друге: ріст торгівлі пов'язаний із проникненням критян на Схід. Вони торгують із материковою Грецією, Сирією та Єгиптом. Їх манило Східне Середземномор'я, особливо місто Бібл. Вони вивозили зброю, свої ремісничі вироби, особливо бронзові. Розвивалося суднобудування. Поступово Крит стає могутнім у військовому плані, забезпечує безпеку морських шляхів від Мікен до Лівії і Єгипту. Крит панує на морі (талассократія). В 18-15 ст. Крит став імперією, керував Кікладськими островами. Династія Міносів. Мінос - титул критського царя, а не ім'я. Звідси назва «мінойці» - місцеве автохтонне населення, відмінне від грецького. Мінос одержує данину із греків за захист. Під час збору данини на Крит попадає легендарний цар Тезей, що переміг Мінотавра. Релігійні уявлення критян були пов'язані з їхніми несприятливими умовами життя (землетруси). Лабіринт - палац у Кноссі, триповерховий комплекс із півтори тисяч кімнат (16 тис. кв. м), оснащений трубами гарячої води й каналізацією. Поступово у зв'язку із землетрусами клімат острова змінився, став менш сприятливим для с/г. Зовнішні завоювання. Протягом 15 ст. до н.е. Крит завойовують ахейці, в 12 ст. - дорійці. Після них мінойська культура остаточно зникає. У Біблії критяни, що бігли на Схід, згадуються як філістимляни, у Гомера - як пеласги (звідси назва узбережжя Ханаана - Палестина).

XV - XIII ст. до н.е.

2. Ахейська/мікенська цивілізація.

Зароджується в 30 ст. до н.е. Уважається першою власне грецькою цивілізацією. Історично автохтонні племена, що жили на території материкової Греції до ахейців - пеласги, які мають загальне коріння із балканськими народами, трипільцями. Ахейці (еолійці), як і іонійці, приходять із північного сходу, створюють маленькі міста-держави відповідно на Пелопоннесі, в Аттиці й Середній Греції. Було близько 400 міст-держав, головне поселення – царські Лерни. Розвивається сільське господарство, морська торгівля. В 17 ст. в Арголіді виділяються Мікени, які часто називають «царські Мікени» або «золоторясні Мікени». З Мікенами пов’язані перші грецькі міфи (Атріди, Персей, Едіп, Семеро проти Фів, Єлена, Менелай). Мікенці - найвдаліші мореплавці, які налагоджують зв'язки із Критом, Фінікією, Єгиптом, Європою (вироби ахейців знайдені навіть в Англії). Заважала залежність від поставок з Азії, з Єгипту (продукти харчування, залізо, що цінується дорожче, ніж золото, тому що греки не вміли його виробляти). Той, хто контролює торгівлю залізом, - контролює державу. Причина Троянської війни - боротьба за торговельні шляхи. Агамемнон (12 ст. до н.е.) – вождь загальногрецької експедиції, що відкрила шлях грекам у Малу Азію. Початок боротьби греків і фінікійців за панування над морем («народи моря» за єгипетськими джерелами 14-12 ст. - пеласги/філістимляни, данайці, ахейці, тевкри, етруски, сарди, лідійці). В цей час починає виникати протиставлення еллінів варварам. Незабаром приходять варвари-дорійці й руйнують мікенську цивілізацію. Ахейці як відособлена етнічна група збереглися тільки в гірській Аркадії, а іонійці – в Аттиці. Більша частина ахейців перебирається в Малу Азію й засновує Смірну, Ефес, Мілет, Галікарнас, Колофон; іонійці засновують свої поселення на островах Хіос, Самос, Родос.

XI - IX ст. до н.е.

3. Гомерівська Греція.

«Темні століття» (Дж.Мюррей). Ахейці були витіснені дорійцями на Іонійські острови, в Аттику, Евбею, на Кіклади. За рівнем культури дорійці, що прийшли з Македонії, уступали попереднім племенам. 11-10 ст. - занепад культури. Патріархальний Пантеон. Міфи про героїв (Геракл, Тезей, Прометей, аргонавти). Забули фігурну кераміку, будівництво з каменю, писемність. «Царі» (басілеї) - це просто вожді громад, ті, хто мав отару овець і клаптик землі. Процвітає піратство, почесна справа царів, але грецькі округлі човни були мало пристосовані для плавання у відкритому морі. Грабували Егеїду, Північну Африку, але не занадто успішно. Однак грецьке відродження починається там, де оселилися іонійці - на західному узбережжі Малої Азії в 9 ст. до н.е. Мала Азія стала культурним центром грецького світу через родючі ґрунти, сприятливий клімат, вигідне стратегічне положення, близькість до давньосхідних цивілізацій. 9 ст. - початок епохи заліза. Греки-переселенці здобувають перемогу завдяки новому способу ведення бою: кіннотники із залізною зброєю проти бойових колісниць із бронзовою зброєю. Виникає алфавіт. За основу був узятий семітський (складався тільки із приголосних, греки додають голосні). На рубежі 9-8 ст. виникає розподіл еллінського миру на 3 частини: 1 - на узбережжі Малої Азії перебувають племена іонійців (Мілет); 2 - дорійці на півострові Пелопоннес (Спарта); 3 - ахейці (Середня Греція).

IX - VII ст. до н.е.

4. Архаїчна Греція.

Джерела: Гесіод «Праці й дні», Аристотель «Афінська політія», Плутарх «Солон», Гомер «Іліада» і «Одиссея».

З Х ст.

до н.е.

Колонізація.

