Тема 1. Міжнародний бізнес, його сутність, розвиток і сучасні особливості

План

1. Сутність і еволюція міжнародного бізнесу.

2. Глобалізація сучасного господарського життя як об'єктивна основа розвитку міжнародного бізнесу.

3. Роль ТНК у сучасному міжнародному бізнесі.

1. Сутність і еволюція міжнародного бізнесу

Ведення міжнародного бізнесу має значні відмінності в порівнянні з веденням бізнесу в рамках країни. Велике значення для успішної діяльності фірми набувають речі, про які національним компаніям не доводиться навіть думати. У зв'язку з цим стає очевидним необхідність ретельного вивчення особливостей ведення і управління міжнародним бізнесом, чим саме і займається міжнародний менеджмент.

Міжнародний бізнес можна визначити як ділову взаємодію фірм різних форм власності або їхніх підрозділів, що знаходяться в різних країнах, що має головною метою одержання прибутку за рахунок отримання вигод із переваг ділових міжнародних операцій.

«Міжнародний бізнес - це підприємницька діяльність, пов'язана з використанням капіталу в різноманітних формах і переваг підвищеної ділової активності; здійснюється з метою отримання прибутку і поширюється на міжнародну економічну сферу»

Великий економічний словник / під ред. А.Н. Азрилияна. -М. : «Правова культура», 1994. -с. 229

Міжнародний бізнес включає будь-які господарські операції, що здійснюються двома і більше країнами. Такі ділові взаємовідносини можуть виникати на рівні як приватних, так і державних організацій. У випадку участі приватних компаній у міжнародному бізнесі господарські операції, як правило, проводяться з метою одержання прибутку. Діяльність фірм, що мають державну форму власності, не завжди орієнтована на прибуток.

Теоретичні основи здійснення міжнародного бізнесу

1. Теорія абсолютних переваг.

Питання про вигідність і ефективність міжнародного бізнесу був поставлений А. Смітом ще в II половині XVII ст. із початком промислового перевороту в Англії. “Якщо яка чужа країна може поставляти нам будь-який товар за більш дешеву ціну, чим ми самі в стані виготовляти його, набагато краще купувати його в неї за визначену частину продукту нашої власної, промислового праці, що застосовується в тій галузі, у якій ми маємо визначену перевагу” (А. Сміт, Дослідження про природу і причини багатства народу. М.,1962, с. 333). У цих словах полягає сутність “теорії свободи торгівлі”, що в економічній літературі одержала назву “теорія абсолютних переваг”.

Абсолютна перевага - спроможність країни робити який товар, використовуючи менший об’єм ресурсів на одиницю продукції, чим будь-яка інша країна. Переваги бувають: природні; переваги, отримані в результаті розвитку НТП.

Але ідея Сміта про абсолютні переваги як умови міжнародної діяльності, зокрема - зовнішньої торгівлі, заперечила можливість одержання вигоди для таких країн, що таких (абсолютних) переваг не мають. А кількість таких країн із розвитком на підприємницькій основі світового ринку, а потім і світового господарства, увесь час зростає внаслідок нерівномірності розвитку продуктивних сил у різних його частинах. Ці країни, по теорії Сміта, практично виключалися зі сфери міжнародної діяльності. Насамперед, це були колоніальні країни, що розвиваються, та країни, що прийшли їм на зміну. Останнім часом до них приєдналися країни, що утворилися в результаті розпаду командно-адміністративної системи в Східній Європі і СРСР.

Тому значно більший інтерес для економічної теорії має модель Д. Рікардо, що грунтується на принципі порівняльних переваг.

2. Теорія відносних переваг

Д. Рікардо вважав можливою взаємовигідну торгівлю між країнами і при відсутності абсолютних (за Смітом) переваг однієї країни над іншою у виробництві всіх товарів. «Правило, що регулює відносну вартість товарів в одній країні, не регулює відносної вартості товарів, що обмінюються між двома або декількома країнами», - писав він у роботі «Початки політекономії і оподаткування». - Твори. , Т. 1,с.116.

