2. Аналіз рішення суду.

Аналіз рішення суду – це індивідуальна робота з основним документом цивільної справи, яка здатна розвити в осіб, які навчаються, жвавий інтерес до вивчення теорії, переконати їх у тому, як важко без міцних теоретичних знань вирішувати конкретні правові питання, орієнтуватися в різноманітних цивільних ситуаціях та розв’язанні інших питань цивільно-правового характеру.

Для виконання цього завдання студент повинен знайти рішення суду (або інше рішення суду за підсумками розгляду цивільної справи), яке відповідає певній темі заняття, а потім розписати: на які цивільно-правові норми Загальної частини містяться посилання у тексті рішення; визначити дію цивільного закону у часі та у просторі; визначити зміст ознак цивільних правовідносин та ознаки його складу тощо. Якщо для аналізу обрано рішення суду, яке було переглянуто в апеляційному або касаційному порядку, то слід зазначити, яких помилок припустився суд першої або апеляційної інстанції при застосування норм матеріального права. Для пошуку необхідного матеріалу рекомендується звертатися до Єдиного реєстру судових рішень (Інтернет-ресурс) та вивчати щомісячні випуски Віснику Верховного Суду України.

3. Здійснення порівняльно-правового аналізу цивільного законодавства України та зарубіжних країн з питань, що стосуються однієї з тем модулю у вигляді схеми або таблиці.

Такий вид роботи передбачає впорядкування законодавчого матеріалу, його умовну систематизацію з визначенням схожих і відмінних рис, які характери­зують те чи інше цивільно-правове питання в Україні та в інших країнах світу. Виконання даного завдання повинно мати в своєму складі коротку характеристику питання, що порівнюється.

Схематичний виклад певного питання з теми дисципліни дозволяє стимулювати творче мислення, розвивати навички аналітичної роботи та вміння вільно орієнтуватися в нормативному матеріалі. За допомогою схем і таблиць особи, які навчаються, мають змогу найефективніше застосувати порівняльний метод у дослідницькій роботі.

4. Розв’язування задач.

Розв’язати задачі вказані викладачем. Вирішення задач передбачає аналіз та оцінку конкретних ситуацій, ознайомлення із рекомендованими нормативними актами та підготовку кваліфікованої відповіді

Зразок розв’язання задачі

Задача

Гаврилова видала довіреності Демиденко і Катющенко на отримання грошових вкладів у відділеннях Приватбанку в місті Києві. Незабаром вона померла. Її стали вимагати повернення їм виданих довіреностей або отриманих за ними грошей. Коли довірительки відмовились виконати їх вимоги сестри пред'явили позов про визнання довіреностей недійсними і стягнення з Демиденко і Катющенко одержаних сум, вказавши, що Гаврилова в момент оформлення довіреностей внаслідок хворобливого стану не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними. Суд позов не задовольнив, оскільки, як встановила судово-психіатрична експертиза, Гаврилова. розуміла значення своїх дій і могла керувати ними в момент видачі довіреностей.

Чи може суд визнати довіреність недійсною? Які наслідки випливають зі смерті Гаврилової, що видала довіреність? Яке рішення повинен прийняти суддя?

Вирішення

Аналіз умов завдання дає підстави дійти висновку, що для його вирішення потрібно знати теоретичні положення та законодавство за темами «Правочини», «Представництво», «Довіреність», «Спадкування» і насамперед, розглянути питання щодо визнання правочину недійсним.

Теоретичні положення: охоплюють собою вирішення наступних питань:

1. Встановлення предмету та методу правового регулювання відносин, які виникли внаслідок видання довіреності;

2. Встановлення загального правового становища учасників вказаних правовідносин та меж здійснення ними прав;

3. Оцінка правомірності вчинених дій, як підстав виникнення цивільних прав та юридичних обов’язків;

4. Співставлення правових позицій сторін спірного правовідношення;

5. Постановка можливих рішень за наведеною ситуацією та віднайдення підстав для винесення контр рішення.

Описова частина. Змістом позовної заяви спадкоємців Гаврилова є визнання недійсними довіреностей свого спадкодавця і стягнення одержаних за ними грошей Демиденко і Катющенко у відділеннях банку. Підставою позовних вимог був зазначений позовний стан Гаврилової, внаслідок якого вона не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними. Відповідачки позов не визнали, оскільки Гаврилова розуміла значення своїх дій і могла керувати ними.

Мотивувальна частина. Для вирішення цього завдання мають значення такі обставини: правова підстава, за якою Гаврилова видала Демиденко і Катющенко довіреності; час отримання грошей в банку; розмір отриманих коштів. Оскільки більшість фактичних обставин правовідносин, які відбулися, нам невідомі, можемо передбачити декілька варіантів рішень:

- в першому варіанті рішення ми виходимо з того, що між Гавриловою та Демиденко і Катющенко виникли відносини з представництва, передбачені п.1 ст. 237 ЦКУ за яким Демиденко і Катющенко зобов'язались або мали право вчинити правочин (отримати гроші в банку) від імені Гаврилова. Представництво ґрунтувалось на підставі договору доручення_; укладеного в усній формі (ст.1000 ЦК України), та довіреностей, які відповідно до п. З ст. 244 ЦК України Гаврилова видала Д. і К. Ст. 239 ЦК України не передбачає можливості виникнення прав та обов'язків за правочином у представників, тому отримані гроші повинні бути повернуті Демиденко і Катющенко спадкоємцям Гаврилова, оскільки відповідно до ст. 1216 ЦК України до них перейшли всі майнові права та обов'язки померлого як до універсальних правонаступників, незалежно від того, коли вони виникли - до смерті чи після смерті спадкодавця, якщо вони не припинилися смертю спа­дкодавця.

- у другому варіанті рішення, яке істотно відрізняється від попереднього, ми виходимо за межі заперечення позову. Можливо, Гаврилова видала довіреності Демиденко і Катющенко не на підставі представництва, а за іншими правочинами. Наприклад, мав місце договір дарування в усній формі на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що передбачаєть­ся ст. 719 ЦК України. Або у формі довіреності могли бути здійснені розрахунки за усними оплатними договорами (купівлі-продажу, найму, підряду й інші). Зрозуміло, що у цьому випадку представництво за довіреністю є удаваним правочином, оскільки він укладений сторонами тільки для приховування іншого правочину (дарування, купівлі-продажу чи інших) і для спрощення отримання коштів в ощадному банку. Ст. 235 ЦК України правовим наслідком удаваного правочину передбачає застосування до сторін пра­вил того правочину, який вони насправді вчинили. Тому право на отримані кошти виникає у Демиденко і Катющенко, якщо вони встигли отримати кошти до часу смерті Гаврилова, а у сестер Гаврилової, якщо Демиденко і Катющенко не встигли отримати кошти до смерті Гаврилової, оскільки обов'язок сплати за невиконаними договора­ми спадкодавця буде покладений на спадкоємців (сестер Губенко), що передбачено ст. 1218 ЦК України.

Резолютивна частина. Виходячи зі встановлених фактичних обставин, можна дійти таких висновків по суті розглянутого завдання. У першому випадку цивільний позов сестер Гаврилової підлягає задоволенню повністю, якщо буде встановлено, що між сторонами виникли відносини з предста­вництва, передбачені п. 1 ст. 237 ЦК України, а отримані Демиденко і Катющенко гроші мають бути повернуті спадкоємцям Гаврилової.

У другому випадку позов не підлягає задоволенню. Якщо довіреність бу­ла видана не на підставі представництва, а за іншим договором, то право на отримані кошти у Демиденко і Катющенко виникає з моменту їх одержання до часу смерті Гаврилової.