Першими колоністами були фінікійці в 12 ст. (від Тіра у Східному Середземномор’ї до Гадіра в Іспанії). В 8 ст. фінікійці освоюють шлях навколо Африки. Греки можуть уважатися колоністами з 10 ст., з освоєння Малої Азії.

Анатолія (Мілет, Стара Смірна), Еоліда, Іонія, Хіос, Лесбос.

Саме колонізація стала основою для виникнення загальногрецького самоусвідомлення. У часи Гомера (8 ст. до н.е.) греки знали тільки еллінський мир; Італія вже була неймовірно далекою країною. Але через перенаселення Греції й вичерпання можливостей колонізації Малої Азії виникає необхідність колонізації Заходу. Бажання одержати додаткове джерело харчування стало одною з основних причин колонізації. Насамперед греків цікавили вільні території, придатні для с/г. Перший тип колоній - апойкія (висілки). Мегара була заснована дорійцями, Сиракузи - Коринфом (оповідання Архілоха про коринфянина Ефіопа, що на шляху в Сиракузи свій земельний наділ віддав співтрапезникові за медяний корж). Другий тип - емпорія (факторія, торговельний пункт). Могли створюватися не тільки на порожніх місцях, але й там, де вже були східні цивілізації. Аль-Міна була заснована евбейцями. На північному узбережжі Африки набувають значення Кірена і Навкратіс. В колоніях не існувало центрального правління, воно залежало від метрополії. Найбільшу активність виявив Мілет: він заснував більше 90 колоній на узбережжі Чорного моря. Найбільш розвинені економічні центри - Евбея, Егіна, Самос, Родос, Коринф, Мілет, Ефес. У період архаїки починає бурхливо розвиватися суднобудування. 2 типи військових судів: пентеконтери (від 50 веслярів), триери (200 веслярів і більше). Торговельні судна будувалися більш круглими, ніж військові. 4 типи взаємин греків з місцевим населенням: 1) залежність завойованих (ілоти в Лакедемонії); 2) особисто вільні негромадяни (перієки); 3) приватновласницькі раби (1-й ринок рабів - Хіос); 4) добровільна трудова кооперація. Колонізація приводить до промислового підйому, виникнення класичних полісів і полісної демократії (Самос, Коринф, Мілет, Ефес).

1. Східне Середземномор'я

XII - IX ст. до н.е.

Мікени – Кіпр – Левант - Палестина.

Фінікія – Кіпр – Крит – Аргос – Фіви - Кіфера.

Фінікійці були самими вмілими мореплавцями стародавності, першими здійснили кругосвітню подорож в 6 ст. до н.е. Перші грецькі факторії виникають у Східному Середземномор'ї (нееквівалентний обмін на користь греків). Греки виконують також функцію морських перевізників.

з VIII ст. до н.е.

Греки в Середземномор'ї. Афіни, Евбея, Кіклади – найбільш активні колонізатори.

Усього: в Сирії й Фінікії - 24 факторії греків - купців і ремісників; в Памфілії й Кілікії - землеробні колонії аргосців і родосців (Тарс).

2. Ассирія, Вавилон, Іудея, Ізраїль.

Головні міста - Тір, Сідон.

Греки намагалися підірвати могутність Ассирії, при цьому в джерелах любили перебільшувати свої успіхи. Пізніше греки допомагали ассирійцям у будівництві флоту.

Повстання в Ашдоді під проводом грека – кіпріота.

707 p. до н.е.

Саргон II завоював Ізраїль і Кіпр.

698 p. до н.е.

Кілікія повстала проти Сінаххеріба, іонійці їх підтримали.

696 p. до н.е.

Похід Сінаххеріба до Перської затоки. Похід проти Еламу.

Нововавилонське царство. Навуходоносор II (605-562). Фалес у Вавилоні.

VII ст. до н.е.

Факторії іонійців в Іудеї й Ізраїлі. Греки – посередники при викупі іудеїв з Тіра й Сідона. Греки-найманці й охорона на кордонах проти Єгипту й скіфів.

3. Єгипет.

Перше поселення греків у Єгипті - Дафни – за часів Псамметіха I (664-610), правителя Саїса.

Релігійні вірування єгиптян диктували абсолютну відокремленість від не-єгиптян. Шлюби з греками вважались неприпустимими, навіть спільні трапези й т.п. Усе міняється під час правління Амасіса. Він змінив традиції спілкування із греками, оженився на киренській принцесі.

Навкратіс - при Амасісі (570-526).

При Нехо (610-595) – історія Езопа й Родопіс.

605 p. до н.е.

Греки беруть участь у боротьбі Єгипта й Вавилона.

595-589 p. до н.е.

Похід у Нубію Псамметіха II.

VIII-VII ст. до н.е.

4. Захід (Велика Греція).

Сицилія. Куми. Неаполь. Тарент. Массалія.

2 пол. VII ст. до н.е.

5. Північний Схід.

Борисфен (о. Березань). Ольвія. Тіра. Фанагорія. Гермонасси. Феодосія. Тірітака. Гераклея. Херсонес.

Східні впливи.

Матеріальна культура.

Фігурна кераміка, дорійський ордер в архітектурі, мармурова скульптура, кораблебудування, обробка заліза.

Міфологія.

Із Шумеру й Аккаду - цикл міфів про Кадма, Європу, Фенікса, Гармонію, Актеона, Беллерофонта, Ікара, Ясона й Медею, Хірона; з Фінікії - культ Діоніса, Асклепія, Афродіти, Адоніса. В «Теогонії» Гесіода - запозичення з епосу «Енума Еліш», в «Працях і днях» - з Біблії.

Наука. Анаксімандр, Гекатей Абдерський, Манефон, Фалес, Піфагор, Солон, Платон: подорожі в Єгипет, Вавилон, Кілікію.