Теорія «порівняльних переваг» (або «порівняльних витрат»), Рікардо доводить вигідність спеціалізації не тільки в умовах абсолютної переваги однієї країни над іншою у виробництві якогось визначеного товару, але навіть при тих умовах, коли такі переваги відсутні. При загальному порівняно несприятливому стані країни, коли з витратами нижче середнього міжнародного рівня не може бути випущений жодний товар, їй варто спеціалізуватись на виробництві того, по якому перевищення цього середнього рівня є найменшим. Навіть у цьому випадку виробнича спеціалізація буде давати економічний ефект.

Передбачається й обернений випадок. В умовах переважного положення країни у виробництві декількох товарів їй варто спеціалізуватися у випуску тільки одного, у котрого ця перевага максимально.

Відповідно до теорії Д. Рікардо, країна повинна робити й експортувати ті товари, що обходяться їй дешевше, а імпортувати ті, що порівняно дешевше робити за кордоном, ніж у власній країні.

3. Модель Хекшера - Оліна - Самуэльсона панувала в економічній теорії до 60-х м.м. теперішнього сторіччя. Вона ще називається «теоремою вирівнювання цін на чинники виробництва». Відповідно їй, країні вигідно експортувати ті товари, що можна порівняно дешевше робити при використанні надлишкових (а виходить, і більш дешевих) чинників виробництва. Згідно цієї теорії, країнам із низьким рівнем розвитку ПС вигідно й у майбутньому зберігати спеціалізацію виробництва традиційних трудомістких товарів.

А капіталомістке та наукомістке виробництво, за їх твердженням, є прерогативою економічно розвинутих країн.

4. Моделі неофакторного і неотехнологічного напрямків, на відміну від моделі Хекшера - Олина - Самуэльсона, виходять із неоднорідності чинників виробництва (наприклад, праця може бути кваліфікованою і некваліфікованою). Тому основні змінні у функціональній залежності порівняльних переваг вони вбачають не в традиційному володінні чинниками, а й в інтенсивному їх використанні та у витратах на НДДКР.

Подібні порівняльні переваги можуть мати тільки високорозвинені країни, котрим і пропонується роль монопольних виробників нових видів продукції в системі МРТ.

У даному випадку країна (або фірма) буде мати порівняльні переваги над іншими країнами (фірмами) доти, поки ніхто інший не освоїть монопольні технології.

5. Теорія життєвого циклу товару.

Всі товари мають життєвий цикл, що складається з 4-х етапів: впровадження, ріст, зрілість, спад. Виробництво товарів переміщується з країни в країну в залежності від етапу циклу:

Впровадження - у країні нововведення (звичайно промислово розвита країна).

Ріст - у країні нововведення й інших промислово розвитих країнах.

Зрілість - у багатьох країнах.

Спад - переважно в країнах , що розвиваються.

6. Эконометричні трактування - виводять необхідність зовнішньоекономічної діяльності із наявності вільних капіталів у країні.

Вважається, що надлишок вільних капіталів у поєднанні з надлишком товару призводить до перевищення експорту над імпортом. І навпаки, нестача капіталів і пов'язаний із ним низький рівень розвитку національної промисловості спричиняє необхідність перевищення ввозу над вивозом.

Один із прихильників цієї теорії - Кеннет К. Курихара - створив економіко-математичні моделі ЗЕД для розвинутих і для країн , що розвиваються.

Модель для країн , що розвиваються:

I+X=S+M+B, де

I - народно-господарські (внутрішні) інвестиції,

X - експорт товарів і послуг,

S - національні заощадження,

M - імпорт товарів і послуг,

B - іноземні фінансові засоби.

Для розвинутих країн:

I+X+L=S+M, де

L - довгострокові стабільні інвестиції за рубежем.

