Макроекономічна рівновага товарного і грошового ринку

Розвиваючи ідею «синтезу» кейнсіанської і неокласичної моде­лей, англійський теоретик, нобелівський лауреат Дж. Хікс у 1939 році створив своєрідну інтерпретацію і конкретизацію кейнсі­анської моделі AD - АЗ ( Аб — сукупний попит, АЗ — сукупна пропозиція), або моделі «кейнсіанського хреста». Це модель сукуп­ного попиту на товарному і грошовому ринках, або модель ІЗ - LM (ІЗ — інвестиції-заощадження, LM — ліквідність- гроші). Вона показує вплив державного регулювання на національ­ну економіку через механізм бюджетно-податкової і кредитно- грошової політики. Хікс запропонував спрощену схему відтворю- вального процесу, що передбачає розгляд двох кривих, одна з яких (ІЗ) характеризує рівноважні співвідношення між обсягом сукупно­го продукту (доходу) (У) і ринкової процентної ставки (Я) (позич­ковим процентом) у грошовій сфері, яке виникає на ринку товарів і послуг, а друга (ЬМ) — аналогічні співвідношення на грошовому ринку (ринку капіталів). Модель ІЗ - ЬМ показує, яким чином взаємодія товарного та грошового ринків визначає сукупний попит.

Рис. 58

Відображення кривою ІЗ співвідношення між ставкою про­цента і рівнем доходу, дозволяє подолати обмеженість моделі «кейнсіанського хреста», яка виходить із фіксованого (сталого рівня) чистих інвестицій. В дійсності обсяг чистих інвестицій визначається процентною ставкою. Тому зростання ставки про­цента скорочує інвестиції, а її зниження веде до зростання чис­тих інвестицій. У свою чергу, скорочення інвестицій знижує рі­вень доходу. Отже, зростання ставки процента скорочує національний дохід.

Кожна точка кривої ІБ вказує на рівень доходу за даної проце­нтної ставки. Остання ж передбачає фіксований рівень державних витрат і податків. Тому за зміни останніх крива буде відповідно зміщуватися: при зростанні державних витрат — вгору і вправо, при зростанні податків вліво і вниз, і навпаки.

Крива ^ЬМ показує співвідношення між ставкою процента й рі­внем доходу, яке виникає на грошовому ринку. Цей взаємозв’язок описується теорією переваги ліквідності — інтерпретацією кей- нсіанської моделі процента. Вплив фіскальної і грошово- кредитної політики держави може змінювати криву ЬМ . Рівновага наступає за процентної ставки (Я₀) і рівня доходу (7₀) у точці (Е₀) при умові задоволення рівноваги як грошового так і товарного рин­ків. Ця модель показує вплив державного регулювання на націона­льну економіку через механізм бюджетно-податкової і кредитно- грошової політики.

Кейнсіанська перевага ліквідності

У відповідності з простим варіантом теорії величина норми процента встановлюється при рівності попиту і пропозиції на грошовому ринку. Але попит і пропозицію грошей не можна роз­глядати відірвано від усього ринку капіталу — грошей, цінних паперів і засобів інвестицій. За законом Л. Вальраса, потік усіх операцій на ринку капіталу в кожний період повинен балансува­тися: (Попит на наявні гроші) + (Попит на цінні папери) + (Інвес­тиції) = (Пропозиція грошей) + (Пропозиція цінних паперів) + (Заощадження). Тому норма процента являє собою не єдину нор­му, а комплекс норм.

Якщо відома норма — процент доходу від цінних паперів, наприклад від облігації (постійний процент і), то ціна такого паперу Р — І / і, де І — щорічний дохід, який приносить обліга­ція. Норма процента і по такому цінному паперу визначається її попитом і пропозицією за даного загального стану ринку капіта­лу. Остання не відповідає нормі процента, яка вирівнює попит і пропозицію грошей. Якщо у тотожності при певній нормі проце­нта заощадження не дорівнюють інвестиціям, то надлишок по­питу на гроші не відповідає надлишку пропозиції облігацій і ні­яка зміна норми процента не призведе до одночасного зникнення цих надлишків.

У випадку рівності заощаджень та інвестицій тотожність має вигляд: надлишковий попит на гроші = надлишковій пропозиції цінних паперів. Тоді норма процента, зрівноважуючи попит і про­позиції цінних паперів, виконує ту ж функцію стосовно і грошей. Таким чином, використання шкали переваги ліквідності при визна­ченні норми процента зрівноважуванням попиту і пропозиції гро­шей виправдане при дотриманні ряду умов і в першу чергу рівності очікуваних заощаджень і капіталовкладень.

Умови: У - C(У) = I(і), A(i) — М - T(У), де [У - С(У)] — заоща­дження — є функцією доходу У, I(і) — інвестиції — є функцією процента і, M — попит на гроші — включає A(i) — попит на грошову готівку, залежну від процента і, T(У) — попит для опла­ти угод, залежний від випуску продукції, визначає У та і у стані рівноваги.