Підсумовуючи сказане вище, можна виділити три основні причини здійснення зовнішньоекономічної діяльності:

1. Вихід до нових джерел корисних копалин і сировини;

2. Доступ до нових ринків робочої сили;

3. Прагнення до нових ринків збуту.

Ці причини по-різному реалізуються на різних етапах розвитку міжнародної діяльності.

Етапи розвитку міжнародного бізнесу

1. Комерційна ера (1500-1850 р.м.)

• Особливості: пошук особистих вигод, пов'язаних із торгівлею колоніальними товарами в Європі;

• формування бізнесу-сервісу міжнародного бізнесу (інвестиційного, страхового, інфраструктури);

• суверенність і незалежність бізнесу в його закордонних операціях;

• жорстка залежність міжнародного бізнесу від взаємовідносин між країнами;

• уперше висвітлені ключові питання міжнародного менеджменту

Основні питання управління міжнародним бізнесом:

• оцінка доцільності і потенційних вигод (утрат) від перенесення підприємницької активності за національні межі;

• виявлення чинників, від котрих реально залежить прийняття такого роду рішень;

• ступінь залежності дій і рішень від державної політики;

• виявлення й оцінка чинників, що впливають на ведення бізнесу за рубежем в інтересах забезпечення прибутковості і безпеки.

2. Ера експансії (1850 - 1914 р.м.)

• Особливості: переорієнтування міжнародного бізнесу з вивозу екзотичних товарів на видобуток сировини і систематичне плантаційне господарство в колоніальних регіонах; ріст інвестицій у розвиток виробництва колоніальної продукції;

• посилення взаємозв'язку бізнесу і державної влади;

• виникнення міжнародного поділу праці;

Основні питання міжнародного менеджменту:

• визначення мотивів існування і розвитку, як-от - використання більш ефективних ресурсів, розширення ринків збуту, нові сфери додаткових фінансових ресурсів, використання вигідних можливостей місцевого законодавства;

• розробка методів реалізації виявлених мотивів;

• урахування в діяльності міжнародних компаній місцевих культурних особливостей.

3. Ера концесій (1914 -1945 м.м.)

Особливості:

• Ріст національної самосвідомості колоніальних народів;

• Загострення суперництва на світових ринках сировини, напівфабрикатів і готових виробів;

• Інтернаціоналізація використання людських ресурсів;

• Виявлення переваг і обмежень державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Основні питання міжнародного менеджменту:

• Розширення функцій і сфери впливу міжнародних компаній;

• Розвиток організаційної структури міжнародного бізнесу;

• Боротьба за придбання конкурентних переваг, загострення суперництва;

• Формування прошарку менеджерів середньої ланки з представників місцевого населення.

4. Ера національних держав (1945 -1970 м.м.)

Особливості:

• Розширення сфери міжнародного бізнесу в зв'язку зі становленням і розвитком нових держав;

• Ріст міжнародних ринків капіталу, сфери міжнародного аудиту і консалтингу;

• Формування мультинаціонального бізнесу;

• Створення і залучення мережі мультинаціонального обслуговування (банки, університети, установи охорони здоров'я і т.д.¹ ), що підготувало перехід до ери глобалізації.

Основні питання міжнародного менеджменту:

• Усвідомлення того, що ретельне врахування взаємних вигод – найбільш ефективна стратегія міжнародних відносин;

• Врахування культури і національних стереотипів поведінки іноземних партнерів дає економічний ефект і створює конкурентні переваги більш високого порядку;

• Перехід міжнародного бізнесу на якісно новий рівень призводить до поступової заміни управління зовнішньоекономічною діяльністю на міжнародний менеджмент.

5. Ера глобалізації (починаючи з 70-х м.м. ХХ в.). Міжнародні економічні зв'язки охопили практично всі країни, що істотно вплинуло на розвиток як національних економік, так і світової економіки в цілому.